ДО 120-РІЧЧЯ БОРИСА ЄВГЕНОВИЧА ВОТЧАЛА

Вотчал9 червня 2015 року виповнюється 120 років від дня народження видатного вченого-клініциста, талановитого вихователя лікарів і науково-педагогічних кадрів, академіка АМН СРСР, заслуженого діяча науки РСФСР, доктора медичних наук професора Бориса Євгеновича Вотчала.

Різнобічна ерудиція не тільки в терапії, але і в проблемах фармакології, біології, патофізіології, хімії, фізики, філософії, загальна висока культура, знання чотирьох мов, доброзичливе ставлення до співрозмовника та бажання його зрозуміти відрізняли Вотчала як видатного вченого, педагога і лікаря.

Народився він в сім’ї професора ботаніки Київського політехнічного інституту – Євгена Пилиповича Вотчала, який мав великий вплив на формування особистості Бориса Євгеновича. Закінчивши 1-шу київську гімназію і медичний факультет Київського університету він з 1918 до 1922 року служив в рядах Червоної Армії. З 1922 р., після демобілізації, до 1924 р. Борис Євгенович працював в клініці Ф.Г. Яновського, про людськість і медичний дар котрого знав ввесь Київ та вважав його своїм вчителем. А його девізу: «Ближче до хворої людини»  Вотчал не тільки притримувався сам але й прививав його лікарям  протягом 50 років лікарської та викладацької діяльності. Пізніше Б.Є. Вотчал був направлений для спеціалізації в Німеччину, де працював переважно в Гамбурзі в клініках проф. Л. Брауера та Шотмюллера, вивчав внутрішню медицину, особливо туберкульоз, хвороби обміну, дієтетику, рентгенологію. Там же він почав займатись роботою по пульмонології і клінічній фармакології.

А з початком Великої Вітчизняної війни Борис Євгенович знову надів військову форму і пройшов великий бойовий шлях від  начальника санітарного потягу до головного терапевта армії, фронту.

Борис Євгенович був клініцистом широкого профілю і займався кардіологією і гастроентерологією, алергологією, медичною деонтологією, проте три теми пройшли через всю його п’ятдесяти-річну науково-практичну діяльність: вивчення судинного тонусу, особливо венозного, питання пульмонології і клінічної фармакології.

Докторська дисертація Вотчала, закінчена в 1941 р., захищена тільки в 1944 р., «Периферическое кровообращение, его изменения при некоторых патологических состояниях под влиянием терапевтических агентов, а также новые пути его изучения», не втратила своєї актуальності і зараз, особливо для авіаційної і космічної медицини.

Ще з воєнних років Борис Євгенович віддавав багато сил і часу вивченню ролі порушення бронхіальної прохідності в генезі емфіземи легень і розвитку легеневого серця. Він розробив діагностику порушень бронхіальної прохідності, яку неможливо виявити рентгенологічно та при звичайному вислуховуванні – поява хрипів високого тону при посиленому, прискореному видосі. Разом з інженерами зробив портативний прилад – пневмотахометр, який виявляє порушення бронхіальної прохідності, а із застосуванням бронхолітичних відхаркуючих, протизапальних засобів – ступінь і характер порушень. За його участю сконструйовані прилади для функціональної діагностики: спірометри, спірографи, плетизмографи, тромбоеластограф, газоаналізатори, аерозольні інгалятори, пневмотахометри, прилади для безперервного вимірювання артеріального тиску, електрокардіографи та ін.

Б.Е. Вотчал – основоположник клінічної фармакології в СРСР. Свій багаторічний науковий і клінічний досвід він узагальнив в унікальному курсі клінічної фармакології, який став основою для монографії «Очерки клинической фармакологии» (1963, 1965) рр. Ця монографія стала настільною для практичних лікарів і цікавою не тільки для терапевтів. Вона цінна ще і тим, що Борис Євгенович щедро ділився своїм клінічним досвідом, виступав проти стандартів, догми, рахуючи клінічну фармакологію діалектичним мисленням біля ліжка хворого. Книга не застаріла і зараз.

Великою популярністю користується книга «Сердечные гликозиды», написана в співавторстві з М. Є. Слуцьким (1973 р.).

Серед наукових робіт в галузі клінічної фармакології, проведених під керівництвом Бориса Євгеновича, необхідно відмітити глибоке вивчення еуфіліну, яке відкрило ряд нових сторін його дії, вивчення норадреналіну та інших катехоламінів, дигіталісу і його препаратів, відхаркуючих і бронхолітичних засобів, антикоагулянтів, гіпотензивних, коронарактивних засобів, діуретиків і багато інших.

Цій людині були притаманні мудрість і доброта, любов до природи, тонкий гумор і вимогливість до учнів, готовність завжди прийти на допомогу, мужність, вміння взяти на себе відповідальність за хворого, призначаючи йому незвичні дози чи дозволяючи більш вільний режим, ніж це було прийнято, звичайно ж , після довгих роздумів і під строгим контролем.

Більше 60-ти людей захистили виконані під його керівництвом кандидатські і докторські дисертації. За свою п’ятдесятилітню науково-трудову діяльність ним написано більш як 200 праць, 11 авторських свідоцтв.

Борис Євгенович Вотчал багаторазово гідно представляв вітчизняну медицину на з’їздах, конференціях, міжнародних симпозіумах. Тисячі хворих зобов’язані йому своїм здоров’ям, тисячі лікарів – підвищенням своєї кваліфікації. Через всі лекції, клінічні розбори, публікації проходить думка про те, що крім професійних знань, лікар повинен володіти душевною і загальною культурою, любов’ю до людей, розумінням їх, добротою не тільки до хворих загалом а до кожного хворого зокрема.

Б. Є. Вотчал говорив: «В моїх очах після  піввікової лікарської роботи  професія лікаря являється найтяжчою, яка пред’являє найбільші вимоги до людських якостей. Без постійної роботи лікаря над собою, без розвитку потрібних людських якостей вона може стати важким обов’язком. Але по суті це, звичайно, найцікавіша і найбільш захоплююча професія в світі».

Література по даній темі знаходиться в Обласній науковій медичній бібліотеці.

Список використаної літератури:

  1. Замотаев И.П. Борис Евгеньевич Вотчал: (К 90-летию со дня рождения) // Клиническая медицина.- 1985. — №8. – с. 149-151.
  2. Муратова О.С. Вотчал Борис Евгеньевич (1895 – 1971 рр.): (К 90-летию со дня рождения) // Терапевтический архив.- 1987. — №1. – с. 129-132.