ВОЛОДИМИР БІЛОЗОР – ЛІКАР-ЧОТАР У ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАННЯХ УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ

Доктор_Володимир_БілозорНаша Україна славна багатьма видатними іменами лікарів і героїв, які в часи Першої та Другої світової війни захищали та лікували своїх співвітчизників.

Українська історія медицини має глибокі і давні традиції. Перші кроки до становлення сучасної наукової української медицини зроблено у 1898-1910 роках. Саме тоді почали створюватися перші наукові об’єднання лікарів-українців та вперше опубліковано наукові медичні праці українською мовою. Українські лікарі заявили про своє існування на європейських міжнародних форумах у Парижі, Мадриді, Празі, Белграді тощо. Ще перед лютневою революцією сформувалася санітарна служба Українських Січових Стрільців (УСС). А в листопаді 1918 року, коли була проголошена Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР), сформувалась Українська Галицька Армія. Головною збройною силою ЗУНР стали січові стрільці, а бойові дії, які проводились проти загарбників, дістали назву Визвольних змагань.

Під час Визвольних змагань варто згадати низку імен лікарів, які самовіддано, часто ціною власного життя, рятували життя хворих і поранених бійців.

Одним з видатних українських лікарів першої половини XX століття є Володимир Білозор, активний громадський діяч.

Володимир Білозор народився 24 листопада 1890 року у Львові. Історія замовчує родинний стан та роки життя до лікарської військової діяльності під час Визвольних змагань.

До лав Українських Січових Стрільців Володимир Білозор вступив у жовтні 1914 року. Мав звання лікаря-чотаря. Чотар (або четар, чотовий) – це посада молодшого офіцерського складу в Українській Галицькій Армії (УГА).

Того самого 1914 року у боях Українських Січових Стрільців з російськими військами на горі Маківці в Карпатах брав участь перший курінь УСС, у якому лікарем був Володимир Білозор. Лише за один день лікар Білозор перев’язав 60 поранених. Його медичне шатро знаходилось неподалік від місця бойових дій.

З 1915 до 1917 рр. був польовим курінним лікарем та кошовим лікарем. Очолював першу сотню першого полку Українських Січових Стрільців.

Найскладнішим був 1918 рік. Восени розпочалася масова епідемія «іспанки», так званої «Великої інфлюенци», яка забрала мільйони життів у всьому світі. Лікаря Білозора разом з іншими лікарями – О. Приймою, Т. Яциком та іншими спрямовують у місто Станіславів до епідемічного шпиталю, який відкрила Міська Санітарна Управа. Володимир Білозор був у складі Першого Корпусу УГА. Умови праці були жахливі. Катастрофічно не вистачало медичних препаратів, постільної білизни, ковдр для хворих. Часто операції проводились при нафтовому освітленні. Смертність вражала: за добу помирали по 30-40 чоловік. Смерть не оминала навіть лікарів.

У січні 1919 р. розпочалася реорганізація Української Галицької Армії. Державний військовий секретаріат призначив керівником санітарної служби отамана, лікаря Ростислава Біласа. Санітарна служба створила бригади, які очолили головні лікарі. Володимир Білозор очолив IV бригаду. Особовий склад Української Галицької Армії становив близько 50 000 чоловік. Його обслуговували 24 лікарі, студенти-медики, 2 аптеки, 5 лікарень (лічниць), 3 санітарні поїзди.

Після Першої світової війни В. Білозор працює спочатку у Жовкві, а згодом у Коломиї, де заснував «Амбуляторію Гігієнічного Товариства для незаможних селян». Часто безкоштовно лікував селян.

Під час Другої світової війни, у 1943-1945 роках Володимир Білозор очолює відділ здоров’я Військової управи Дивізії «Галичина». Він організовував набори українських лікарів і санітарний персонал до частин Дивізії «Галичина».

Після закінчення Другої світової війни лікар Володимир Білозор виїхав у Сполучені Штати Америки, де і помер 1968 року. Перебуваючи у США, видав працю «До історії епідемії на шляху УГА (1919-1920 рр.)»

Список використаної літератури:

  1. Ганіткевич Я.В. Історія української медицини в датах та іменах / Я.В. Ганіткевич; Всеукраїнське лікарське товариство. — Л., 2004. — 368 с.
  2. Енциклопедія історії України: в 5-ти т. Т.1 : А-В / Ред. кол.: В.А.Смолій та ін. — К. : Наукова думка, 2003 — 688 с.
  3. Матеріяли до історії української медицини. Том II / Редакційна колегія: П. Джуль, В. Марчук, П. Пундій та інші, редактор-упорядник: М. Семчишин. — Чікаго: Видання Українського Лікарського Товариства Північної Америки, 1988. — 298 с.
  4. Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття / І. Нагаєвський. — К.: Вид-во «Укр. письменник», 1994. — 413 с.
  5. Нариси історії медицини / За ред. проф. С.Й. Кухти; Львівський нац. мед. ун-т ім. Данила Галицького. — Л., 2007. — 244 с.
  6. Поташнюк Р.З. З історії розвитку науки про здоров’я / Р.З. Поташнюк. — Луцьк: «Надстир’я», 1997. — 136 с.