Всесвітній день донора крові

vsesvitnij-den-kroviВсесвітній день донора — це унікальна можливість віддячити особливих людей, що добровільно віддають свою кров. 

З 2005 року ВООЗ обрала 14 червня Днем донора крові — днем вияву вдячності мільйонам людей, які рятують життя інших, здаючи кров.

У цей день у 1868 р. народився Карл Ландштейнер, австрійський лікар, імунолог, лауреат Нобелівської премії за відкриття груп крові людини. Як і багато інших великих відкриттів Карл Ландштейнер зумів донести до суспільства та представників науки важливість свого відкриття не відразу. Перші три групи крові вчений відкрив в 1901 році, але на його медичний прорив просто ніхто не звернув уваги. Дещо пізніше, під керівництвом Ландштейнера була відкрита четверта група крові, цього досягнув співробітник імунолога. Вже в 1930 році відкриття Ландштейнера відмітили премією.

З відкриттям груп крові, її переливання як лікувальний метод став швидко розвиватися. Перше переливання з урахуванням груп сумісності зроблено у 1909 р. американським хірургом Дж. Крайл. Разом з відкриттям К.Ландштейнера, крупною історичною подією є пропозиція В.А. Юревіча і Н.К. Розенгарта у 1910 році, а також А. Юстена з Брюсселя у 1914 році для запобігання згортанню крові при переливанні додавати до неї цитрат натрію. Цей метод значно спростив техніку переливання.

Всесвітній день донора координується та фінансується такими великими організаціями, як Всесвітня Організація Охорони здоров’я, Міжнародна Асоціація організацій донорів крові, Міжнародна Федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та Міжнародне Співтовариство Переливання Крові. Всі разом вони представляють 192 держави, 181 національне співтовариство Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, 50 добровільних організацій донорства крові та фахівців з переливання крові з усього світу.

Можливості переливання безпечної крові в різних країнах далеко не однакові. У значній мірі вони залежать від наявності належної програми безпечного донорства крові. Країни з більш високим рівнем доходу на душу населення мають більш високі показники та більше число добровільних, безоплатних донорів, що, як показує практика, є самими безпечними донорами.

Щоб стати донором потрібно:

  • вік від18 до 60 років;
  • вага не менш 50 кг.

Причини тимчасового відводу від донорства:

  • після ОРЗ — 1 місяць;
  • після щеплень — 1 місяць;
  • після операції, народження дитини — 1 рік;
  • після татуювання або пірсингу — 1 рік.

Причини постійного відводу від донорства:

  • захворювання крові;
  • перенесені або наявні вірусні гепатити;
  • короткозорість більше 6 діоптрій;
  • психічні захворювання;
  • алкоголізм та наркозалежність ;
  • гіпертонічна хвороба;
  • онкологія.

Максимальний об’єм зданої одноразово крові не перевищує 450 мл.

Повне відновлення складу крові відбувається протягом 30-40 днів.

Для здорової дорослої людини процес кроводачі абсолютно безпечний та не наносить шкоди організму. Більшість медиків вважає, що донорство корисне та сприяє омолодженню організму донора.

Література:

  1. Голєва Н. Донорство крові та її компонентів — соціально–необхідна справа // Журнал заступника головного лікаря. — 2015. — № 5. — С. 49-58.
  2. Гольдинберг Б.М. Роль волонтерского движения в формировании безвозмездного донорства крови // Гематология. Трансфузиология. Восточная Европа. — 2015. — № 2. — С. 8-16.
  3. Гончарова В. Донори-медики: пільги та гарантії в обмін на кров // Практика управління медичним закладом. — 2015. — N 5/6. — С. 87-97.
  4. Дедишина,Л. Ті, що дарують життя [донори крові] // Фармацевт-практик. — 2015. — № 6. — С. 20-21.
  5. Живі ліки рятують життя [донори крові] // Фармацевт-практик. — 2012. — № 6. — С. 5.
  6. Коренєва В. У тандемі з добрими справами [донори крові] // Вісник Червоного Хреста України. — 2014. — № 4. — С. 23.
  7. Малець А. Чи може 13-річний бути донором крові // Практика управління медичним закладом. — 2016. — N 11. — С. 91.
  8. Назарчук Л.В. Принципи допуску та відсторонення донорів від донацій // Український медичний часопис. — 2014. — N 5. — С. 127-129.
  9. Потапнев М.П. Инфекционная безопасность донорской крови: проблемы и решения // Гематология и трансфузиология. — 2013. — № 3. — С. 49-56.
  10. Сміянов В.А. До питання покращення якості процесів донорства крові в Сумській області // Східноєвропейський журнал громадського здоров’я. — 2015. — № 2. — С. 187-188.
  11. Устінов О. Шляхи розвитку трансфузіології та служби крові в Україні // Український медичний часопис. — 2013. — N 4. — С. 33-34.