130 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МАКСА ГУБЕРГРІЦА

губергріц 19 січня 2016 року виповнюється 130 років від дня народження українського вченого, терапевта, клініциста, педагога, громадського діяча Макса Мойсейовича Губергріца.

Народився Макс Мойсейович в 1886 році у місті Ромни тепер це Сумська область, в сім’ї лікарів. Тому проблеми медицини були знайомі йому ще з дитинства. Після закінчення гімназії з золотою медаллю, Губергріц вступає на медичний факультет Юр’ївського університету, а потім він перевівся до Київського університету Святого Володимира. Закінчивши навчання з відзнакою у 1911 році Макс Мойсейович на запрошення великого вченого В.П.Образцова залишається працювати на кафедрі терапевтичної клініки. В цій же клініці Губергріц розпочинає свою наукову діяльність. В 1914 році він готується до захисту докторської дисертації, поглиблено вивчає методи дослідження серцево-судинної системи. В.П. Образцов, придбавши для клініки тільки винайдений електрокардіограф, направляє Губергріца за кордон для досконалого вивчення електрокардіографії. Макс Мойсейович одним із перших в нашій країні починає користуватися методикою електрокардіографії.

Починаючи з 1915 і по 1918 роки Губергріц працює в лабораторії І.П. Павлова. Під його керівництвом він пише свою докторську дисертацію «Найбільш вигідний спосіб диференціації зовнішніх подразнень». Набуті знання, слухання лекцій відомого вченого мали великий вплив на подальшу наукову діяльність Макса Мойсейовича.

Повернувшись в 1920 році назад до Києва, Губергріц очолює кафедру патології і терапії Київського університету, де працює на ній до кінця свого життя. Він розширює клінічну базу кафедри, реорганізовує її. Вчений об’єднує біля себе талановитих співробітників, учнів, які в майбутньому стануть професорами, академіками, керівниками медичних установ.

За ряд робіт, присвячених функціональній діагностиці та клініці захворювань внутрішніх органів, а також проблемі болю, Максу Мойсейовичу було присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки УРСР.

У роки Великої Вітчизняної війни М.М.Губергріц разом з Київським медичним інститутом був евакуйований в Челябінськ, де проводив значну роботу по лікуванню тяжкопоранених бійців. Тут він публікує свої наукові праці такі як «До клініки поранень легенів та плеври» та «До проблеми болю».

В 1944 році Макс Мойсейович повертається назад з інститутом до Києва. Він з великим ентузіазмом береться за роботу. Відновлюються педагогічні, наукові та клінічні засади кафедри, які Губергріц розпочав ще перед війною.

Протягом своєї наукової діяльності Макс Мойсейович написав більше як 150 праць.

Важко знайти бодай один напрямок клінічної медицини, якої б не торкався вчений. Це і серцево-судинна патологія, і захворювання органів травлення, цукрового діабету, підшлункової залози, проблеми харчування, проблеми болю та інші.

Губергріц був нагороджений орденами та медалями.

Помер М.М. Губергріц у 1951 році в розквіті творчих сил, енергії.

.

 

Список використаних джерел:

 

  1. Бурчинський Г.Й., Губергріц О.Я. М.М. Губергріц. — Київ: Видавництво “Здоров’я”, 1974. — 38 с.
  2. Грандо О. Визначні імена в історії української медицини. — Київ: РВА “Тріумф”, 1997. — С. 177-178.
  3. Губергриц А.Я. Академик АН УССР М.М. Губергриц: (К 100-летию со дня рождения) // Клинич. медицина. — 1986. — №3. — С. 146-148.
  4. Губергриц А.Я. Академик АН УССР Макс Моисеевич Губергриц (к 100-летию со дня рождения) // Терапевт. арх. — 1985. — №10. — С. 150-151.
  5. Губергриц А.Я. Академия АН УССР М.М. Губергриц. К 90-летию со дня рождения и 25-летию со дня смерти // Терапевт. арх. — 1976. — №12. — С. 123-126.