ЙОДОДЕФІЦИТ

йододифіцитЙод — важлива складова людського організму. Не дивлячись на те, що його кількість в організмі мізерно мала (не більше 20-30 мг), йод – незамінний учасник утворення гормонів щитовидної залози. Достатня кількість йоду забезпечує організм енергією, як для фізичної, так і для розумової активності, сприяє росту, розвитку організму і відновлення клітин.

Дефіцит йоду є проблемою не одної країни, а всього людства. В Україні йододефіцитними вважаються в основному області Західної України, які найбільш постраждали в наслідок аварії на ЧАЕС. Радіаційне ураження щитовидної залози є одним з самих шкідливих її наслідків.

Основними джерелами надходження йоду в організм є вживання морепродуктів, оскільки морепродукти містять в собі велику кількість йоду. Тому йододефіцит частіше спостерігається в регіонах, віддалених від морів та океанів.

Недостатність йоду може привести до цілої низки захворювань. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, йододефіцитні захворювання є найбільш розповсюдженими у структурі неінфекційних захворювань на нашій планеті. Місцевість, де йоду не вистачає ні в ґрунті, ні у воді — називають ендемічною за дефіцитом йоду. У такій місцевості проживають біля двох мільярдів жителів Землі.

Підступність дефіциту йоду полягає в тому, що він не має чітко виражених ознак, які характеризують поняттям “прихований голод”. Дефіцит йоду може проявлятися млявістю, слабкістю, втомою, поганим настроєм і навіть пониженим апетитом. У дітей це означає погану успішність у школі, втрату інтересу до пізнавальних ігор, батьки це пояснюють поганим настроєм або ще якось. А насправді проблема полягає у недостатності йоду в організмі дитини, щоб нормально працювала щитоподібна залоза.

Йод потрібен для гарної роботи щитоподібної залози – цей важливий орган виробляє життєво необхідні гормони. І якщо не вистачає йоду – не вистачає гормонів і тому виникає хвороба. Наш організм спочатку намагається виправити ситуацію сам. Щитоподібна залоза починає працювати все більше і більше, збільшується в розмірі – і таким чином виникає зоб. Якщо це відбувається під час вагітності і у ранньому грудному віці – дитина може стати розумово і фізично відсталою, що є горем для батьків.

Рішення такої складної проблеми є дуже простим. Варто звернутися до лікаря по допомогу, який призначить необхідні йодовмісні препарати. Крім того, варто переглянути свій харчовий раціон, щоб поповнювати запаси йоду через їжу.

Насамперед це морепродукти: морські водорості, риба — оселедець, камбала, тріска, палтус тощо. Деякі фрукти та ягоди також містять йод: апельсини, лимони, банани, виноград, полуниця, яблука. Йод міститься у зернових культурах, у молоці, в яйцях, у маслі і у яловичині.

Є цілий список продуктів, у яких в більшій чи в меншій кількості міститься йод. При необхідності можна з ним ознайомитися, якщо відвідати медичну бібліотеку.

Для підтримання нормальної життєдіяльності людини необхідно постійне отримання мінералів, підтримання відповідного балансу мінеральних речовин. Лише в умовах достатньої кількості отримання йоду в організм можливе збереження гарного самопочуття, працездатності, активного довголіття і здатності протистояти несприятливим факторам навколишнього середовища.

Список рекомендованої літератури з фонду нашої бібліотеки:

  1. Йододефицит — проблема, требующая внимания // Участковый врач. — 2015. — № 4. — С. 25.
  2. Коденцова В.М. Йод в питании беременных // Здоровье женщины. — 2013. — № 6. — С. 48-52.
  3. Маменко М.Є. Йодний дефіцит та йододефіцитні захворювання (лекція) // Перинатологія та педіатрія. — 2013. — № 1. — С. 97-105.
  4. Москва Х.А. Вплив фіксованої комбінації йоду і селену на перебіг автоімунного тиреоїдиту в йододефіцитному регіоні // Міжнародний ендокринологічний журнал. — 2014. — № 8. — С. 38-42.
  5. Паньків В.І. Ендемічний зоб (йододефіцитні захворювання) // Міжнародний ендокринологічний журнал. — 2012. — № 7. — С. 127-134.
  6. Панькив В.И. Проблема сочетанного дефицита йода и селена в развитии заболеваний щитовидной железы // Міжнародний ендокринологічний журнал. — 2014. — № 5. — С. 75-80.
  7. Пасєчко Н.В. Йод і функціональна здатність щитоподібної залози у хворих на дифузний токсичний зоб // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. — 2012. — № 2. — С. 50-53.
  8. Петренко О.Д. Йод і селен у продуктах моря: оцінка результатів дослідження // Довкілля та здоров’я. — 2014. — № 1. — С. 22-25.
  9. Петрик Г.В. Морфофункціональні зміни щитоподібної залози у жінок репродуктивного віку в йододефіцитному регіоні // Медсестринство. — 2014. — N 1. — С. 61.