Вітиліго – хвороба білих плям: До Всесвітнього дня вітиліго

25 червня  – Всесвітній день вітиліго

Вітиліго (від лат. Vitium – порок, недолік, вада) – набуте, хронічне захворювання шкіри, що характеризується вогнищевим порушенням пігментації (втратою пігменту меланіну), появою на шкірі плям білого кольору.  По даним ВООЗ, у світі нараховується біля 30 млн. хворих вітиліго, що становить до 8% від кількості населення планети.

Вітиліго було відоме з давніх часів. Протягом століть  вітиліго ототожнювали з  проказою, що не мала нічого спільного з депігментацією шкіри. В окрему нозологічну одиницю вітиліго виділено у 1842 році, коли вчені D.S. Danielssen  та C.W. Boeck довели відмінність вітиліго від прокази. Цікавою, в зв’язку з цим, є монографія Г.Н. Мінха, видана у Києві в 1890 році. В 1886 році Г.Н. Мінх здійснив подорож у Туркестанський край для встановлення захворюваності населення на вітиліго. Автор, спираючись на свої спостереження та літературні дані, роз’яснює, що порушення пігментації при вітиліго – косметичний недолік.

Відношення суспільства до хворих вітиліго і сьогодні не однозначне. Зневажливе відношення до хворих вітиліго іноді спостерігається навіть у родині. В деяких країнах, наприклад в Індії ця хвороба стає перепоною для одруження і професійної кар’єри.

Етіологія і патогенез вітиліго не відомий. Найбільш популярні і обґрунтовані теорії: нейрогенна (нейроендокринна), аутоімунна, аутодеструкції, теорія біохімічних порушень (оксидативний стрес), генетична.

Перші вогнища вітиліго часто з’являються у дитячому і юнацькому віці, під час статевого дозрівання, менопаузи, часом під час вагітності, після пологів або аборту, частіше навесні або влітку. Чоловіки і жінки хворіють однаково часто. Вірогідність розвитку захворювання у дитини, коли хтось з батьків хворіє на вітиліго, становить біля 10 %. (У короля поп-музики Майкла Джексона  зміна кольору шкіри була викликана вітиліго, Цю хворобу успадкував його старший син.) Перебіг хвороби найчастіше хронічний. Починається з появою на шкірі плям білого кольору, які з часом збільшуються. Плями можуть бути одиночні і множинні, виникати на відкритих ділянках шкіри – на обличчі (навколо очей і рота), шиї, верхніх та нижніх кінцівках. Шкіра в осередках ураження (крім порушення забарвлення) зовні не змінена, без ознак атрофії, лущення, відсутні, зазвичай, суб’єктивні відчуття (лише 10% хворих відмічають – свербіж).

Основна мета лікування – відновлення пігментації та запобігання появі нових знебарвлених ділянок. У більшості випадків при лікуванні вітиліго депігментації вдається досягти лише за допомогою комплексного підходу. Основна група терапевтичних методів пов’язана з ультрафіолетовим опроміненням  в поєднанні з різними фотосенсибілізаторами, які підвищують сприятливість шкіри до ультрафіолету, стимулюючи тим самим меланогенез. У системній терапії вітиліго застосовують глюкокортикостероїди, антималярійні, препарати, імуномодулятори, препарати, що впливають на печінковий обмін, ферментні препарати та вітамінотерапію. Хороші результати надає фітотерапія, зокрема, при використанні ряски (Lemna minor). Хірургічні методи застосовують у пацієнтів у віці більше 12 років з не прогресуючими локалізованими ділянками вітиліго при неефективності інших методів лікування.

Хворим вітиліго потрібно запобігати тривалому перебуванню на сонці, використовувати фотозахисні засоби і звичайно, не уникати знайомств, спілкування. Прикладом є успішна модель Вінні Харлоу, що завоювала світовий подіум, яка з 5 років страждала на вітиліго.

ЛІТЕРАТУРА:

Адаскевич В. П. Комбинированная терапия пациентов с витилиго (узкополосный средневолновой УФБ 311 нм плюс местный антиоксидант) // Дерматовенерология. Косметология. – 2016. – № 2. – С. 90-93.

Арифов С. С. Некоторые медико–социальные аспекты витилиго // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2011. – N 1. – С. 71-74.

Витилигои меланома – две стороны одной медали? // The Lancet Onkology. – 2010. – № 6. – С. 10-11.

Демецкая А. Витилиго не порок! // Фармацевт-практик. – 2011. – № 5. – С. 40-41.

К проблеме терапии витилиго с применением ХеСI эксимерной лампы длиной волны 308 нм / И. Е. Торшина [и др.] // Дерматовенерология. Косметология. – 2016. – № 2. – С. 170-173.

Лысенко В. Антиоксиданты в лечении витилиго // Врач. – 2012. – № 9. – С. 85-87.

Особенности патогенеза м терапии больных витилиго / Е. И. Юнусова [и др.] // Лечащий Врач. – 2017. – № 11. – С. 24-25.

Под защитой фитотерапии: бессонница, витилиго, гипертония, диабет, коксартроз, полиартрит, пневмония, эпилепсия и др. / Гл. ред.: С. Андрусенко. – К., 2009. – 126 с. – (Б-чка “ЗОЖ” : предупреждение плюс Украина ,№4, 2009г., приложение к газете “ЗОЖ”).

Хвороба білих плям, або Вітиліго // Приватний лікар. – 2017. – N 4. – С. 28-29.

Хобзей К. М. Підходи до терапії вітиліго // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія : Журн. для лікаря-практ. – 2014. – № 8. – С. 10-14.

Цепколенко В. О. Власний досвід застосування клітинних технологій у комплексній терапії стабільної форми вітиліго // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2017. – N 1. – С. 70-75.