Сказ


skaz28 вересня відзначається Всесвітній день боротьби проти сказу. Адже сказ до даного часу є актуальною проблемою людства та займає серед усіх інфекційних хвороб займає п’яте місце у світі по захворюваності. Більш, як у 150 країнах світу реєструють сказ. 70% випадків захворюваності пов’язано із зараженням домашніх тварин — собак, котів. Щоб запобігти смертності від сказу, Всесвітня організація охорони здоров’я разом з Всесвітньою організацією охорони здоров’я тварин та Глобальним альянсом боротьби проти сказу ухвалили план дій для ліквідації сказу у світі. 
Сказ — це гостре вірусне зоонозне захворювання тварин і людини. Передається через укуси, обслинення хворих на сказ тварин.

 Захворвання було відоме дуже давно. Вперше про сказ у людей описав Цельз у 1 ст. н.е. Але найбільше вивчав це захворювання Луї Пастер. Він дослідив, що збудник сказу локалізується в центральній нервовій системі й запропонував науково обґрунтований метод його запобіганню. Пастер у 1885 році створив у Парижі першу станцію для щеплень проти сказу. А на Україні така станція була створена у 1886 році в Одесі.

Переважним джерелом інфекції для людини становлять собаки, коти, особливо бродячі,які, в свою чергу, заражаються від хворих на сказ вовків, лисиць. Зараження відбувається під час укусу хворою твариною, а також внаслідок обслинення свіжих поранень шкіри або слизової оболонки. Зокрема, дуже небезпечним є укус собаки. В його слині міститься гіалуронідаза, яка сприяє проникненню вірусу в нервові клітини.

На перебіг захворювання людини велике значення має місце укусу та характер рани. Надзвичайно небезпечними є укуси в голову, обличчя, кінцівки, тому що вони розташовані поблизу головного та спинного мозку. При укусі вірус сказу пересувається до центральної нервової системи, де і розмножується. Відбувається підвищення рефлекторної збудливості. В результаті виникають судоми дихальних та глоткових м’язів, з’являється параліч, який призводить до летального наслідку.

Інкубаційний період занедужування у людини триває від 10 діб до 2 місяців, дуже рідко може сягати до 100 днів.

Розрізняють три стадії перебігу хвороби:

  • перша стадія — провісників,
  • друга стадія— збудження,
  • третя стадія— паралітична.

Стадія провісників триває 1-3 дні. Характерними ознаками при цьому є тупий біль у ділянці укусу, почервоніння, свербіж. Людина стає неспокійна, у неї виникає безсоння, депресія, апатія.

При стадії збудження температура тіла підвищується. Настає судомне скорочення м’язів гортані. Судоми можуть викликати навіть вигляд води, її дзюрчання. Виникають зорові та слухові галюцинації, хворі стають агресивними. Період збудження триває до 2-3 діб.

При паралітичній стадії у хворого припиняються принципи збудження, він лежить нерухомо. Посилюється сильна слинотеча, тахікардія, підвищується температура тіла до 41 С°. Смерть настає від паралічу серця або дихального центру раптово.

Щоб запобігти захворюванню на сказ потрібно проводити певні профілактичні заходи. В першу чергу потрібно відловлювати та проводити щеплення бездомним собакам та котам. Якщо людину вкусила хвора тварина, потрібно негайно промити рану водою з милом та накласти стерильну пов’язку на місце укусу. Після цього хворого доправляють до найближчої лікарні, де йому надають кваліфіковану медичну допомогу. За твариною протягом 10 днів встановлюють догляд, карантин.

Потрібно проводити санітарно-просвітницьку роботу  серед населення щодо профілактики сказу. Важливо мати в наявності в травмпунктах достатній запас препаратів для проведення комплексної профілактики сказу (рабічна вакцина та антирабічний імуноглобулін) в умовах підвищеного рівня захворюваності серед тварин та людей.

Будьте дуже уважні коли прогулюєтесь з маленькими дітьми. Малюки люблять гратися з котами та собаками.

Література:

  1. Hemachudha Th. Бешенство: нейропатогенез, диагностика и ведение // Ланцет Неврология. — 2013. — № 7. — С. 38-55.
  2. Бешенство у человека: клинические случаи / Л.Р. Шостакович-Корецкая [и др.] // Клиническая инфектология и паразитология. — 2016. — № 1. — С. 125-134.
  3. Зареєстровано вакцину для профілактики сказу // Актуальная инфектология. — 2016. — № 3. — С. 160.
  4. Малий, В. П. Сказ // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. — 2016. — N 3. — С. 26-33.
  5. Михайленко М. Сказ як особливо небезпечне захворювання: що потрібно знати // Журнал головної медичної сестри. — 2017. — N 1. — С. 56-66.
  6. Морочковський Р.С. Захворювання на сказ у Волинській області // Інфекційні хвороби. — 2015. — N 1. — С. 97-99.