Відмова від медичної допомоги

vidmova-vid-medychnji-dopomigyПраво лікаря відмовитися від лікування пацієнта

Лікар має право, відповідно до статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 року № 280-ХІІ, відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів, або порушує правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров’ю населення.

Лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Якщо невиконання пацієнтом медичних приписів може призвести до тяжких для нього наслідків, лікар зобов’язаний поясними це йому.

Щоб скористатись своїм правом на відмову від пацієнта у зв’язку з невиконанням ним медичних приписів, лікар повинен обов’язково зафіксувати невиконання приписів пацієнтом одним з таких способів:

— отримати від пацієнта письмову відмову від виконання медичних приписів;

— засвідчити відмову пацієнта складанням відповідного акта в присутності свідків (інших медичних працівників);

 — засвідчити відмову або невиконання приписів відповідним записом у медичній карті пацієнта з підписами свідків (інших медичних працівників).

Право пацієнта відмовитися від лікування

Пацієнт також може відмовитися від медичної допомоги, медичного втручання. Згідно з ст. 43 «Основ законодавства України про охорону здоров’я»: «Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності та усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування».

Коли відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки та піклування.

Якщо пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти в нього письмове підтвердження, а за неможливості його одержання засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків. Важливо, що документуючи відмову від медичного втручання (у т.ч. складаючи відповідний акт), варто не тільки зафіксувати факт відмови пацієнта, а й факт пояснення лікарем пацієнтові про необхідність цього втручання та наслідки такої відмови. Щодо осіб, яких можна залучати як свідків для засвідчення акта, то це особи проти запрошення яких не заперечує пацієнт, в іншому випадку пацієнт може висунути претензії щодо розголошення лікарської таємниці.

Існує проблема забезпечення прав пацієнтів при не прийнятті (відмові) ними медичних втручань у зв’язку з релігійними та (або) моральними переконаннями. Медичні працівники часто зіштовхуються з відмовами «Свідків Ієгови» від переливання крові та будь-якого з чотирьох її компонентів — еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, плазми. Юристи пропонують вирішувати це питання в кожному випадку індивідуально, за можливості використовувати альтернативні методи лікування, в тому числі аутогемотрансфузію. У ситуаціях, коли альтернативні методи неефективні, остаточно вирішити питання дозволу або заборони проведення гемотрансфузії може тільки суд.

До реалізації права пацієнта на відмову від медичного втручання треба ставитися з повагою та гідністю, як до реалізації інших прав, а його дотримання означає виконання конституційного права людини на особисту недоторканість.

Література:

  1. Антонов С. Особливості правового статусу представників пацієнтів // Практика управління медичним закладом. — 2017. — N 7. — С. 82-87.
  2. Глуховский В.В. Права пациента: терминологический словарь-справочник / В.В. Глуховский, А.В. Ангелов. — М.: ООО «Дизайн и полиграфия», 2008. — 132 с.
  3. Заика В. Конфликты с пациентами в медицинском учреждении: кто виноват и что делать? // Практика управління медичним закладом. — 2017. — N 4. — С. 62-70.
  4. Кожен учасник медичних правовідносин має право на отримання юридичної допомоги // Therapia. Український медичний вісник. — 2016. — N 5. — С. 3-5.
  5. Лашкул З.В. Інформована згода: поняття, мета та значення у процесі реалізації прав та обов’язків медичних працівників і пацієнтів / З.В. Лашкул, Ю.Ю. Сізіцова, Я.Ю. Фершал. — Запоріжжя [б.и.], 2013. — 189 с.
  6. Малець А. Право лікаря відмовитися від лікування пацієнта // Практика управління медичним закладом. — 2016. — N 8. — С. 90.
  7. Миронова Г. Згода пацієнта на медичне втручання: правові підстави та процедури оформлення // Практика управління медичним закладом. — 2016. — N 1. — С. 8-15.
  8. Снєгірьов П. І знову про безпеку лікаря: поради юриста / П. Снєгірьов // Український медичний часопис. — 2017. — № 4. — С. 126.
  9. Шкарівська І. Відмова від медичного втручання та лікування пацієнтів без їхньої згоди // Управління закладом охорони здоров’я. — 2016. — № 9. — С. 63-70.
  10. Шкарівська І. Чорні списки пацієнтів у ЛПЗ : як відмовити пацієнту правомірно // Управління закладом охорони здоров’я. — 2016. — № 9. — С. 52-62.