«Таємниці» катарального езофагіту

gastryt-vesnoyu

Езофагіт – це запальний процес, який виникає у кожного другого при впливі гострої або дуже гарячої їжі на ніжну слизову оболонку стравоходу, що призводить до її запалення. Але із всіх варіантів запальних захворювань органу найбільш часто зустрічається езофагіт катаральний. Основним фактором, який здатний спровокувати розвиток езофагіту, є неправильне харчування. Найчастіше катаральний езофагіт спостерігається у тих, хто вживає занадто багато грубої, кислої та гострої їжі, маринадів, копченостей та солінь. Крім того, виникнення пошкоджень слизової оболонки стравоходу можливе при дефіциті вітамінів та різній патології органів травлення. Розвитку хвороби можуть «допомогти» також інфекції, особливо у людей з ослабленим імунітетом.

Одним з найбільш розповсюджених різновидів захворювання є катаральний рефлюкс-езофагіт. При цьому варіанті розвиток запального процесу відбувається в результаті попадання вмісту шлунку назад у стравохід. Причини розвитку хвороби – підвищення внутрішньочеревного тиску через носіння тугого одягу, нахили тулуба вперед після їжі, вагітність і підвищення маси тіла, послаблення нижнього стравохідного сфінктеру (м’яз на межі стравоходу та шлунку), неправильне харчування, захворювання органів травлення.

Гостра форма захворювання супроводжується наступними симптомами:
a) дискомфорт, який відчувається в стравоході під час проходження їжі;
b) печіння та біль в стравоході, що посилюються при проходженні їжі;
c) болі в ділянці шиї;
d) порушення ковтання;
e) слинотеча;
f) підвищення температури тіла;
g) загальне нездужання.

Хронічний катаральний езофагіт розвивається на фоні недолікованого гострого езофагіту, але при наявності певних умов може являти собою самостійно виникаючу патологію. Наприклад, хронічний езофагіт може з’явитися при тривалому вживанні міцних алкогольних напоїв або занадто грубої, кислої та гострої їжі. Ця форма захворювання проявляється у вигляді наступних симптомів:
a) біль, дискомфорт та відчуття, що саднять за грудиною та в підложечній ділянці і посилюються при вживання їжі;
b) напади болю під час лежання на спині, які віддають у ділянку серця, спину та шию;
c) відрижка та печія;
d) нудота та блювання;
e) часта гикавка.

Розпочинати лікування потрібно з правильного раціону, який описаний у дієті №1. Обмежується вживання кави, шоколаду, жирної, гострої та кислої їжі, цитрусових, алкоголю. Крім того, рекомендується знизити кількість молочних продуктів.
На протязі усього періоду лікування слід регулярно включати у меню:
a) нежирні кисломолочні продукти;
b) добре розварені каші;
c) яйця, приготовлені некруто;
d) відварні або приготовлелені на пару м’ясо та рибу;
e) відварні овочі;
f) протерті фрукти (некислі);
g) яблучне пюре та запечені яблука.

Окрім цього важливо розділити режим харчування на 5-6 прийомів на день, приймати їжу потрібно невеликими порціями, не допускаючи переїдання. Одразу пити воду після вживання їжі не рекомендується, а лише через 1,5 години. Людям, що страждають від катарального езофагіту, категорично протипоказано палити.

При легкому протіканні хвороби достатньо дієти та незначного коригування способу життя. Але у випадку, коли симптоми турбують щоденно, не зникають на протязі тривалого часу після прийому їжі, — це значить, що пора розпочинати більш серйозне лікування.

Існують декілька груп препаратів, які назначають при рефлюксній хворобі. Прокінетики – засоби, що посилюють тонус нижнього езофагального сфінктера. Також назначаються антациди – препарати, що знижують кислотність за допомогою її нейтралізації. Антисекреторні засоби – це препарати, що знижують кислотність за допомогою придушення її виникнення.

Катаральний езофагіт вимагає достатньої уваги, оскільки одного разу задавнена хвороба може призвести до ускладнень. Тому, якщо поставлений цей діагноз, варто не тільки відвідати гастроентеролога та терапевта, але й пройти повноцінний курс лікування.

Список літератури:

  1. Белоусов Е. «Тайны» катарального рефлюкса // Будем жить! . – Киев, 2019. – С. 79-82. – (Библиотечка “ЗОЖ” : Предупреждение плюс Украина , приложение к газете “ЗОЖ”, №11, 2019 г.).
  2. Коварство гастроэзофагеальной рефлюксной болезни // Участковый врач. – 2015. – № 1. – С. 50-52
  3. Кочуева М. Н. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь: к вопросу о повышении эффективности терапии / М. Н. Кочуева // Український медичний часопис . — 2015. – N 3. – С. 59-62
  4. Руденко А. І. Фактори агресії та захисту шлунка у хворих з неерозивним рефлюкс–езофагітом: матеріали VII Міжнародного Медичного Форуму “Інновації в медицині – здоров’я нації” / А. І. Руденко, А. О. Марчук // Здоров’я суспільства. – 2016. – Т. 5 № 1/2. – С. 109
  5. Скрипник Л. Ведення хворих із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою на первинному етапі медичної допомоги / Л. Скрипник, Н. Матковська, Н. Чаплинська // Бібліотека сімейного лікаря та сімейної медсестри. – 2016. – № 6. – С. 19-24