До 155-річчя Феофіла Гавриловича Яновського

яновський 2Ім’я академіка Феофіла Гавриловича Яновського, визначного у свій час українського радянського терапевта, широко відоме в медичних колах. Його ім’я користується широким визнанням не тільки в нашій країні, а й далеко за її межами. Цьому сприяли глибина й актуальність розроблюваних Яновським і його школою проблем, активна громадська діяльність, особисті якості вченого. Ф.Г. Яновський залишив по собі багату наукову спадщину.

Феофіл Гаврилович Яновський народився у 1860 році в родині службовця Подільського губернського управління (нині Хмельницька область). Відомо, що рід ученого своїм корінням сягає роду великого письменника М.В. Гоголя, що мав подвійне прізвище Гоголь-Яновський.

Шкільні і студентські роки Ф.Г. Яновського минули у Києві. У 1878 р. він закінчив з золотою медаллю гімназію і того самого року вступив на медичний факультет Київського університету Св. Володимира.

Курс медичних наук Ф.Г. Яновський проходив у таких відомих клініцистів,  як Г.М. Мінх (патологічна анатомія), Н.А. Хржонщевський (загальна патологія), В.О. Караваєв (оперативна хірургія), Є.І. Афанасьєв (діагностика внутрішніх хвороб), К.Г. Тритшель (госпітальна терапія) тощо. Саме ці викладачі пробудили інтерес майбутнього ученого до науково-дослідної роботи, що стала наслідком його великих творчих звершень.

У 1884 р. після закінчення університету Феофіла Гавриловича залишили працювати на кафедрі госпітальної терапії. Так почалася робота в клініці. Тут він пише свою першу наукову працю «Спостереження над дією каїрину при деяких інфекційних захворюваннях» (1884). Молодий учений досліджує дію препарату у хворих на черевний тиф, туберкульоз і крупозне запалення легень. Усі необхідні досліди він ставить сам.

В Україні Ф.Г. Яновський один з перших почав активно пропагувати заходи щодо запобігання туберкульозу, публічно виступаючи з доповідями і розповсюджуючи доступну для простого народу літературу. Так, у 1891 р. він опублікував популярну брошуру «Про сухоти». Він глибоко вивчає нові методи боротьби з туберкульозом і вперше в Україні використовує в лікувальній практиці туберкулін.

Згодом учений опублікував ряд праць з питань діагностики й лікування туберкульозу легень. У праці «Про значення бактеріології в діагностиці й терапії внутрішніх хвороб» (1892) він детально описав методику виявлення збудника туберкульозу. Про значення фізичних методів діагностики туберкульозу, зокрема перкусії, говориться в статті «До перкусії легеневих верхівок при бугорчатці» (1912). Безпосереднє відношення до легеневої патології має праця «До патології гнійних ангіохолітів» (1902).

Феофіл Гаврилович виступив як справжній новатор у науці, висловив ряд дуже цінних суджень про характер різних хвороб, їх виникнення і перебіг, про боротьбу з ними, встановив нові діагностичні ознаки цих хвороб. У розглянутий нами дореволюційний період сформувались основні напрями клінічної школи Яновського. У 1913 р. Ф.Г. Яновський стає завідувачем кафедри госпітальної терапевтичної клініки. Навколо ученого гуртуються його найближчі учні і соратники – В.М. Іванов, О.М. Зюков, А.Ф. Каковський, С.І. Новачек та інші.

Перша світова війна позначилася на роботі клініки. Багато сил і енергії Ф.Г. Яновський віддає організації допомоги хворим і пораненим, боротьбі проти епідемій, що виникали і швидко поширювались у ті роки.

Лише у 1918 р. клініка відновила свою наукову діяльність.

До революції Яновський володів новітніми методиками наукових досліджень, які постійно впроваджував у практику.

Після революції важким був шлях завоювання і перевиховання старої медичної інтелігенції. Завдання полягало в тому, щоб залучити на бік радянської влади всіх медиків, і вороже настроєних, і тих хто вагався. Більшість учених-медиків і лікарів активно включилися у будівництво радянської системи охорони здоров’я. Не винятком став і Ф.Г. Яновський. Разом з іншими ученими він продовжував розвивати передові традиції вітчизняної медичної науки в Україні.

У 1921 р. завідувач кафедри факультетської терапії Яновський одразу ж приступає до налагодження роботи в клініці. Це був важкий період, коли доводилося працювати в умовах післявоєнної розрухи і голоду.

Крім проблем інфекційних хвороб, туберкульозу легень і нефрології школа Ф.Г. Яновського займається вивченням клінічної фізіології та патології системи травлення. Учений виступає з лекціями, доповідями про профілактику висипного тифу і заходи боротьби з ним.

Значна поширеність туберкульозу легень у перші роки радянської влади вимагала активізації наукових зусиль, спрямованих на боротьбу з цією хворобою. Величезною заслугою Яновського є його монографія «Туберкульоз легень», яка вийшла в СРСР трьома виданнями – 1923, 1924, 1931 роках. Ця книга була підсумком багаторічних спостережень і досліджень автора – видатного фтизіатра епохи. Монографія стала настільною книжкою багатьох лікарів і навчальним посібником для студентів-медиків.

За роки радянської влади значно розширився діапазон наукових досліджень Ф.Г. Яновського з нефрології. Він написав такі монографії: «Діагностика захворювань нирок у зв’язку з їх патологією» (1927), «Основи терапевтичних заходів при сечових каменях раніш і тепер» (1928), «Сифіліс нирок» (1928).

У 1927 р. Яновського обрали дійсним членом в медичний відділ Академії наук УРСР. Це було визнання його величезних заслуг у галузі медичної науки. В історії вітчизняної медицини він був першим академіком-клініцистом.

Життя Феофіла Гавриловича Яновського перервалося у липні 1928 р. Тисячі киян проводжали його в останню путь.

Ф.Г. Яновський зайняв гідне і почесне місце серед подвижників вітчизняної і радянської медицини.

 

Список літератури наявної у фондах нашої бібліотеки

До 150-річчя від дня народженя академіка Ф.Г. Яновського (1860-1928) // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. — 2010. — № 1. — С. 114-115.

Життя та діяльність Феофіла Яновського // Серце і судини. — 2011. — № 1. — С. 111-114.

Лікарська совість м.Києва початку ХХ ст.: до 150-річчя від дня народження Теофіла Гавриловича Яновського / Уклад.: Л.Є.Корнілова та ін.; Нац. наук. мед. б-ка України. — К., 2011. — 56 с.

Москаленко Д. Девіз Феофіла Яновського — щонайближче до хворого: [Корифей вітчизняної медицини] // Здоров’я України: Медична газета. — 2005. — N1/2. — С. 42-43.

Приходько А.М. Сторінки життя і діяльності Феофіла Гавриловича Яновського (до 150-річчя від дня народження Ф.Г. Яновського // Український медичний часопис. — 2010. — № 4. — С. 100-102.

Фещенко Ю.І. Корифей української медицини — академік Феофіл Гаврилович Яновський (до 150-річчя від дня народження) // Український пульмонологічний журнал. — 2010. — № 2. — С. 5-11.