Саркоїдоз органів дихання

sarkaidoz-organiv-dyhannyaВ останні роки значно зріс інтерес до саркоїдозу — захворюванню про існування якого знало лише вузьке коло спеціалістів. Це пояснюється зростанням захворюваності на саркоїдоз, особливо випадків з ураженням органів дихання, появою в зв’язку з цим в медичній літературі великої кількості статей з описами клінічної і рентгенологічної картини хвороби, нових підходів в діагностиці та лікуванні.

Так що це за хвороба, якими є причини, симптоми та наслідки?

Саркоїдоз органів дихання – системне захворювання невиясненої етіології, характеризується утворенням специфічних вузлів, які найчастіше виникають на гомілках. В більшості випадків ураження саркоїдозом локалізуються в грудній порожнині: у внутрішньогрудних лімфатичних вузлах і легенях, тому ця хвороба найбільш добре відомо фтизіатрам та пульмонологам.

Історично склалось так, що передбачалися збудниками саркоїдозу мікобактерії, спірохети, гриби, гистоплазма і ряд інших мікроорганізмів. Але дослідження в пошуку «інфікуючого» етіологічного фактору, який викликає нездужання, поки що не дали позитивних результатів. Причиною захворювання на саркоїдоз вважають поєднання генетичних передумов і зовнішніх факторів (тригери). До можливих тригерів відносять деякі бактерії, віруси, а також хімічні сполуки (сосновий пилок, арахісова порохнява, глина).

Клініка захворювання не має строго специфічного симптомокомлексу, диференціація саркоїдоза від інших захворювань складна. Клінічні ознаки саркоїдозу органів дихання залежать від форми, стадії розвитку хвороби, наявності і місця розположення позалегеневих уражень.

З найбільш характерних проявів саркоїдозу є втома. Голандські вчені-клініцисти розрізняють чотири типи втоми при саркоїдозі:

вранішня втома (нема сил піднятися з ліжка);

втома упродовж дня;

вечірня кволість (почуття «вичавленості»);

постсаркоїдозний синдром хронічної втоми (м’язові болі, слабкість, депресія за відсутності прояв хвороби).

Частою і нез’ясованою ознакою хвороби є біль в грудній клітці, яка має різну локалізацію і не пов’язана з диханням. Іноді по відчуттях це на межі болю і дискомфорту. На гомілках у хворих можуть появитися червоні щільні вузли розміром від 2 до 15 см, на дотик – болючі, а при згасанні процесу на їх місці зберігається сіро-фіолетове забарвлення шкіри. Вузлова еритема вражає не тільки шкіру гомілки, але і шкіру передпліччя, обличчя, хоча і значно рідше. Запальні зміни суглобів мають нетривалий характер. Хворі на саркоїдоз часто скаржаться на втрату апетиту та маси тіла, головний біль, підвищення температури, кашель.

Хронічний саркоїдоз органів дихання починається повільно і переважно зі скаргами на сухий кашель або з харкотинням, задишку при фізичному навантаженні, рідко – кровохаркання.

Типовий перебіг саркоїдозу діагностувати нескладно. Виникають складності в діагностиці за наявних одночасних змін внутрішньогрудних лімфатичних вузлів і особливо при ізольованому ураженні легень. Хворим необхідно провести повне клініко-рентгенологічне, ультразвукове, інструментальне і лабораторне дослідження, щоб виключити онкологічні захворювання та туберкульоз. В даний час основним методом променевої діагностики саркоїдозу є рентгенівська комп’ютерна томографія. Обов’язковим є пошук в харкотинні мікобактерій туберкульозу, ракових клітин тощо.

На ранніх стадіях захворювання доцільно зробити дослідження функції зовнішнього дихання, яке виявляє порушення в дихальній системі. «Золотим стандартом» диференціальної діагностики захворювання стала біопсія. Гістологічне підтвердження головне для встановлення діагнозу, під час бронхоскопії виконують пункцію лімфатичних вузлів, за необхідності – біопсію легеневої тканини. Додаткову інформацію надає виконання бронхоальвеолярного лаважу з дослідженням аспірованої рідини.

Прогноз гострого і підгострого перебігу саркоїдоза оцінюється по-різному. Поряд з описом випадків важкого перебігу процеса, є випадки до більш повного і швидкого розсмоктування змін в легенях і лімфатичних вузлах. Загалом, правильно сплановане і своєчасно розпочате лікування саркоїдозу є досить ефективним.

Література:

  1. Визель, А. А. Современные аспекты эпидемиологии саркоидоза / А. А. Визель, И. Ю. Визель // Пульмонология. — 2010. — № 6. — С. 104-108
  2. Гуменюк Г.Л. Методы визуализации саркоидоза органов дыхания / Г. Л. Гуменюк // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. — 2014. — № 4. — С. 86-97
  3. Дземон, М. І. Саркоїдоз органів дихання / М. І. Дземон // Практикуючий лікар. — 2012. — N 4. — С. 23-28.
  4. Дифференциальная диагностика саркоидоза органов дыхания / В. К. Гаврисюк [и др.] // Укр. пульмонол. журнал. — 2017. — N 1. — С. 63-69
  5. Линник Н.И. Возможности компьютерной томографии в диагностике туберкульоза и саркоидоза / Н. И. Линник, Г. Л. Гуменюк // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. — 2014. — № 2. — С. 88-93
  6. Мизуками, О. Этногенетические характеристики саркоидоза / О. Мизуками // Новая медицина тысячелетия. — 2008. — N 3. — С. 22.
  7. Особливості саркоїдозу в Тернопільській області / Л. П. Мельник [и др.] // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. — 2017. — N 4. — С. 12-17
  8. Саркоїдоз // Медична сестра. — 2008. — N9. — С. 22-24
  9. Случай семейного саркаидоза органов дыхания / В. К. Гаврисюк [и др.] // Український пульмонологічний журнал. — 2014. — № 3. — С. 45-48
  10. Случайные рентгенологические находки у «бессимптомных» больных / Л. Л. Сидорова [и др.] // Therapia (Український медичний вісник). — 2009. — N 3. — С. 53-57
  11. Трудный путь к диагнозу саркоидоза / В.И. Васильєв, О.А. Логвиненко, И.В. Гайдук и др // Терапевтический архив. — 2006. — Том 78, N6. — С. 91-95.