Всесвітній день боротьби зі СНІДом

vsesvitniy-len-borotby-zi-snidomВперше про СНІД стало відомо у 1981 році і ось вже 35 років це слово не сходить зі сторінок газет та журналів усього світу.

СНІД — одна з найтрагічніших проблем людства, яка виникла наприкінці ХХ століття. Поширення ВІЛ/СНІДу у світі і в Україні набуло епідемічного характеру.

Спочатку постраждали споживачі ін’єкційних наркотиків і працівники секс-бізнесу, які не захищалися під час роботи. Пізніше сформувалась група ризику тих людей, які почали інфікуватися іншими шляхами:

— немовлята, народжені від матерів з ВІЛ-інфекцією. Вірогідність народження таких дітей з ВІЛ складає 25% ймовірності.

— інфікування здорових людей від ВІЛ-інфікованих донорів.

— інфікування здорових людей внаслідок медичних маніпуляцій нестерильними інструментами, зараженими ВІЛ-інфекцією (татуаж, манікюр, педикюр, стоматологічні процедури тощо).

Проте більшість ВІЛ-інфікованих складають особи, які вживають наркотики шляхом ін’єкцій.

СНІД — складна соціальна проблема, з якою борються лікарі усіх спеціальностей. На сьогодні є успіхи у досягненні профілактики, лікуванні і сучасної діагностики ВІЛ-інфекції, проте це захворювання залишається украй актуальним з медичної, психологічної та соціальної точки зору. Значна частина здорового населення відчуває жах і дискомфорт при контакті з ВІЛ-інфікованими людьми — як дорослими, так і дітьми. На жаль, це також стосується і багатьох медичних працівників, не проінформованих належним чином. Таке ставлення негативно відображається на якості обслуговування людей, які живуть з ВІЛ/СНІД і також на якості їх життя.

Наслідки СНІД відчуваються на всіх континентах і у всіх сферах людської діяльності, тому ефективні заходи у відповідь на епідемію повинні бути рівномірно всебічними. Передусім, дійові заходи проти ВІЛ/СНІД потребують стійкого і ефективного керівництва на всіх рівнях — від рівня найдрібнішого населеного пункту до світового рівня. Керівництво повинно задовольняти потреби тих, хто найбільш вразливий до інфекції і тих, хто став вразливий в результаті наслідків СНІД, підтримати суспільство у їхньому зусиллі знайти ефективні рішення з метою стримання епідемії і боротьби з її наслідками. Керівництво повинно посилити інфраструктуру в галузі охорони здоров’я, планування і розвитку.

Оскільки повернути назад епідемію СНІДу неможливо, була створена та існує унікальна структура — програма по ВІЛ/СНІД, що об’єднує колективні можливості і зусилля низки міжнародних організацій, які привертають увагу міжнародної спільноти — політиків, учених, лікарів, журналістів, активістів і людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом.

Для успішного здійснення заходів у відповідь на епідемію ВІЛ/СНІД потрібна тотальна мобілізація усіх країн світу. Це дасть можливість змінити норми, систему цінностей і звичаї, які сприяють розвитку цій епідемії, при безпосередній участі членів суспільства. Водночас для подолання кризи необхідно використати усю міць і авторитет держави, забезпечити рівномірний розподіл ресурсів і мобілізацію усіх рівнів уряду навколо національної стратегії.

ВІЛ/СНІД забрала багато мільйонів життів. На сьогодні очевидно, що ще багато потрібно зробити, щоб зупинити СНІД і подолати наслідки СНІД. На щастя, досвід реагування на цю пандемію за минулі тридцять років показав, що існує багато підходів до вирішення проблеми. Головне завдання зараз — перейти до ефективних стратегій, які дійсно протистоять пандемії ВІЛ/СНІД.

Література:

  1. Андрущак М.О. Характеристика опортуністичних інфекцій, що виникають при III-IV стадії у ВІЛ-інфікованих // Запорожский медицинский журнал. — 2017. — Том 19, N 2. — С. 217-220.
  2. Ведення пацієнта з ВІЛ-інфекцією/СНІДом сімейним лікарем: (методичні рекомендації) / Л.Ф. Матюха, Г.В. Бацюра, В.О. Бойко та інші. — Київ, 2015. — 60 с.
  3. Єщенко О.Г. Аналіз основних нормативно–правових документів України в сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІД // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція . — 2016. — N 2. — С. 5-15.
  4. Інституалізація циклу тематичного удосконалення «Ведення пацієнта з ВІЛ-інфекцією/СНІДом сімейним лікарем» у вищих навчальних закладах післядипломної освіти України / Л. Матюха [и др.] // Бібліотека сімейного лікаря та сімейної медсестри. — 2016. — № 4. — С. 23-25.
  5. Лечение как профилактика ВИЧ-инфекции. Конец эпидемии? / А.Г. Дьяченко [и др.] // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. — 2015. — № 1. — С. 89-97.
  6. Мавров Г.І. Механізми передачі вірусу імунодефіциту людини статевим шляхом- концепції запобігання [ВІЛ/СНІД] // Дерматологія та венерологія. — 2016. — № 3. — С. 29-51.
  7. Марищук М.Я. Поширеність ВІЛ-інфекції/СНІДу і фактори, які сприяють її розвитку // Медсестринство. — 2015. — N 4. — С. 52-54.
  8. Подолати епідемію ВІЛ/СНІД — цілком реально // Ліки України. — 2018. — N 2. — С. 71.
  9. Рощина А.А. «Маски» ВИЧ/СПИД в практике терапевта // Терапевтический архив. — 2015. — Т. 87, № 4. — С. 41-46.
  10. Структурно–системний моніторинг інформованості різних верств населення щодо діагностики, профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу / Л.Р. Шостакович-Корецька [и др.] // Актуальная инфектология. — 2016. — № 1. — С. 19-22.
  11. Терещенко Г. Профілактика ВІЛ-інфекції та СНІДу // Бібліотека сімейного лікаря та сімейної медсестри. — 2016. — № 6. — С. 40-45.
  12. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. КО-інфекція (туберкульоз/ВІЛ-інфекція/СНІД) // Актуальная инфектология. — 2015. — № 2. — С. 99-130.
  13. Федяк І.О. Дослідження медико-соціального портрета пацієнта і пріоритетності серед схем антиретровірусної терапії у вітчизняних регіональних центрах СНІДу // Фармацевтичний журнал. — 2016. — N 6. — С. 40-49.