Всесвітній день хоспісів та паліативної допомоги

vsesvitnij-den-hospisiv-ta-paliatyvnoyi-dopomogyПротягом останніх десятиліть медико-демографічна ситуація в Україні характеризується постійним зменшенням кількості населення та високим рівнем смертності через серцево-судинні хвороби, злоякісні пухлини, туберкульоз, цукровий діабет та низку інших захворювань. Тому дуже важливим є поліпшення функціонування системи охорони здоров’я та наближення медичної допомоги до пацієнта. Одним з найбільш важливих і соціально значущих напрямків реформування системи охорони здоров’я є паліативна та хоспісна медицина. Це професійна медична та психологічна допомога пацієнтам, які хворіють на важкі невиліковні хвороби і мають несприятливий прогноз життя. Невиліковні захворювання є серйозною проблемою для сучасної медицини і для суспільства в цілому. Щорічно від них в Україні помирає близько мільйона людей. Значна частина живих тяжких хворих потребують професійної паліативної допомоги у спеціалізованих відділеннях чи лікарнях, таких як хоспіси. Працюють в таких закладах спеціально навчені лікарі, медсестри та психологи.

На сьогоднішній день існує багато проблем щодо організації паліативної допомоги в Україні. Причини цих проблем знаходяться насамперед, в законодавчій та організаційній сферах, у мінімальному фінансуванні державою подібних закладів, які надають паліативну допомогу, у недосконалості медичних і соціальних стандартів щодо лікування, догляду та надання всіх видів послуг паліативним хворим. Крім того, на сьогодні бракує спеціально підготовлених медичних кадрів, як наслідок — відсутність практичного досвіду у лікарів та медсестер. Багато обласних центрів і великих міст взагалі не мають хоспісів, а ті, що мають — лише невелика частка невиліковних хворих та їхні родини можуть пройти медичне і психологічне лікування. Матеріально-технічна база таких закладів не відповідає міжнародним стандартам, а перебування у них хворих не завжди задовільне.

Паліативна допомога в нашій державі повинна стати доступною для найбіднішої категорії населення та для громадян похилого віку. Для цього Україна мусить подолати численний тягар фінансових, організаційних і законодавчих перешкод, щоб бути на рівні із європейськими стандартами життя.

Паліативна допомога — це всебічний підхід до надання медичної, психологічної, юридичної, духовної, моральної та соціальної підтримки паліативним хворим незалежно від їх віку, категорії захворювання, соціального статусу тощо. Мета паліативної допомоги полягає у забезпеченні якості життя пацієнтів та членів їхніх сімей шляхом полегшення неминучих страждань й проведення потрібних лікувально-діагностичних заходів. Паліативна та хоспісна допомога починається з моменту встановлення невиліковного діагнозу і триває до моменту завершення життя пацієнта. Страждання невиліковним хворим зменшують через ефективні знеболення наркотичними анальгетиками. У більшості випадків лікування основної хвороби і різні медичні втручання є безперспективними, тому лікують лише симптоми захворювання, розлади функцій або систем організму. У хоспісах роблять усе можливе, щоб паліативні хворі та їхні родини відчували на собі максимальне піклування й турботу з боку медичного персоналу. Тому акцент робиться на відповідне харчування для такого хворого, побутові умови, догляд, санітарний режим і гігієну, прогулянки тощо. При цьому навчений медичний персонал жодним словом чи натяком не повинен вести з пацієнтами розмови про неминучу смерть. Привітні обличчя та посмішки — ось що повинен бачити хворий довкола себе. Медичні сестри і лікарі повинні бути добрими та чуйними для цієї категорії пацієнтів. Це напружена, самовіддана праця для медичного персоналу, від якого вимагається готовність співчувати і співпереживати у трагічний період життя хворого та його родичів. Тому що головна психологічна та нагальна проблема для них — це невблаганна смерть, яка приводить до фіналу життя.

Тяжкий хворий, крім хвороби й нестерпного болю, перебуває у важкому психологічному стані. Цей стан викликає депресію, тривогу, страх, безсоння, пригнічені думки тощо. Він почуває себе самотнім та соціально ізольованим від здорових родичів. Тому родина й медичний персонал разом повинні об’єднатися і взаємодіяти заради фізичного та психологічного комфорту хворого, хоч трохи покращити його якість життя. Адже головна мета перебування у хоспісі — це поліпшити останні дні життя, полегшити страждання смертельно хворим пацієнтам, також підтримати їхній психоемоційний і духовний стан. Діяльність хоспісів також є необхідною і для родичів помираючого, тому що там є психосоціальна підтримка для них, яка доповнює паліативну медичну допомогу в повному обсязі. З родичами працюють психологи та юристи. Вони надають психологічну та юридичну допомогу, таку як складання заповітів, отримання консультацій тощо. Крім цього, у хоспісах формується суспільне середовище для соціального виховання і розвитку духовності сучасної молоді.

Держава й усе суспільство повинні об’єднатися заради демократії та добробуту громадян, заради життя і здоров’я нації, забезпечити достойне життя паліативним хворим, його гідне завершення.

Література:

  1. Іванчук О. В. Потреба населення в паліативній допомозі на прикладі Бериславського госпітального округу / О. В. Іванчук, А. О. Боб // Медсестринство. – 2018. – N 2. – С. 34-36
  2. Духовно-нравственные аспекты неизлечимой болезни / Ж. Д. Семидоцкая [и др.] // Медицина неотложных состояний. – 2018. – № 1. – С. 26-29
  3. Курницька Г. М. Підходи щодо розвитку паліативної та хоспісної допомоги / Г. М. Курницька // Медсестринство. – 2018. – N 1. – С. 78-81
  4. Курницька Г. М. Стратегія розвитку паліативної допомоги в Україні на період до 2027 року / Г. М. Курницька // Медсестринство. – 2018. – N 2. – С. 42-45
  5. Литвинова А. Е. Компетентність медичних сестер у питанні знеболювання паліативних хворих / А. Е. Литвинова // Медсестринство. – 2018. – N 2. – С. 31-33
  6. Матюха Л. Ф. Особливості психологічного аспекту роботи медиків первинного контакту при наданні паліативної допомоги пацієнту та його родині / Л. Ф. Матюха, Н. В. Медведовська, Л. Г. Матвієць // Міжнародний журнал Реабілітація та паліативна медицина. – 2018. – N 1. – С. 24-30
  7. Науково-практична конференція з міжнародною участю “Практика паліативної допомоги в Євразійському регіоні – обмін досвідом” // Міжнародний журнал Реабілітація та паліативна медицина. – 2018. – N 1. – С. 8-12
  8. Слободенюк К. М. Оцінка якості життя паліативних пацієнтів Одеського обласного центру соціально значущих хвороб за системою EuroQol-5D-5L / К. М. Слободенюк, А. О. Боб, Н. О. Єрмакова // Медсестринство. – 2018. – N 4. – С. 26-28
  9. Сорока О. Я. Шляхи удосконалення правової та психологічної підтримки паліативних пацієнтів та членів їхніх родин / О. Я. Сорока, О. Р. Паращук // Міжнародний журнал Реабілітація та паліативна медицина. – 2018. – N 1. – С. 18-23
  10. Чайковська В. В. Методологічні засади проведення курсу “Основи довготривалого і паліативного догляду за хворими та внутрішньопереміщеними особами літнього віку” (на допомогу навчальним закладам ІІ-ІV рівня акредитації) / В. В. Чайковська, Т. І. Вялих, А. В. Царенко // Міжнародний журнал Реабілітація та паліативна медицина. – 2018. – N 1. – С. 36-46
  11. Щуровська І. П. Паліативна та хоспісна допомога дітям / І. П. Щуровська, І. П. Андрейчук, Я. Є. Бойко // Медицина неотложных состояний. – 2018. – № 3. – С. 95-99