Залізодефіцитна анемія

zalizodeficytna-anemiyaАнемії являються надзвичайно розповсюдженими захворюваннями системи крові. Найчастішою причиною недокрів’я є дефіцит заліза. В популяції залізодефіцитні анемії складають більше 80 % від усіх інших форм анемій. Різні види анемій виявляють у 10-20 % населення, в більшості випадків у жінок. 90 % всіх анемій пов’язані з дефіцитом заліза. Залізодефіцитні стани зустрічаються у всіх країнах світу, проте розповсюдженість їх різна. Добре відомо, що дефіцит заліза найчастіше зустрічається в жінок і дітей. Запаси заліза у новонароджених визначаються в значній мірі станом обміну заліза у плода, що проявляється в розвитку анемії новонароджених. Наступним періодом, протягом якого виявляється прихований дефіцит заліза, є час інтенсивного зростання та статевого дозрівання дитини. Все це потребує підвищених витрат заліза. У дівчат серед інших факторів необхідно враховувати появу менструальних кровотеч. Проте місячні не являються вирішальним фактором у розвитку залізодефіцитної анемій.

Залізодефіцитна анемія — це такий стан, що характеризується зменшенням кількості еритроцитів і зниженням змісту гемоглобіну в одиниці об’єму крові. Залізо є одним з найбільш розповсюдженою речовиною на Землі та у Всесвіті. Виявлені значні індивідуальні відмінності складу крові й обміну заліза. Для характеристики стану обміну заліза зазвичай застосовують такі показники: концентрацію гемоглобіну в крові, що характеризує основний гемоглобіновий фонд заліза, вміст заліза плазми і концентрацію сидерофіліна, що визначає стан запасів заліза тощо.

Основними причинами дефіциту заліза можуть бути:

  • недостатня кількість заліза в їжі;
  • підвищення його витрат: менорагії, захворювання травного тракту, сечостатевої системи, хронічна гемоглобінурія тощо;
  • порушення всмоктування та засвоєння: синдром мальабсорбції, анентеральні стани, захворювання тонкого кишечнику, ендокринні розлади;
  • підвищена потреба в залізі: вагітність, період лактації.

Патогенетичне усунення дефіциту заліза та корекція вторинних порушень метаболізму, залишається актуальною проблемою для установ практичної ланки охорони здоров’я. Актуальним також є розробка нових, ефективних обґрунтованих програм-стандартів обстеження та лікування пацієнтів на залізодефіцитну анемію.

Баланс заліза у людському організмі визначається трьома факторами: 

  • потребою в залізі для виробництва гемоглобіну,
  • втратою заліза зумовленою фізіологічними патологічними процесами
  • кількістю заліза, що поглинається і всмоктується в кишечнику.

Недостатність заліза швидше за все розвивається при великій потребі в ньому, тобто у дітей раннього та молодшого віку, у жінок фертильного віку під час вагітності, у донорів, у дівчат-підлітків з рясними місячними. В країнах що розвиваються, розповсюдженими причинами недостатності заліза є недостатній його вміст в раціоні. В розвинутих країнах залізодефіцитні стани менш розповсюджені, проте його розвиток зумовлений недостатнім споживанням заліза з їжею, пов’язаний з наявністю якої-небудь патології, яка заважає засвоєнню заліза або збільшує його втрати.

Сучасні лабораторні методи оцінки вмісту заліза розглядають три стадії його недостатності в організмі.

  • Перша стадія недостатності характеризується зниженням загального запасу заліза в організмі без будь-яких інших помітних відхилень.
  • Друга стадія недостатності починається тоді, коли вичерпуються запаси заліза в організмі. При подальшому зменшенні заліза знижується синтез гемоглобіну. Другу стадію називають “залізодефіцитом без анемії”.
  • Третя стадія приводить до помітного зниження концентрації циркулюючого гемоглобіну. Спочатку еритроцити являються нормоцитарними і нормохромними, проте зрештою вони набувають класичні морфологічні риси, притаманні для залізодефіцитної анемії.

Залізодефіцитну анемію слід розглядати як гематологічний синдром у комплексі багатогранних порушень. Для неї типові негематологічні синдроми, такі як: виразні атрофічні зміни шкіри, нігтів, волосся, слизових оболонок рота. Спостерігається м’язова слабкість, наявні спотворення смаку, змінюється психоемоційний стан та поведінка. За дефіциту заліза відбуваються атрофічні зміни по ходу всього травного тракту. Також змінюються функції нервової системи,  навіть можуть з’являтись парестезії. І що найважливіше — порушується робота гіпоталамуса, де найбільше представлені рецептори заліза. Отже, виникнення дефіциту заліза в організмі має складні механізми розвитку, супроводжуються різноманітними клінічними проявами, а тому практичний лікар повинен бути добре з ними обізнаний.

Лікування хворих на залізодефіцитну анемію має бути патогенетично обґрунтованим, комплексним і складати своєрідну цілісну лікувальну програму, яка маєа ретельно виконуватися пацієнтом та контролюватися лікарем. Програма лікування залізодефіцитної анемії повинна включати наступні елементи: усунення етіологічних чинників, раціональне лікувальне харчування, лікування препаратами заліза, профілактичні заходи з попередження її рецидиву. Дефіцит заліза може бути вилікуваний тільки залізом. Всі інші препарати здатні покращити його всмоктування і утилізацію на різних етапах засвоєння, зменшити його побічну дію, прискорити терапевтичний ефект тощо.

Поряд з медикаментозною терапією при залізодефіцитній анемії споживають достатню кількість повноцінних білків, що сприяють синтезу гемоглобіну та еритроцитів. Помірно обмежують жири, тому що вони пригнічують кровотворення. Харчуватися варто продуктами, які мають ліпотропні властивості, оскільки вони перешкоджають відкладенню жирів в кістковому мозку та печінці. Також дуже корисне щоденне споживання печінки. При анемії апетит часто знижується через погіршення секреторної функції шлунку. Тому хворому потрібно вводити в свій раціон достатню кількість екстрактивних речовин за рахунок м’ясних, грибних і овочевих відварів. Кухонна сіль додається в страви у фізіологічній нормі. Завдання дієтотерапії при залізодефіцитній анемії є забезпечення організму необхідними для кровотворення харчовими компонентами, насамперед залізом. Роль окремих продуктів харчування визначається ступінню засвоєння заліза з них. Найбільший вміст заліза є в таких харчових продуктах, як — печінка, нирки, яєчний жовток, кров’яна та ліверна ковбаси, м’ясо, птиця, мідії, боби, кунжут, гриби, персики, лісові горіхи тощо. А ось міцний чай, какао, шоколад і великий вміст харчових волокон в раціоні навпаки пригнічують засвоєння заліза.

Шляхи профілактики залізодефіцитних станів складаються із раннього розпізнавання та лікування прихованого дефіциту заліза, застосування заліза у донорів, у вагітних жінок, збагачення харчових продуктів залізом і боротьба з патологічними крововтратами у жінок й дівчат-підлітків. Сімейні лікарі та педіатри мають бути обізнані з клінічними і лабораторними ознаками залізодефіцитних станів. Тому що ці стани викликають низку несприятливих симптомів з боку серцево-судинної, нервової, травної систем і епітеліальних тканин та сприяють зниженню працездатності. Тому раннє виявлення осіб з залізодефіцитними станами набуває важливого значення з приводу профілактики порушень обміну заліза.

Література:

  1. Бережний В.В. Феротерапія залізодефіцитних анемій у дітей // Современная педиатрия. — 2016. — N 3. — С. 58-64.
  2. Бова А.А. Железодефицитная анемия: диагностика, лечение, профилактика [Электронный ресурс] // Военная медицина. — 2017. — № 3. — С. 4-10.
  3. Ведення хворих на залізодефіцитну анемію у закладах, які надають первинну медичну допомогу (за матеріалами «Уніфікованого клінічного протоколу первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги хворим на залізодефіцитну анемію», адаптована версія) // Therapia. Український медичний вісник. — 2016. — N 4. — С. 53-56.
  4. Видиборець С.В. Оптимальний вибір іонних та неіонних препаратів заліза при лікуванні залізодефіцитної анемії // Репродуктивная эндокринология. — 2016. — № 4. — С. 40-45.
  5. Голяновський О.В. Особливості медикаментозної терапії гестаційної залізодефіцитної анемії ін’єкційним препаратом заліза (ІІІ) // Здоровье женщины. — 2015. — № 7. — С. 121-124.
  6. Железные правила [залізодефіцитна анемія] // Рубежи здоровья. — 2018. — № 19. — С. 38-42.
  7. Залізодефіцитна анемія. Уніфікований клінічний протокол первинної медичної допомоги. Наказ №709 від 02.11.2015 р. // Бібліотека сімейного лікаря та сімейної медсестри. — 2016. — № 1. — С. 54-72.
  8. Кувшинников В.А. Микроангиопатические анемии. Сообщение 2 [Электронный ресурс] // Военная медицина. — 2018. — № 1. — С. 100-108.
  9. Кучер Е.В. Современный взгляд на проблему железодефицитных состояний у девочек в пубертатный период // Здоровье женщины. — 2018. — № 5. — С. 86-92.
  10. Примак Р. «Секреты» конских бобов [при залізодефіцитній анемії] // Фармацевт практик. — 2018. — № 2. — С. 16-17.
  11. Про затвердження та впровадження медико–технологічний документів зі стандартизації медичної допомоги при залізодефіцитній анемії: наказ 02.11.2015 № 709 // Новости медицины и фармации. — 2015. — N 13. — С. 33-34 (1-2).
  12. Родіонова І.О. Анемія // Therapia. Український медичний вісник. — 2017. — N 5. — С. 8-13.
  13. Розрахунок еритроцитарних індексів за відсутності геманалізатора: додаток 5 до Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Залізодефіцитна анемія» // Новости медицины и фармации. — 2015. — N 16. — С. 33-34.
  14. Хлібовська О.І. До питання етіології, діагностики та лікування анемії // Здобутки клінічної і експериментальної медицини. — 2016. — № 3. — С. 144.