Всесвітній день боротьби проти сказу

Що треба знати про сказ

Це інфекційне паралітичне інфекційне захворювання, смертельне для людини і більшості тварин. Людина може заразитися сказом від диких тварин (лисиця, песець, вовк, єнот, кажан та ін.) і від домашніх тварин (собак, кішок, домашньої худоби).

Сказ зареєстровано на території 110 країн світу. Щорічно від нього в світі гинуть понад 300 тисяч людей та близько 1 млн. тварин. Це надзвичайно небезпечна інфекційна хвороба, яка супроводжується тяжким ураженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю тварин. Хворіють сказом і люди. Зараження відбувається в основному через укуси, подряпини, нанесені хворими тваринами. Вірус може проникати через пошкоджені слизові оболонки.

Коли людину покусала тварина, виникає багато запитань: Що робити з місцем укусу? Куди звертатись за допомогою? Що робити з твариною? На ці прості запитання є відповіді, але для початку є профілактичні заходи, дотримуючись яких, випадків укусів, ослинень тваринами було б набагато менше:

  • Утримуйтесь від контактів із дикими та безпритульними тваринами.
  • Виконуйте правила та норми утримання домашніх тварин і поводження з ними, зокрема, щорічно проводьте щеплення проти сказу.
  • Доставляйте фахівцям ветеринарної медицини хворих тварин або їхні тіла в разі, якщо тварина загинула.
  • Не знімайте шкуру з диких тварин при їх знаходженні.

Сказ у собак

Хвора тварина стає пригніченою, лежить, втрачає апетит, до води байдужий – гідрофобії немає. Наприкінці другого дня виникає неспокій, собака намагається сховатися в куток (під ліжко, в будку), хапає ротом повітря, може розгризати свою загоєну рану, ковтає неїстівні предмети. Може тікати з дому (до 50 км за день),  нападає на людей. Період збудження триває 3-4 дні, гине – на 6-8 день хвороби. Це класична картина. Але за будь-якого випадку поведінка тварини змінюється, що має насторожити господаря. Найчастіше сама собака стає причиною зараження людини, тому що живе в оточенні людей. Прищеплений собака, якщо його покусала хвора тварина, не є джерелом зараження, в нього не виникає агресивності, бажання кусати,  не виділяється слина, вірус сказу в слині відсутній.

Набагато частіше в Україні реєструється сказ котів. Останніми роками сказ котів є джерелом зараження кожної третьої людини, хворої на сказ. У котів ця хвороба має значно гостріший перебіг. Перші ознаки: наростаючий неспокій, збудження, хриплий голос, переляканий погляд, агресія, напади, уникає господарів. Під час нападу її важко відірвати від рани через спазм жувальних м’язів. Рани глибокі, краї їхні злипаються і важко піддаються обробці. Це характерне і для укусів лисиць. У худоби – рев, сильне слиновиділення, статевий потяг, за паралітичної форми – тихий сказ. Вівці, кози, свині, коні хворіють на буйну форму сказу. Становлять небезпеку також укуси кажанів.

Що робити з місцем укусу?

Як можна швидше і ретельніше промити рану, подряпини, садна, заслинені  місця  струменем води з милом, обробити краї рани 70°спиртом або 5% настоянкою йоду та накласти стерильну пов’язку. Ці заходи значно знижують ризик розвитку сказу.

Куди звертатись за медичною допомогою?

У випадку укусів, подряпин, ослинень будь-якими домашніми або дикими тваринами необхідно негайно звернутися за медичною допомогою до травматологічного пункту (кабінету), а при його відсутності – до хірургічного кабінету або хірургічного відділення лікувально-профілактичного закладу. При підозрі на зараження сказом потрібна негайна імунізація: дія вакцини проявляється через 2-3 тижні.

Що робити з твариною?

У разі укусу домашньою твариною з’ясуйте прізвище, ім’я господаря та адресу. Це допоможе уникнути щеплень, оскільки за твариною можна встановити ветеринарний нагляд. У разі укусу безпритульною твариною, потрібно запам’ятати як вона виглядає та де вона постійно мешкає, потім встановити ветеринарний нагляд за нею, або звернутися до спеціального сервісу з відлову безпритульних тварин. У будь-якому разі за твариною потрібно наглядати не менше 10 діб.

Боротьба зі сказом залишається однією з найскладніших проблем, яка може бути вирішена тільки загальними зусиллями адміністративно-госпо-дарських служб та органів державної ветеринарної медицини та лише при умові всебічної поінформованості населення щодо шляхів запобігання даній проблемі.

Рівненська обласна наукова медична бібліотека у представленій віртуальній виставці знайомить користувачів зі своїм надбанням з цього питання за останні роки.

Інфекції зовнішніх покривів : навч. посіб. для студ. V-VI  курсів мед. ф-тів вищих мед. закладів освіти IV рівня акредитації та лікарів-інтернів / А.М. Сокол, Н.А. Богачик, В.Д. Москалюк і співавт. — Чернівці: Вид-во Буковинського держ. мед. ун-ту, 2012. -108 с.

У даному навчальному посібнику викладено питання етіології, діагностики, лікування та профілактики сказу. Наведені останні дані щодо сучасних методів діагностики цієї небезпечної хвороби.

Собчак Д.М. Бешенство. Столбняк : Актуальные вопросы клиники, дифференциальной диагностики, профилактики : учеб. пос. — Н.Новгород: Изд-во Нижегородской гос. мед. акад., 2017. — 90 с.

В даному посібнику описана клініка, лікування та профілактика сказу, наведено клінічні приклади. Книга основана на фактичних матеріалах міської клінічної лікарні №2 м. Н.Новгород.

Копча В.С. Сказ людини: перипетії специфічної профілактики / В.С. Копча, Н.Т. Буряк  // Інфекційні хвороби. — 2011. — №1. — С.60-66.

У даній статті наведено відомості про епідеміологію, патогенез, клініку сказу у тварин і людей, а також екстрену специфічну профілактику цієї хвороби.  На прикладі двох клінічних випадків підтверджено, що альтернативи екстреній імунопрофілактиці сказу немає. Навіть запізніле використання антирабічної вакцини у разі украй тяжких поранень, завданих скаженим собакою, може врятувати життя хворого, а відмова від щеплення таїть смертельну загрозу для пацієнта.

Михайленко М. Сказ як особливо небезпечне захворюванне : що потрібно знати / В. Малюга, М. Михайленко // Журнал головної медичної сестри. — 2017. — №1. — С.56-66

У даній статті читачі знайдуть інформацію відносно історії хвороби, дізнаються про вірус, котрий є збудником сказу, можливості його знищення, а також здобудуть знання відносно шляхів зараження. Читачі дізнаються про те, яку першу допомогу потрібно надати потерпілому у разі підозри щодо зараження, та про те, які запобіжні заходи слід використовувати проти захворювання на сказ.

Сказ (матеріал для конференцій) // Головна медична сестра. — 2007. — №9. — С. 50-51.

Дана стаття коротко інформує читачів про історію хвороби, стадії її перебігання, профілактику та шляхи запобігання їй.

Морочковський Р.С. Захворювання на сказ у Волинській області // Інфекційні хвороби. — 2015. — №1. — С.97-99

У даній статті наведено випадок сказу у дитини 4 років. Клінічною особливістю захворювання був тривалий перебіг хвороби, пізнє виникнення слинотечі.

Малий В.П. Сказ // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. — 2016. — №3. — С.26-33.

В статті розкрито етіологію сказу, висвітлена клінічна картина сказу у людей та тварин. Читачі отримаують інформацію про екстрені та планові профілактичні заходи сказу.

Качур Н. Сказ кажанів : правила поведінки людей // СЕС: Профілактична медицина. — 2007. — №4. — С.82-83.

У Луганській області в останні роки спостерігається вкрай неблагополучна епізоотична ситуація зі сказу. Сказ тварин реєструється на території всіх районів, навіть у містах. Особливо небезпечний сказ хижих тварин-лисиць, вовків, кажанів тощо, що у цей час активізувався.

Новохатній Ю. Захворюваність людей на сказ : ситуація не втішна // СЕС: Профілактична медицина. — 2009. — №1. — С.42-45.

У статті наведено невтішні статистичні дані відносно захворювань на сказ в Україні за період 1990-2007 рр. Також наведено реальні випадки захворювання на сказ та показано нехтування хворими та їхніми родичами рекомендацій лікарів. Пізнє звернення людей після травмування та відмова від вакцинування призвели до смерті заражених.