Про користь горіхів

pro-koryst-gorirhivДо горіхоплодних відносять: волоський горіх, фісташки, кедрові горіхи, фундук, мигдаль, каштан та інші. Про цілющі властивості горіха ми знаємо ще з давніх часів.

Перші згадки про горіха волоського  відносяться до Х1 ст. до н.е. Вважається, що до наших країв він завезений з Балкан, тому його ще називають грецьким горіхом. Древньогрецький історик та вчений Геродот називав горіх продуктом для мозку. Вважається, що той, хто багато споживає горіхів, той є дуже сильним і стійким. Недарма кажуть на таких людей — міцний горішок. І таке твердження цілком правильне, тому, що в ньому міститься повний список речовин, які необхідні для підтримання організму в тонусі, а його харчова цінність дуже висока. В дозрілих горіхах міститься 73% масла, 20% білка і 7% вуглеводів. А ядра містять аскорбінову кислоту, тіамін, рутин, хінони. Листя його містять дубильні речовини, ароматичні вуглеводи, ефірні масла, каротин, кумарин, хінін. Також волоський горіх багатий на вітаміни A, B, D, K, E, C, P; макро та мікроелементи — цинк, мідь, йод, кальцій, магній, залізо, фосфор, кобальт, селен; біологічно активні речовини.

Горіх волоський — juglans regia L – це могутнє, довговічне дерево, яке має густу, розкидану крону та запашне листя. Листки довгочерешкові, до 50см завдовжки, з 5-9 овальними частками. Плід — куляста кістянка, обмотана зеленим оплоднем, який під осінь чорніє, лускається, відшаровує здерев’янілу, борознисту, двостулкову кістянку з насінням — смачним горіхом. Цвіте в кінці весни.

Листя горіха має тонізуючу, ранозагоювальну та загальнозміцнюючу дію, тому настоянку листків приймають при виснаженні організму, авітамінозі. Листки виявляють також легкий послаблюючий та протиглисний ефект, що дозволяє їх застосовувати при інфекційних захворюваннях та проносі. Також у вигляді чаю використовують при цинзі, цукровому діабеті. Дубильні та інші речовини, які містяться в горісі, дуже добре діють при гастриті та коліті, а також їх рекомендують використовувати при проносі. При болях в шлунку, кишках, при нетравності вживають спиртову настоянку з дрібно порізаних зелених плодів. Хворим з підвищеною кислотністю шлункового соку рекомендується щоденно з’їдати кілька горіхів. Відвар листків цієї рослини дають дітям при рахіті, діатезі, запаленні лімфатичних залоз, а плоди його є корисними для підвищення імунітету, так як вміщують велику кількість білків. Також горіх використовують при безплідді та при чоловічих проблемах. Відваром з листя горіха полощуть горло при ангінах, а також полощуть ним порожнину рота для зміцнення ясен. Відваром з сухих листків протирають ваткою вугрі, полощуть порожнину рота, горло, мигдалини. Промивають і роблять примочки при запаленнях слизової очей, протирають, промивають пальці ніг при пітливості і запрілості.

Збирати листочки потрібно в суху погоду, після того, як зникне роса. Листочки відщипують від центрального черешка й відразу сушать, розстилаючи тонким шаром і час від часу перегортаючи. Листочки, які почорніли необхідно відкинути. Зелені ж оплодні збирають при заготівлі плодів горіху. Їх слід розрізати навпіл і сушити у теплих приміщеннях, в печах, або в сушарках при температурі 30-40 градусів. Висушене листя та оплодні (окремо) зберігають у щільних ящиках, які вистелені папером, у жерстяних коробках, в мішках, або ящиках в сухому місці. А подрібнені листочки потрібно зберігати у скляних банках з щільним закриттям. За сушінням горіху слід постійно спостерігати, щоб листки не набирали вологи та не чорніли. Строк зберігання — 2 роки.

Горіх волоський можна назвати одним з найбільш цінних горіхів не тільки з медичної точки зору, але ще й з харчового використання. Ядра плодів горіха широко застосовуються в кулінарії. Їх вживають, як в свіжому вигляді, так і додають в різні страви:

  • торти, халву, тістечка та інші солодощі;
  • закуски і салати;
  • запіканки і другі страви;
  • морозиво, коктейлі та десерти;
  • соуси;
  • начинки для рулетів і сирів.

В кулінарії використовують не тільки ядра горіхів, але й горіхове масло, яким заправляють фруктові, овочеві салати і додають у випічку. А з молодих недозрілих плодів варять смачне варення. Горіх волоський дуже добре поєднується з м’ясом, фруктами, медом, овочами, сухофруктами, рибними стравами.

Фісташки — це плоди фісташкового дерева, росте в дикому вигляді. Плід фісташок складається з зовнішньої сітчастої оболонки, внутрішньої твердої шкаралупи та їстівного ядра. Ядро має зелене, зовнішнє забарвлення та в їжу не використовується.

Використовують фісташки у свіжому вигляді, в кондитерському виробництві та для виготовлення масла. Подрібненні фісташки добавляють в солодкі страви, в торти, креми, морозиво, а також в деякі м’ясні страви.

Кедровий горіх теж містить велику кількість білків, жирів та інших різноманітних речовин. Розрізняють тайговий та тундровий кедрові горіхи. Тайговий кедровий горіх великий, червоного кольору, а тундровий — невеликий, та має бурий колір.

Фундук — це культурна форма лісового горіху. Найбільш розповсюдженими є такі сорти фундука: Бадем, Кримський та Керасунд. Бадем — це сорт фундука з довгими, трошечки сплющеними горіхами. Кримський сорт фундука — це сорт з крупним округлим ядром та тонкою шкаралупою коричневого кольору. Керасунд — це горіх конічної форми з дуже тонкою шкаралупою.

Мигдаль — це теж різновид горіхоплідних. Мигдальний горіх буває солодкий та гіркий. Солодкий мигдаль — це плоди культурної рослини. Плід мигдалю має зовнішню оболонку, внутрішню шкарлупу та ядро.

В залежності від сорта мигдальний горіх є тонкошкарлупний і товстошкарлупний. Гіркий мигдаль в їжу застосовувати не можна. Ядра гіркого мигдалю використовуються в основному для ароматизації в косметології, а також в медицині. Солодкий мигдаль використовують в свіжому, соленому та в обсмаженому вигляді. Його використовують при приготуванні солодких страв, різних страв та кондитерських виробів.

Література:

  1. Горіх волоський / Лікарські рослини / за ред. А.М. Гродзінського. — Київ: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії імені М.П. Бажана, 1989. — С. 264-265.
  2. Горіх волоський / Кархут В.В. Ліки навколо нас. — Київ: “Здоров’я”, 1993. — С. 50-51.
  3. Горіх волоський / Мамчур Ф.І. Довідник з фітотерапії. — Київ: “Здоров’я”, 1984. — С.141-142.
  4. Горіх волоський / Носаль І. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. — Київ: “Здоров’я”, 1965. — С. 73-74.
  5. Горіх грецький, волоський / Носаль І. Від рослини — до людини. — Київ: “Веселка”, 1992. — С. 101-105.
  6. Горіх волоський / Товстуха Є. С. Фітотерапія. — Київ: “Здоров’я”, 1995. — С. 83-84.
  7. Залыгина Е.В. Исследование противоязвенной активности густого экстракта незрелых плодов грецкого ореха на модели диклофенак-индуцированной язвы желудка // Актуальні питання фармацевтичної і медичної науки та практики. — 2017. — Вип. 10, N 3. — С. 324-328.
  8. Рецепты лечения грецким орехом // Гіппократ. Домашній лікар: Наук.-попул. дод. до журн. » Наука-Фантастика». — 2004. — N1. — С. 6.
  9. Сергиенко В. Ореховый рай. — Красный Луч: Издательство «Пресса», 2012. — 163 с.