Всесвітній день хоспісів та паліативної допомоги

vsesvitnij-den-hospisiv-ta-paliatyvnoyi-dopomogyПротягом останніх десятиліть медико-демографічна ситуація в Україні характеризується постійним зменшенням кількості населення та високим рівнем смертності через серцево-судинні хвороби, злоякісні пухлини, туберкульоз, цукровий діабет та низку інших захворювань. Тому дуже важливим є поліпшення функціонування системи охорони здоров’я та наближення медичної допомоги до пацієнта. Одним з найбільш важливих і соціально значущих напрямків реформування системи охорони здоров’я є паліативна та хоспісна медицина. Це професійна медична та психологічна допомога пацієнтам, які хворіють на важкі невиліковні хвороби і мають несприятливий прогноз життя. Невиліковні захворювання є серйозною проблемою для сучасної медицини і для суспільства в цілому. Щорічно від них в Україні помирає близько мільйона людей. Значна частина живих тяжких хворих потребують професійної паліативної допомоги у спеціалізованих відділеннях чи лікарнях, таких як хоспіси. Працюють в таких закладах спеціально навчені лікарі, медсестри та психологи.

На сьогоднішній день існує багато проблем щодо організації паліативної допомоги в Україні. Причини цих проблем знаходяться насамперед, в законодавчій та організаційній сферах, у мінімальному фінансуванні державою подібних закладів, які надають паліативну допомогу, у недосконалості медичних і соціальних стандартів щодо лікування, догляду та надання всіх видів послуг паліативним хворим. Крім того, на сьогодні бракує спеціально підготовлених медичних кадрів, як наслідок — відсутність практичного досвіду у лікарів та медсестер. Багато обласних центрів і великих міст взагалі не мають хоспісів, а ті, що мають — лише невелика частка невиліковних хворих та їхні родини можуть пройти медичне і психологічне лікування. Матеріально-технічна база таких закладів не відповідає міжнародним стандартам, а перебування у них хворих не завжди задовільне.

Паліативна допомога в нашій державі повинна стати доступною для найбіднішої категорії населення та для громадян похилого віку. Для цього Україна мусить подолати численний тягар фінансових, організаційних і законодавчих перешкод, щоб бути на рівні із європейськими стандартами життя.

Паліативна допомога — це всебічний підхід до надання медичної, психологічної, юридичної, духовної, моральної та соціальної підтримки паліативним хворим незалежно від їх віку, категорії захворювання, соціального статусу тощо. Мета паліативної допомоги полягає у забезпеченні якості життя пацієнтів та членів їхніх сімей шляхом полегшення неминучих страждань й проведення потрібних лікувально-діагностичних заходів. Паліативна та хоспісна допомога починається з моменту встановлення невиліковного діагнозу і триває до моменту завершення життя пацієнта. Страждання невиліковним хворим зменшують через ефективні знеболення наркотичними анальгетиками. У більшості випадків лікування основної хвороби і різні медичні втручання є безперспективними, тому лікують лише симптоми захворювання, розлади функцій або систем організму. У хоспісах роблять усе можливе, щоб паліативні хворі та їхні родини відчували на собі максимальне піклування й турботу з боку медичного персоналу. Тому акцент робиться на відповідне харчування для такого хворого, побутові умови, догляд, санітарний режим і гігієну, прогулянки тощо. При цьому навчений медичний персонал жодним словом чи натяком не повинен вести з пацієнтами розмови про неминучу смерть. Привітні обличчя та посмішки — ось що повинен бачити хворий довкола себе. Медичні сестри і лікарі повинні бути добрими та чуйними для цієї категорії пацієнтів. Це напружена, самовіддана праця для медичного персоналу, від якого вимагається готовність співчувати і співпереживати у трагічний період життя хворого та його родичів. Тому що головна психологічна та нагальна проблема для них — це невблаганна смерть, яка приводить до фіналу життя.

Тяжкий хворий, крім хвороби й нестерпного болю, перебуває у важкому психологічному стані. Цей стан викликає депресію, тривогу, страх, безсоння, пригнічені думки тощо. Він почуває себе самотнім та соціально ізольованим від здорових родичів. Тому родина й медичний персонал разом повинні об’єднатися і взаємодіяти заради фізичного та психологічного комфорту хворого, хоч трохи покращити його якість життя. Адже головна мета перебування у хоспісі — це поліпшити останні дні життя, полегшити страждання смертельно хворим пацієнтам, також підтримати їхній психоемоційний і духовний стан. Діяльність хоспісів також є необхідною і для родичів помираючого, тому що там є психосоціальна підтримка для них, яка доповнює паліативну медичну допомогу в повному обсязі. З родичами працюють психологи та юристи. Вони надають психологічну та юридичну допомогу, таку як складання заповітів, отримання консультацій тощо. Крім цього, у хоспісах формується суспільне середовище для соціального виховання і розвитку духовності сучасної молоді.

Держава й усе суспільство повинні об’єднатися заради демократії та добробуту громадян, заради життя і здоров’я нації, забезпечити достойне життя паліативним хворим, його гідне завершення.

Література:

  1. Бондарь С.О. Роль і місце компетенцій з паліативної та хоспісної допомоги у фаховій підготовці медичних сестер // Медсестринство. — 2014. — N 1. — С. 64.
  2. Бугаєвська Н.А. Особливості становлення та розвитку паліативно-хоспісної допомоги в Україні // Медсестринство. — 2017. — N 1. — С. 65-68.
  3. Вольф О.О. Деякі міжнародні нормативно–правові акти щодо забезпечення реалізації соціальної політики та соціальної роботи у сфері паліативної та хоспісної допомоги // Міжнародний журнал Реабілітація та паліативна медицина. — 2015. — N 2. — С. 49-53.
  4. Вороненко Ю.В. Питання підготовки кадрів та розвиток наукових досліджень з паліативної медицини як передумова створення сучасної системи паліативної та хоспісної допомоги в Україні // Міжнародний журнал Реабілітація та паліативна медицина. — 2015. — N 2. — С. 59-69.
  5. Гойда Н.Г. Соціально–медичні аспекти розвитку паліативної та хоспісної допомоги в Україні в умовах реформування системи охорони здоров’я // Міжнародний журнал Реабілітація та паліативна медицина. — 2015. — N 2. — С. 23-30.
  6. Губський Ю.І. Розвиток паліативної та хоспісної допомоги в Україні: організаційні, юридичні та медичні аспекти // Міжнародний журнал Реабілітація та паліативна медицина. — 2015. — N 1. — С. 68-74.
  7. Ляшок О.М. Роль медичної сестри в наданні паліативної та хоспісної допомоги // Медсестринство. — 2015. — N 3. — С. 24-26.