Всесвітній день травматолога

vsesvitnij-den-travmatologiiХірургія і травматологія нерозривні,

тому що травматологія є

альфою і омегою усієї хірургії

В.А. Оппель

 Зростання травматизму дедалі більше роблять лікування травматичних пошкоджень надзвичайно важливою медичною та соціальною проблемою сучасного суспільства. Тяжко травмовані пацієнти є однією з найсерйозніших проблем у медичній практиці. Так, у всьому світі летальність при політравмі найбільш висока серед хірургічних пацієнтів, випереджаючи навіть серцево-судинні захворювання і рак.

Медики України внесли значний внесок у вивченні травми. Це включає розробку принципів раннього сортування, покращення показників до переливання крові та створення мереж банку крові й плазми, а також мобільних служб швидкої допомоги. Проте, не дивлячись на ці успіхи, коефіцієнти смертності від політравм тривожно високі. Половина усіх пацієнтів в стаціонарах і поліклініках складають саме травмовані пацієнти. Можна без перебільшень сказати, що у світі та в Україні постійно діє і збирає свої жертви травматична пандемія.

Що таке травма? Травма — це пошкодження, викликане дією зовнішньої сили, що порушує анатомічну цілісність й фізіологічну функцію тканин, органу, системи чи організму в цілому. Травматологія тісно пов’язана з розвитком техніки, механізацією виробництва, розвитком науки, зростанням і своєрідністю міст, станом транспорту, збільшенням швидкості пересування тощо. Тобто, травматологія є невідривною частиною загальної хірургії і не може бути вузькою спеціальністю. На противагу справжнім вузьким спеціальностям — урології, гінекології, гематології тощо — об’єктом травматології являється широке поле наслідків різних пошкоджень будь-яких органів та частин людського організму.

Наприклад, всі множинні та поєднувані пошкодження вразили одну людину — одну біологічну систему. Ці пошкодження дуже тісно пов’язані один з одним, у своєму перебігу і проявах залежать одне від одного. Сукупність множинних пошкоджень обтяжує клініку травми, перебільшує або стирає симптоми, впливає на точність топічної діагностики. Комбінація пошкоджень буде визначати особливості клінічного перебігу, тяжкість стану хворого, характер і час проявів ускладнень. Різномаїття поєднання пошкоджень визначають діагностику, час, якість, характер та результат оперативного втручання. І якщо це так, то повинен існувати один лікар, котрий візьме на себе важку відповідальність керувати діагностикою і лікуванням травматичної хвороби у конкретного постраждалого. Реальне життя та інтереси потерпілого вимагають від лікаря точності й адекватності надання першої допомоги, що слід зробити насамперед, як проводити подальше лікування. Для того, щоб мати моральне право керувати лікуванням складних і різноманітних пошкоджень, лікар-травматолог повинен сам розбиратися у всьому різномаїтті можливих травм. Такий травматолог повинен бути насамперед хірургом. Коли мова іде про травматологію, тут недостатньо бути спеціалістом, що вміє лікувати лише пошкодження кісток кінцівок, таза та хребта. Травматологом повинен бути лікар, який уміє діагностувати, надавати допомогу, оперувати і лікувати усі пошкодження будь-якої локалізації: при травмах черепа, грудної клітини, живота, рук та ніг, тим паче, що травмування кінцівок стає дедалі більше.

Травма викликає певні та закономірні наслідки й включає в себе низку економічних, соціальних, адміністративних, хірургічних і біологічних проблем. Економічна проблема пов’язана з умовами виникнення травм, економічні наслідки пошкоджень. Соціальна проблема об’єднує питання травматизму, соціальні наслідки травм, організацію допомоги інвалідам тощо. Адміністративні питання тісно переплітаються з економічними та соціальними проблемами. Вони впливають на частоту й характер пошкоджень. Травматизм залежить від охорони праці на виробництві, від конструкції автомобілів, їх швидкостей, регулювання пересування людських потоків на вулицях, професійних якостей водіїв і багато іншого. Організація надання першої допомоги потерпілим, діагностика і лікування пошкоджень та їх ускладнень, техніка відновлювальних і реконструктивних оперативних втручань складають сутність хірургічної проблеми. Біологічна проблема пошкоджень надзвичайно складна. Відповіді на її питання знаходяться на межі хірургії та травматології, медицини, біології, фізики, хімії, техніки.

Успіхи травматології залежать як від досягнень медицини в цілому, так і хірургії зокрема. Травматологія потребує наукового збагачення досягнень фізиків, біохіміків, біологів сучасними теоретичними дослідженнями.

Література:

  1. Алгоритм надання медичної допомоги потерпілим із травмами кінцівок // Довідник головної мед. сестри. — 2018. — N 10. — С. 21.
  2. Жидков С.А. Актуальные вопросы диагностики тяжести сочетанной травмы // Военная медицина. — 2018. — № 1. — С. 154-156.
  3. Лукащук Л. Медична допомога за травм кінцівок та хребта // Довідник головної мед. сестри. — 2018. — N 10. — С. 17-19.
  4. Науменко Л.Ю. Стан інвалідності внаслідок травм верхньої кінцівки в Україні за 2017 рік // Травма. — 2018. — Том 19, N 4. — С. 11-16.
  5. Особливості надання екстреної догоспітальної медичної допомоги постраждалим із торакальною травмою / Р.М. Ляхович [та ін.] // Медсестринство. — 2018. — N 2. — С. 88-93.
  6. Порядок надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок // Журнал головної медичної сестри. — 2018. — N 1. — С. 54-55.