Військово-польова хірургія

voenno-polova-hirurguyaВійськові конфлікти сьогодні не мають рис, притаманних війнам минулого  — широких фронтів, ешелонування сил та засобів, тилового забезпечення від поля бою до віддалених територій углиб країни. Сучасні війни стали асиметричними — немає чіткої постійної лінії фронту, є окремі вогнища збройного протистояння, які швидко змінюють локалізацію [4]. Сучасна вимога до військової медицини — наблизити хірургічну допомогу безпосередньо до зони бойових дій, з метою зберегти життя, зір та кінцівку пораненому.

Наука про надання допомоги пораненим на війні розвивалася протягом багатьох століть та пов’язана з іменами відомих хірургів А. Паре, Я.В. Вілліє, М.І. Пирогова, М.В. Скліфософського, А.В. Вишневського, В.Ф. Войно-Ясенецького та багатьох ін. Основу сучасної концепції етапного лікування поранених, що багаторазово довела свою ефективність у війнах ХХ століття, заклав В.А. Оппель.

Військово-польова хірургія займається організацією хірургічної допомоги та лікування поранених з врахуванням особливостей бойової патології, досягнень сучасної науки і характеру бойових дій.

Хірургічна допомога в зоні військових дій організовується у складних умовах, коли не часто випадає можливість скористатися готовим та обладнаним для роботи приміщенням. Працювати доводиться у наметах, землянках, бліндажах, підвалах. Це вимагає від військово-польових хірургів та всього медичного складу вміння швидко розгортати функціональний підрозділ і здійснювати кваліфіковану хірургічну допомогу в умовах бойової обстановки. Гасло сучасних військових хірургів країн НАТО: «Right patient, right place, right time, right care» — надати допомогу правильним пацієнтам, в правильному місці, правильний час, правильну допомогу, повторює відомі слова В.А. Оппеля про те, що поранений повинен отримати допомогу там і тоді, де і коли він її потребує.

Зброя постійно вдосконалюється, змінюючи характер ушкоджень. Під час антитерористичної операції (АТО) на Cході України, що почалась у травні 2014 року, активно застосовується сучасна бойова вогнепальна зброя. Вогнепальні поранення виникають при нанесенні ран снарядами стрілецької зброї та боєприпасів вибухової дії. Поранення поділяють на кульові, осколкові та мінно-вибухові.

Світова статистика воєн та локальних військових конфліктів підтверджується переважанням частоти вогнепальних поранень кінцівок, що становить 54-70%. В антитерористичній операції на Сході України вогнепальні поранення кінцівок становлять 62,5% [6].

Незважаючи на розвиток сучасних технологій — виконання хірургічної обробки вогнепального поранення — один з основних засобів лікування. Ранню хірургічну обробку виконують у першу добу  після поранення. Відтерміновану — на другу добу. Пізню — на третю добу і пізніше. Первинна хірургічна обробка поранення повинна бути одномоментною і по можливості вичерпною, вторинна обробка направлена на лікування ускладнень, що виникають у рані. Первинна і вторинна хірургічна обробки при необхідності можуть виконуватися декілька разів, в таких випадках їх називають повторними.

Медичне забезпечення розпочинається на полі бою та завершується у реабілітаційно-відновних медичних центрах країни. Первинну хірургічну обробку вогнепальних ран проводять у відповідності з загальною концепцією виконання хірургічної обробки ран (розсічення рани, січення краю рани і нежиттєздатних тканин, видалення іншорідних тіл, дренаж «кишень» і порожнин, закриття рани), але вона також має особливості, пов’язані з дією додаткових вражаючих факторів вогнепальної зброї: ударної хвилі, високої температури і полум’я, токсичних продуктів вибуху і горіння.[2].

Поетапно швидко здійснюються заходи невідкладної медичної допомоги, першої лікарської допомоги у скороченому або повному обсязі, а за наявності відповідних умов — хірургічну стабілізацію. В подальшому застосовують евакуацію на тлі заходів інтенсивної терапії адресно на той рівень, де найбільш адекватно буде надана допомога конкретному пораненому при конкретній травмі [3].

 Література:

  1. Беленький В.А. Анализ ошибок при выполнении первичной хирургической обработки огнестрельных ран мягких тканей / В.А. Беленький, В.В. Негодуйко, Р.Н. Михайлусов // Хірургія України. — 2015. — N 1. — С. 7-13.
  2. Бондаревський А.О. Рівні медичного забезпечення сучасних збройних конфліктів / А.О. Бондаревський, Б.М. Коваль // Хірургія України. — 2015. — N 4. — С. 7-13.
  3. Вказівки з воєнно-польової хірургії / За ред. Я.Л. Заруцького, А.А. Шудрака. К.: СПЛ Чалчинська Н.В., 2014 — 396 с.
  4. Гурштынович, Г. Г. Организация и содержание хирургической помощи раненым в Вооруженных Силах Украины [Электронный ресурс] / Г.Г. Гурштынович, С.Н. Шнитко, Д.А. Чернов // Военная медицина. — 2017. — № 1. — С. 128-135.
  5. Досвід надання нейрохірургічної допомоги при сучасній бойовій травмі / А.Г. Сірко [та ін.] // Медицина неотложных состояний. — 2016. — N 4. — С. 223.
  6. Невідкладна військова хірургія / Форт Сем Г’юстон, Штат Техас. — українське видання. — Київ: [б. и.], 2015. — 540 с.
  7. Осадчий, О. Відновлювальна хірургія у практиці військових і цивільних медиків: сучасні досягнення / О. Осадчий // Український медичний часопис. — 2018. — Т. 1, № 1. — С. 44-47
  8. Шейко, В. Д. Хирургия повреждений при политравме мирного и военного времени: учебное пособие / В.Д. Шейко; рец.: С.Е. Гурьев, Я.Л. Заруцкий, П.Н. Замятин. — Полтава: ООО «АСМИ», 2015. — 557 с.