ПРОФІЛАКТИКА ГЕЛЬМІНТОЗІВ

гельмінтозиГлистяні хвороби, або гельмінтози — група  широко розповсюджених захворювань, збудниками яких є паразитичні черв’яки — гельмінти.

У світі нараховується близько 150 видів гельмінтів, що мають здатність уражати людину і паразитувати в її організмі. На території України  виявили близько 30 видів.

За циклами розвитку гельмінтів розрізняють геогельмінти та біогельмінти. На початкових стадіях розвиток геогельмінтів проходить у зовнішньому середовищі, а вже згодом — в організмі людини.До геогельмінтів належать аскариди, волосоголовці та інші.

Біогельмінти здатні розвиватися лише в живих організмах. До них належать трихінела, більшість ціп’яків. Господарями-носіями біогельмінтів бувають комахи, риби, молюски, звірі, люди. У різних видових хазяїв біогельмінти проходять різні стадії свого розвитку. В організмі проміжного хазяїна, скажімо, тварини розвиваються личинкові стадії, а доросла статевозріла особина паразита — в організмі кінцевого хазяїна, наприклад, людини.

Гельмінти здатні паразитувати в усіх тканинах і органах людини, однак найчастіше вони локалізуються в кишківнику.

Захворювання на гельмінтоз нерідко перебігають без специфічних скарг і проявів. З приводу можливої  наявності глистяної інвазії необхідно ретельно обстежуватися, коли спостерігаються тривалі порушення травлення й апетиту, втрата маси тіла.

Загалом паразити впливають на організм людини  різноманітним чином. Насамперед, продукти життєдіяльності й розпаду гельмінтів чинять на організм хазяїна загальнотоксичну дію. Спостерігаються ураження в  організмі  людини  у місцях паразитування гельмінтів.

Одним з важливих факторів запобігання розвитку гельмінтозів є повноцінне харчування — таке, що в достатній кількості забезпечує організм всіма поживними речовинами. Важливо, щоб організм отримував вітаміни С, Д та А. Стимуляція загального імунітету просто необхідна при даній патології. Імуностимуляція знижує ймовірність зараження гельмінтами, також перешкоджає міграції паразитів в організмі  та досягнення ними статевозрілої стадії, впливає на скорочення тривалості їхнього життя в організмі. Специфічне лікування протигельмінтними препаратами є основним методом боротьби з гельмінтами. Ці ліки  служать також для профілактики зараження глистами.

При вживанні м’яса та риби важливе значення має додержання населенням правил профілактики:

  1. м’ясо та рибу треба вживати добре провареними або просмаженими;
  2. не слід купувати м’ясо, яке не пройшло ветеринарно-санітарної експертизи, з рук у випадкових людей;
  3. варити  рибу не менш як 15 хвилин з моменту закипання  води;
  4. не слід згодовувати сиру рибу котам, собакам, свиням;
  5. ретельно мити овочі, фрукти і зелень;
  6. зберігати окремо сирі продукти від тих,що підуть у їжу;
  7. мити руки перед їжею, після туалету, праці в городі і контакту з тваринами.

Гельмінтози характеризуються своєрідністю шляхів поширення серед населення та особливостями перебігу, які потрібно знати кожному, хто дбає про своє здоров’я та здоров’я своїх дітей. Адже запобігти захворюванню легше, ніж його вилікувати.

Список рекомендованої літератури з фонду нашої бібліотеки:

  1. Бодня К.І. Стан, проблеми та перспективи боротьби паразитарними захворюваннями в Україні // Інфекційні хвороби. — 2005. — №1. — С. 6-10.
  2. Воробець З.Д. Протиімунні пристосування паразитів //Український медичний часопис. — 2010. — №1. — С.102-107.
  3. Гельминтные инфекции, передаваемые через почву //Український медичний вісник. — 2014. — №8/9. — С.75-76.
  4. ЄршоваІ.Б. Гельмінтози у дітей //Перинатологія та педіатрія. — 2013. — №2 — С. 125-131.
  5. Марушко Ю.В. Стан проблеми гельмінтозів у дітей: діагностика та терапія //Дитячий лікар. — 2014. — №6. — С.26-31
  6. Недоступ М. Профілактика гельмінтозів // СЕС. Профілактична медицина. — 2012. — №4. — С.60-61.