ЗАСТОСУВАННЯ МУЗИКОТЕРАПІЇ У НЕВРОЛОГІЇ ТА ПСИХІАТРІЇ

Лікування музикою офіційного статусу набуло нещодавно, це сталося у другій половині минулого століття. Перший дзвіночок, що сповістив про музикотерапію як навчальну дисципліну, прозвучав у 1918 році у Колумбійському університеті (США), для чого був розроблений перший курс «Музикотерапії» для лікування неврозу та покращення фізичного здоров’я солдатів, що постраждали під час Першої світової війни. Офіційний статус лікування музикою придбало з появою у 1944 році нової спеціалізації в Мічиганському університеті – музичної терапії (МТ), для чого була створена перша академічна програма. Незабаром музичних терапевтів стали готувати інші американські університети. Та більше того, з 1950 року у США почала функціонувати Національна асоціація музичної терапії. Приклад Сполучених Штатів Америки почали наслідувати майже всі європейські країни, Австралія, Нова Зеландія та Японія.

         На сьогодні музикотерапія у медицині та психології є цілим психокорекційним напрямком, який має два аспекти впливу: психосоматичний, тобто під дією якого здійснюється лікувальний вплив на функції організму та психотерапевтичний, у процесі якого під впливом музики відбувається корекція відхилень в особистісному розвитку, психоемоційній сфері.

            Цілющі властивості музики відомі з давніх-давен. Єгипетські жерці іще кілька століть тому з допомогою музики лікували безпліддя та знеболювали пологи. Індійські лікарі супроводжували музикою лікування ран, отриманих на полях бою. Китайські цілителі, які вважали музику ледве не панацеєю, виписували музичні рецепти для впливу на різні органи. Давньогрецький філософ Піфагор створював мелодії, які зцілювали «пасивність душі, щоб вона не втрачала надію та не оплакувала себе» та мелодії, які позбавляли від гніву, люті, облуду, прищеплювали помірність у бажаннях.

         Пізніше Гіппократ застосовував музику для лікування безсоння та епілепсії. Музику використовували навіть в якості протиотрути при лікуванні зміїних укусів (Гален). Авіценна зцілював музикою нервові та психічні розлади.

         Приблизно через 600 років А. Кірхер висунув здогадку про існування зв’язку між рисами характеру людини і її музичними уподобаннями. Відповідно до цієї гіпотези, на депресивного хворого сильнішу дію має спокійна музика, а у холерика сильніша реакція на веселу музику. Він виявився правий, тому що у 1941 році Дж. Альтшулер виявив фізіологічні зміни, які були адекватні певним типам музичного впливу. Ця закономірність підштовхнула вченого до опрацювання терапевтичного підходу під назвою «ізопринцип музикотерапії».

         Зокрема, при роботі з дітьми-аутистами, вербальний контакт з якими утруднений або ж і неможливий, музика допомагає налагодити цей контакт. При депресивному стані дитини застосовують тиху та спокійну музику, при збудженні – швидку та голосну. Ритм, гармонія, мелодія, динаміка, гучність, акцент і просодія – це ті елементи, за допомогою яких будується зв’язок між музикою та мовою.

         Під час пасивної (рецептивної) музикотерапії (тобто прослуховування музики) відбувається «звільнення» хворої дитини від вербальної ізоляції, а безпосередня імпровізація найпростіших музичних та ритмічних елементів гри є підготовкою до лікувального та психічного впливу.

         Під час проведення психофізіологічних досліджень було виявлено, що під час прослуховування музичного твору виникають мікрорухи м’язів та артикуляційного апарату, а також всього тіла, відмічені зміни у темпі дихання, пульсу, активності роботи головного мозку.

         За допомогою активних видів музикотерапії — співу та під час гри на музичних інструментах — до дитини приходить вміння диференціювати мовленнєві та не мовленнєві звуки, здатність локалізувати звук у просторі, їй вдається визначити джерело звуку, вона співвідносить інструмент та його звучання.    Сумісний вплив співу та музичних ігор допомагає корекційному педагогу стимулювати активне мовлення дитини з аутизмом. Однак, якщо дитину спонукають співати під час рухів під музику, то спів, як правило, згасає. Домінує при цьому рух. Але при поступовому засвоєнні усіх компонентів завдання все більше і більше аналізаторів дитини починає працювати і таким чином з’являється більше шансів їх міцного запам’ятовування.

         Спеціалісти рекомендують, наприклад, наступні музичні твори для коригування емоцій та стану дітей з аутизмом. Щоб зняти внутрішній конфлікт та проблеми бажано прослуховувати Симфонію №5, до мінор, І частина, Симфонію №3, мі бемоль мажор, «Героїчна», І частина (Л. Бетховен); «Лебедине озеро», «Танець маленьких лебедів», вальс №1 (П. Чайковський). Стимулювати діяльність, стабілізувати особистість допоможе Італійське капричіо, Концерт для фортепіано з оркестром сі бемоль мінор, І частина, Симфонія №6, сі мінор, «Патетична», ІІІ частина (П. Чайковський); Концерт для фортепіано з оркестром №2, до мінор, ІІІ частина (С. Рахманінов); Симфонія №3, ре мажор, «Хафнер-симфонія», частина І, Симфонія №36, до мажор (Для Лінца) (В.-А. Моцарт). Якщо є прояви психічної та соматичної втомленості, рекомендують для прослуховування «Кофейну кантату» (Й.-С. Бах), «Музику на воді» (Г. Гендель). Зменшити тривогу допоможе прослуховування таких творів як «Веселі пісні» (Ф. Шуберт), мелодійні арії з опер (Дж. Верді). Якщо у дитини помічено депресивний стан, прослуховують : Симфонічна увертюра «Егмонт» (Л. Бетховен), Сюїта з опери «Кармен» (Ж. Бізе).

         Фахівці зазначають, що для того, щоб створити у дитини з аутизмом спокійний настрій, використовують повільну музику, а швидку мажорну музику використовують для створення радісного настрою.

Помічена висока терапевтична дія МТ у програмі реабілітації немовлят у віці від 7 днів до 1,5 місяців з наслідками перинатального ураження центральної нервової системи, які мали основний діагноз «Енцефалопатія новонароджених» та «Відсутність очікуваного нормального фізіологічного розвитку». Сеанси музикотерапії проводились в першій половині дня, щоденно, в палаті сумісного перебування матері та дитини. Використовувався підбір фрагментів, записаний на двох дисках. Один диск призначений для немовлят з синдромом збудження ЦНС, музика має релаксуючу, заспокійливу дію. З іншого диску звучить активізуюча, бадьора музика, що використовується для дітей з синдромом пригнічення ЦНС. Результатом застосування МТ в режимі 10 сеансів на протязі 30 хвилин в комплексній реабілітації немовлят з наслідками перинатального ураження центральної нервової системи стало покращення соматичного статусу у 61,7% дітей, неврологічного статусу – у 40% немовлят.

         В останні кілька років виконано велику кількість наукових досліджень, присвячених застосуванню МТ для корекції когнітивних функцій, емоційного стану і розладів сну при нейродегенеративних захворюваннях. Апробована можливість застосування музикотерапії в нейрореабілітації хворих інсультом, епілепсією, розсіяним склерозом, паркінсонізмом і різними видами деменції. Хвороба Альцгеймера (ХА) є основною причиною деменції, тому розповсюдження досвіду застосування МТ в комплексному лікуванні ХА є дуже цінним. Загальновизнаним лідером серед композицій, що використовуються при лікуванні ХА, є музика Вольфганга Амадея Моцарта. У хворих деменцією в останні роки застосовується мультисенсорна стимуляція когнітивних функцій, що реалізується створенням мультисенсорного середовища проживання, що передбачає особливий дизайн приміщень: картини, меблі, предмети побуту, що стимулюють мислення хворого. Як правило, таке середовище включає і МТ у вигляді фонової музики. У комплексному лікуванні ХА застосовуються інтерактивні музичні ігри, активну музичну терапію, сполучення музики з когнітивними тренуваннями, що базуються на запам’ятовуванні текстів; сполучення музики з відео, сполучення музики з рухами, сполучення музики з медитацією.

         МТ знайшла своє застосування і в комплексному лікування хворих на шизофренію та депресію. Застосовуються методики як пасивної МТ, так і активної. Для депресивних хворих спеціалісти застосовують прослуховування наступних творів: «Лебідь» К. Сен-Санса, «Аве Марія» Ф. Шуберта, «Сладкая греза» П.І. Чайковського, «Фантазія-експромт» Ф. Шопена. Прослуховування творів супроводжується активною дискусією, яка стимулює активність хворих. Фахівці прийшли до висновку, що музика є засобом виховного характеру, підвищує активність, покращує критику, зібраність, організованість, пом’якшує маячню, покращує настрій, оживляє емоційність, зменшує аутизм.

         В Україні на сьогоднішній день відсутня спеціалізація «музичний терапевт» — лише деякі вузи починають вводити предмет «музична психологія». Проте наукові дослідження, їх узагальнення та практичне впровадження МТ в різних аспектах проводяться. Розроблена та затверджена Міністерством освіти «Програма з музикотерапії» на вибір. У 2003-2008 рр. будо проведено перший музично-терапевтичний семінар за підтримки Європейської академії м. Цайст (Нідерланди). Запровадженням музикотерапії та підготовкою фахівців в Україні займаються громадські організації, такі як Всеукраїнська громадська організація «Арттерапевтична організація», Українська академія музичної терапії «EQUILIBRIUM». Практичними аспектами впровадження музикотерапії в Україні опікується громадська організація «Всеукраїнська асоціація музикотерапевтів України». Асоціація розробила та впровадила у 2014-2015 роках реабілітаційну програму для учасників АТО «Музика – антистрес», метою якої була гармонізація психоемоційного стану учасників АТО і, як наслідок, покращення самопочуття та фізичного здоров’я.

Список літератури:

  • Базима Н.В. Значення музикотерапії для розвитку мовлення у дітей з аутистичними порушеннями / Н.В. Базима, О.В. Мороз // Логопедія. – 2013. — №3. – С. 3-8.
  • Березуцкий В.И. Музыкальная терапия в лечении болезни Альцгеймера / В.И. Березуцкий, М.С. Березуцкая // Міжнародний неврологічний журнал. – 2019. — №3. – С. 124-132.
  • Львова Л. Врачевание музыкой // Фармацевт Практик. – 2013. — №3. – С.18-19.
  • Музикотерапія – від давнини до сьогодення / Г.З. Мороз, О.З. Безклинська, О. В. Друзь, І.О. Черненко // Therapia. – 2016. — №5. – С. 60-64.
  • Применение музыкотерапии в комплекной реабилитации детей с последствиями перинатального поражения центральной нервной системы /А.В. Симченко, М.Г. Девялтовская, Б.Л. Елиневский, Н.В. Марацкая        // Педиатрия. Восточная Европа. – 2014. — №3. – С.176-181.
  • Якупова Г.А. Музыкотерапия как метод невербальной психотерапии / Г.А. Якупова // Психиатрия, психотерапия и клиническая психология. – 2013. — №3. – С. 97-104.