Термічні опіки

опікОпікова травма є однією з найпоширеніших травматичних ушкоджень у світі. Так, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я серед усього населення земної кулі щорічно отримує близько 50 млн. чоловік, а кожної хвилини одна людина стає жертвою опіків з усіма наслідками, які звідси випливають.

В Україні щорічно за останні 10 років реєструють більш ніж 100 тис. обпечених, з яких 25% складають діти. Останніми роками частота опіків в Україні знижується і цей показник зменшився в 2,5 рази, але ступінь тяжкості опіків значно зростає. На сучасному етапі відбувається зростання кількості і видів агресивних хімічних речовин, мають місце їх легка доступність та збільшення частоти використання як у мирний, так і військовий час.

Термічні опіки — це ушкодження шкіри, слизових оболонок і глибше розташованих тканин високотемпературними (більше ніж 45 °С) чинниками. Термічні опіки виникають внаслідок дії високої температури на поверхню тіла людини. Термічні опіки — найпоширеніший вид ушкоджень і становить 90-95% усіх опіків.

Тяжкість стану потерпілого залежить від поєднання дії різних факторів:

—       Дієвого агента (гарячої пари або рідини, полум’я, предмета, нагрітого до високої температури та ін.)

—       Тривалості дії агента.

—       Глибини ушкодження тканини.

—       Віку і стану потерпілого та інших причин.

Глибину і площу ураження можна визначити лише приблизно. Але ці показники нам необхідні для того, щоб оцінити загальний стан потерпілого та надати йому першу медичну допомогу. На показниках глибини та площі ураження базується діагностика опікового шоку — початкового періоду опікової хвороби.

Поверхневі опіки площею до 10 — 12% або глибокі до 5 — 6% перебігають як місцеве ураження. Більш глибші й поширеніші ураження характеризуються сукупністю специфічних патофізіологічних реакцій організму і розглядаються як опікова хвороба.

Опіковий шок розвивається під час будь — якого опіку, який має площу за 10-15% поверхні тіла, а також під час глибокого опіку, який має площу більшу, ніж 6-10%. Ступінь опікового шоку залежить від поширеності ураження. Легкий опіковий шок розвивається якщо загальна площа опікової поверхні становить менше 20%. Тяжкий опіковий шок виникає тоді, коли ураження досягає 20-60% поверхні тіла. І, відповідно, надзвичайно тяжкий шок відзначається в тих випадках, коли ураження досягає 60% поверхні тіла і більше.

Для того, щоб встановити діагноз опікового шоку необхідно враховувати клінічні ознаки шоку (блідість, ціаноз, зниження температури шкірних покривів, вільних від опіків, тахікардія, задишка, спрага, озноб, блювання, спочатку ясна, а потім затьмарена свідомість).

Рівень артеріального тиску не може бути підставою для того, щоб діагностувати опіковий шок через те, що він може бути і підвищеним, і зниженим, і нормальним. Пізнішим проявом опікового шоку є зміни в сечі: вона стає темною, бурого кольору, іноді із запахом гару. Кількість сечі різко знижується (олігурія) до повного зникнення (анурія).

Надання першої медичної допомоги при термічних опіках:

1. Необхідно винести постраждалого із зони високої температури

2. Негайно припинити дію термічного фактора: одяг або речовини, які горять на тілі, необхідно швидко загасити, ти самим, припинивши доступ повітря (притиснути ділянку, що горить, цупкою тканиною, ковдрою, засипати піском, землею). Знімати одяг та пересувати потерпілого слід дуже обережно, щоб не пошкодити цілість шкірного покриву. Одяг потрібно розрізати, не відриваючи його від шкіри. Частини одягу, які прилипли, залишають під асептичною пов’язкою. Повністю знімати одяг не варто тому, що під час ознобу найменше переохолодження посилює загальний вплив опіку на організм і прискорює опіковий шок.

3. Терміново охолодити уражені ділянки холодною водою, снігом, льодом. Це сприяє знеболюванню, а, відповідно, має протишокову дію, дає змогу певною мірою “оживити” спалені тканини.

4. Необхідно запобігати будь-якому забрудненню опікової поверхні. Забороняється промивати опікові рани, змащувати олією або маззю, наносити на опікову поверхню барвники: це ускладнює первинний туалет рани і визначення глибини ураження. Також не можна проколювати пухирі.

У комплекс протишокових заходів першої долікарської допомоги входить напування гарячим чаєм або кавою, а також лужними мінеральними водами (500-200 мл) для тамування спраги, але щоб запобігти виникненню блювання кількість рідини обмежують до 100-150 мл/год.

Якщо у потерпілого відсутня свідомість, необхідно визначити наявність пульсу і дихання, перевірити прохідність дихальних шляхів (звільнити порожнину рота від чужорідних тіл, слизу, слини, блювотних мас, усунути западання язика, вправити вивих нижньої щелепи).

Після відновлення прохідності дихальних шляхів при «уявній смерті» унаслідок дії електричного струму основою оживлення стає штучна вентиляція легень методом «рот у рот», або «рот у ніс» і непрямий масаж серця. Заходи із оживлення проводяться доти, поки не відновляться самостійне дихання і серцева діяльність, або до появи абсолютних ознак смерті потерпілих (відсутність пульсу, дихання, розширення зіниць та ін.).

Якщо потерпілий знаходиться в непритомності, а пульс і дихання збережені, необхідно насамперед забезпечити йому доступ свіжого повітря

Обпечених госпіталізують у спеціалізовані опікові відділення. У ці відділення постраждалих госпіталізують обов’язково з глибокими опіками, поверхневими опіками, площа яких становить більше, ніж 10% поверхні тіла, опіками дихальних шляхів, опіками обличчя полум’ям або паром, опіками кисті 2 ступеня або вище, опіками стоп, надп’ятково-гомілкового суглоба, промежини, опіками електричним струмом.

За відсутності спеціалізованого відділення обпечених госпіталізують у відділення реанімації. У відділення реанімації госпіталізують також потерпілих з опіками дихальних шляхів.

 Список рекомендованої літератури:

  1. Бігуняк В. В. Термічні ураження. — Т.: “Укрмедкнига”, 2004. – 196 с.
  2. Коваленко О. М. Хірургічне лікування дітей з поширеними опіками // Хірургія дитячого віку. — 2012. — №3. — С. 5-10.
  3. Коваленко О. М. Тактика закриття ран при критичних опіках у дітей // Хірургія дитячого віку. — 2010. — №1. — С. 28 — 32.
  4. Медицина надзвичайних ситуацій. Організація надання першої медичної допомоги. Друге видання, виправлене / За ред. проф. В. С. Тарасюка. — К.; ВСВ “Медицина”, 2013. — 528 с.
  5. Особливості використання препаратів довенних імуноглобулінів у дітей із термічною травмою в гострому періоді опікової хвороби. / Козинець Г. П., Осадча О. І., Боярська Г. М., Коваленко О. М., Циганков В. П. // Медицина неотложных состояний. — 2013. — №8. — С. 49-53.
  6. Письменна О. В. Термічні опікові рани // Україна. Здоров’я нації. — 2010. — №2. — С. 137 — 140.
  7. Сорокіна О. Ю. Способи корекції гіповолемії у пацієнтів з тяжкою термічною травмою в стадії опікового шоку // Український журнал екстремальної медицини. — 2010. — №2. — С. 133-138.
  8. Фісталь Н. М. Хірургічне лікування опікових ран як перший етап реабілітації обпечених // Український журнал екстремальної медицини. — 2009. — №2. — С. 107-111.
  9. Цитокіни як біомаркери тяжкості стану хворих і прогнозування при опіках: Нові терапевтичні можливості та переосмислення існуючих лікувальних підходів / Коваленко О. М., Мальцев Д. В., Казмірчук В. Є., Козинець Г. П. // Клінічна хірургія. — 2012. — №1. — С. 57-61.