До 150-річчя ІВАНА ЛЬВОВИЧА ЛИПИ

липаВ історії української медицини чимало видатних особистостей, життя і творчість, громадянська позиція яких викликають щирий подив і захоплення. Серед них виділяються активні діячі нашої новітньої історії, лікарі Іван та Юрій Липи, батько і син.

Неповторне життя цих нащадків старовинного козацького роду перекреслює твердження певного кола діячів про те, що за свободу і незалежність нашої держави в загонах Української Народної Республіки (1917-1923) та Української Повстанської Армії (1941-1947) боролися здебільшого націоналістично налаштовані “західняки”.

Іван Львович Липа з’явився на світ 24 лютого 1865 року в Керчі в родині інтелігентів. Батько був російськомовним, мати — україномовною, тому вдома розмовляли на суржику.

У своєму рідному місті Іван навчався у парафіяльній школі, що була  при грецькій церкві, згодом у гімназії. Виявляв інтерес до літератури, історії та природничих наук.

У 19 років Іван Липа вступив до медичного факультету Харківського університету. Потрапивши в українське середовище та згадавши про своє козацьке коріння, майбутній лікар почав активно вивчати та пізнавати історію рідного краю і рідну мову, якою майже не розмовляв.

Під впливом свого найкращого друга Бориса Грінченка — який, до речі, уклав і видав перший український буквар, — у Івана Липи виникла ідея про українську суверенну державу. І тому у Полтаві таємно створюється “Братство тарасівців”, куди входили молоді патріоти В.Боровик, Б.Грінченко, брати Міхновські, а для Російської імперії вони були ворогами. Організація мала на меті створення самостійної держави України, поширення рідної мови, культури. освіти, власна українська автокефальна церква тощо. Організатори їздили на могилу Тараса Шевченка, де співали гімн “Реве та стогне Дніпр широкий” і проголошували клятви.

Проте поліція швидко поклала край діяльності тарасівців. Івана Липу і декількох його прибічників кинули у в’язницю, де протягом тринадцяти місяців його допитували, над ним знущалися і врешті-решт йому винесли вирок — три роки позбавлення права проживання у головних губерніях Російської імперії.

Івану Липі дозволили закінчити Харківський університет і по його закінченні він став лікарем. Все життя до останнього подиху лікував він бідних людей. Приїздив до них на хутори, села, у робітничі селища, які були при копальнях, фабриках та заводах.

Через чотири роки від початку своєї лікарської діяльності Іван Львович почав мешкати в Одесі, одружився з Марією Булдовською, яка походила із родини священника. У них народився син Юрій, який теж згодом обере професію лікаря.

Після загибелі дружини у 1903 році Іван Липа одружується з Марією Шепель, викладачем української мови та прирознавства.

З 1905 до 1918 рр. Іван Львович видавав в Одесі альманах “Багаття”. Також був співзасновником тижневика “Українське слово”. В ці ж роки активно співпрацював з такими українськими часописами, як “Нова громада”, “Шершень”, “Громадська думка”, “Рада”, “Українська хата”.

У 1922 р.Іван Липа залишається сам, без дружини. Переїжджає у Вінники, що під Львовом, бере ліцензію на приватну лікарську практику.

 13 листопада 1923 року, на 58-му році життя, на руках професора Івана Огієнка, свого великого приятеля, він помирає.

Пам’ятник на могилі батька поставить син Юрій у 1937 р. І на ньому напише “Шляхетне чоло мого батька укрийте пелюстками від троянд”.