РОЗСІЯНИЙ СКЛЕРОЗ (до Міжнародного дня розсіяного склерозу)

розсіяний склерозРозсіяний склероз – це хронічне, прогресуюче захворювання центральної нервової системи, яке клінічно проявляється розсіяною органічною неврологічною симптоматикою: розладами зору, патологією рухової, чутливої, координаторної сфери, порушенням функції тазових органів, змінами інтелекту тощо, а патологоморфологічно – вогнищами запалення та демієлінізації з наступним формуванням склеротичних бляшок у білій речовині головного та/або спинного мозку.

Розсіяний склероз (РС) уперше був описаний у 1830 році французьким патологоанатомом Ж. Крувелье в атласі патологічної анатомії. Згодом висвітлено клінічну та патологоанатомічну картину цієї хвороби. Однак знання про цю хворобу збагатилося не настільки, щоб вважати проблему розв’язаною. Чим більше фахівці вивчали розсіяний склероз, тим більшою ставала відстань між поглядами теоретиків і практиків на причину, механізм розгортання захворювання та лікування хворих.

Учені висловили думку про те, що збудником розсіяного склерозу можуть бути деякі спірохети й віруси, які зумовлюють запальний процес. У 1910-1936 роках було проведено ряд досліджень щодо виявлення збудника захворювання. Однак відтворити у тварин ознаки розсіяного склерозу перенесенням «збудника» від хворої людини не вдалося. Досі існує концепція про вірусне походження розсіяного склерозу. Противники інфекційної теорії виникнення РС вважали, що його зумовлюють внутрішні фактори.

Поштовхом у пізнанні причин і механізмів розвитку РС була подія, коли вченим вдалося спочатку у мавп, а згодом у гвінейських свинок, а також щурів викликати експериментальний алергічний енцефаломієліт. Численні наукові факти, отримані відтворенням експериментального алергічного енцефаломієліту, дали підставу створити теорію нейроалергічного походження розсіяного склерозу.

Незважаючи на значні успіхи сучасної медичної науки у вивченні демієлінізуючих процесів, причини виникнення й механізми розвитку РС остаточно не з’ясовані. Загальновизнаною є думка, що на виникнення захворювання впливають інфекційні, генетичні і географічні фактори.

Деякі вчені вважають РС інфекційним захворюванням, що спричиняється вірусом. Підтвердженням цього положення є високі титри антитіл в крові й спинномозковій рідини хворих. Високі титри антитіл наштовхнули дослідників на думку, що РС зумовлюють персистуючі віруси. У літературі є повідомлення, що персистенція вірусів, причетних до виникнення РС, пов’язана з ДНК. ДНК зберігає і трансформує генетичну інформацію в нервових клітинах.

Останнім часом все більше дослідників схиляється до теорії виникнення РС як генетично зумовленого захворювання. Про генетичну схильність до РС свідчить те, що хвороба частіше вражає дітей, батьки яких пов’язані  родинними зв’язками. Водночас захворювання у трьох поколіннях майже не спостерігається.

Результати епідеміологічних досліджень довели, що РС частіше виявляють у північній півкулі Землі, така ж тенденція зберігається і в напряму зі сходу на захід. Тобто встановили так званий географічний фактор.

Існують думки вчених про аліментарний (харчовий) фактор виникнення РС. Споживання у великій кількості тваринних жирів і вуглеводів, недостатня кількість білків та амінокислот спричиняють гіповітаміноз, внаслідок чого порушується обмін речовин в організмі.

Не применшуючи ролі ні однієї теорії розвитку РС, ведучою залишається інфекційно-алергічна. Суть її полягає в тому, що причиною виникнення захворювання є інфекційний фактор з нейротропними властивостями.

Література:

  1. Антонюк Т. Розсіяний склероз: ситуаційний аналіз проблеми в Україні / Т. Антонюк // НейроNEWS. – 2018. – № 3. – С. 6-9
  2. Гичка КМ. Характеристика коморбідних захворювань у пацієнтів із розсіяним склерозом залежно від його дебюту / К.М. Гичка // Міжнародний неврологічний журнал. – 2018. – № 2. – С. 63-68
  3. Дзяк Л.А. Тактика ведения обострений рассеянного склероза / Л.А. Дзяк, Е.С. Цуркаленко // Журнал неврології ім. Б.М. Маньковського. – 2018. – Т. 6, N 1. – С. 88-98
  4. Колпаков Є. Розсіяний склероз – вирок для українців? / Є. Колпаков // Практика управління медичним закладом. – 2018. – N 5. – С. 64-65
  5. Негрич Н.О. Алгоритм використання комплексу лабораторних біомаркерів у хворих на розсіяний склероз із діагностичною та прогностичною метою / Н.О. Негрич, Т.І. Негрич // Міжнародний неврологічний журнал. – 2018. – № 3. – С. 32-40
  6. Негрич Т. Больові та вертеброгенні синдроми у хворих на розсіяний склероз (огляд літератури) / Т. Негрич, К. Гичка, Ю. Матвієнко // Медичні науки : праці наукового товариства ім. Т. Шевченка. – 2018. – Т. 52, № 1. – С. 46-56
  7. Окрулизумаб в сравнении с интерфероном бета-1а при рецидивирующем рассеянном склерозе / S. L. Hauser [et al.] // Неврология и нейрохирургия. Восточная Европа. – 2018. – Том 8, N 1. – С. 142-162
  8. Препарат ОКРЕВУС® (окрелизумаб) для лечения при рецидивирующей и первично-прогрессирующей форме рассеянного склероза представлен в Украине // Український медичний часопис. – 2018. – Т. 1, № 3. – С. 16-17
  9. Радзіховська Н.С.Прогнозування розвитку сексуальної дисфункції у хворих на розсіяний склероз за наявності інших клінічних показників / Н.С. Радзіховська // Медична психология. – 2018. – Том 13, N 1. – С. 71-75.
  10. Рассеянный склероз у детей / А.Н. Бараненко [и др.] // Український медичний часопис. – 2018. – Т. 2, № 1. – С. 30-34