Змія — давній символ медицини стародавніх народів

zmiya-davnij-symvol-medycyny-starodavnih-narodivУ багатьох освічених людей, вчених різних спеціальностей, медиків, студентів, які навчаються у медичній царині, жвавий інтерес викликає походження та значення таких давніх символів, як змія, чаша, смолоскип, хрест та інші. Цей інтерес є закономірний, тому що протягом тисячоліть медична діяльність ототожнювалась за допомогою цих емблем. Розкриття першоджерельного змісту найдавніших медичних емблем допомагає зрозуміти сутність уявлень наших далеких предків про навколишній світ, причини хвороби, фактори, що зумовлюють стан здоров’я та способи його збереження. А це представляє великий інтерес не лише для історії медицини, але і для розуміння деяких аспектів розвитку людської культури.

Цікаво, що арабською слова “життя” і “змія” звучать однаково — “ель хай”. Змія об’єднувала в собі дві протилежні характерні риси: добро та зло. Вона огидна на вигляд, отруйна, підла, здатна гіпнотизувати своїм поглядом дрібних тварин і птахів, має інші негативні характеристики, які людству відомі з давніх-давен. Проте у міфах древніх народів змія наділялася і хорошими якостями: вічною юністю, як у епосі про Гільгамеша, коли змія ковтнула перлину та змінила свою стару шкіру на нову, тим самим омолодившись. Змія наділялася знаннями, мудрістю, здатністю передбачати стихійні лиха, епідемії. Греки, слов’яни, грузини вважали — якщо з’їсти серце та печінку змії — можна зрозуміти мову птахів і тварин.

“Будьте мудрими, як змії”. Легенди про цих істот відображені в прислів’ях, і в художній літературі та в численних міфах, навіть у Біблії. Ще у Стародавній Греції змії вільно жили в храмах Асклепія (Ескулапа). Проте це були не отруйні змії, а звичайні вужі, вони вважалися священними. Вужі повзали поміж сплячими хворими людьми у храмі та часто вилизували своїм роздвоєним вузьким язиком їхні хворі місця — руки, ноги, очі. Вважалося за необхідне торкатися змій руками, оскільки самі тварини ототожнювалися з богом Асклепієм — мудрим лікарем давніх греків. В античні часи по всій Греції був широко розповсюджений чи не єдиний у світі лікарський культ Асклепія. Його ім’я деякі дослідники розшифровують з давньої фракійської мови як “ас” — змія, “клепі” — обвиватися. І медичний символ Асклепія, що дійшов до наших днів — це посох, оповитий змією.

Зображення змій на медичній емблемі символізує початок, який приносить людям здоров’я, сили, мудрість. Чаша, або посох, яку обвиває змія — це символ мудрості, знань, безсмертя та всіх добрих починань. Багато медичних істориків вважають чашу зі змією – як посудину з протиотрутою. Зміїна отрута — надзвичайно корисна річ — збиралася і зберігалася у спеціальні чаші. Ліки в старовину були дуже неоднорідні за змістом, інколи могли містити до 70 складників, і в якості антидоту до них входила зміїна отрута.

Значення чаші як символу, має тісний зв’язок із світосприйняттям людей далекого минулого та було зумовлено умовами їхнього життя, розумінням сутності природних явищ, залежністю від них. З розвитком рабовласницького устрою чаша перетворюється у символ шанування мудрості жерців, фараонів і царів. Сьогодні цю давню емблему чаші зі змією розглядають як нагадування лікарю про необхідність бути мудрим, а мудрість черпати із чаші пізнання природи. Тобто чаша обвита змією визначена сучасними лікарями як чаша людського розуму, що охоплює увесь світ.

Інтерес до медицини та до її історії постійно зростає. Символи та емблеми медицини з давніх-давен відігравали узагальнюючу роль. Відображаючи сенс того чи іншого виду лікарської діяльності, вони відігравали об’єднуючу роль стягів, під якими збиралися однодумці. Загальноісторичне значення символів та емблем є великим і визначним, тому що вони поєднують тісний зв’язок медицини із загальною історією та культурою народів світу.

Змію можна любити чи не любити, проте вона назавжди, через майбутні покоління, залишиться таємничою, незбагненною істотою, яка буде довіку хвилювати уяву та розум наших нащадків.

Список використаних джерел:

  1. Благоприятный исход острого тяжелого отравления ядом животного происхождения вследствие укуса моноклевой кобры / Г.А. Ливанов [и др.] // Клиническая медицина. – 2014. – Т. 92, № 9. – С. 70-72.
  2. Верхратський С. А. Історія медицини / С.А.Верхратський. – К.: “Здоров’я”, 2011. – 352 с.
  3. Дидик-Меуш Г. Українська медицина: історія назв. – Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. – Львів, 2008. – 400 с.
  4. Історія медицини та охорони здоров’я в Україні: науково-допоміжний бібліогр. покажчик. – К., 2012. – 107 с.