Про ендометріоз

pro-endometrios“Чим більше ми знаємо про ендометріоз —

тим менше ми про нього знаємо.”

А.Н. Стрижаков

Ендометріози є одними із найчастіших і найзагадковіших гінекологічних захворювань. Вважається, що вони займають третє місце у структурі гінекологічної патології після запальних захворювань та міоми матки. При цьому проблеми патогенезу і, відповідно, підходів до лікування даного захворювання — скоріше за все площина для дискусій, ніж більш-менш стійка і структурована сума знань. Питання викликає практично все, що пов’язано з ендометріозами: зміни, які трактуються в медицині як ендометріози, класифікації, об’єм необхідних діагностичних досліджень, верифікація діагнозу, вплив на фертильність, структура й тривалість лікування тощо.

Звісно, що при таких обставинах важко досягти єдності підходів щодо лікування різних форм ендометріозу. Практично кожна гінекологічна школа має свої погляди на його об’єм та агресивність. Так, питання ступеню радикальності оперативного втручання коливаються в діапазоні від переконання, що успіх оперативного лікування прямо пропорційний радикальності втручання — до переконання, що радикальні операції при ендометріозі — це операції відчаю. При цьому больовий синдром як основна особиста проблема жінки найчастіше посилюється, ніж зменшується. Якщо виходити із якості життя конкретної жінки, а не із відношення лікаря до діагнозу, який можливо, вдасться визначити, радикалізм лікування не являється фактором, що позитивно впливає на прогноз для пацієнтки.

В умовах накопичення первинної інформації з питань патогенезу та класифікації патології будь-які кінцеві висновки стосовно кола проблем, пов’язаних з ендометріозами, робити передчасно. З іншого боку, збільшення кількості пацієнток, яким ставлять дані діагнози, диктують необхідність іще не раз проаналізувати й переосмислити всю накопичену інформацію та весь накопичений досвід, для того щоб намітити найбільш раціональні алгоритми діагностики різних форм ендометріозів і найбільш ефективні шляхи ведення пацієнток.

Ендометріоз — генетично зумовлене, хронічне, дисгормональне, імунозалежне захворювання з доброякісним розростанням тканини, аналогічної за морфологічною будовою і функцією ендометрію, за межами слизової оболонки матки. Клінічна картина ендометріозу не завжди відповідає тяжкості патологічного процесу — це зумовлює складність діагностики і високу частоту рецидивів захворювання. Характерною особливістю ендометріозів є здатність до інфільтративного зростання, інвазії оточуючих тканин з їх деструкцією, а також можливість метастазування. Проте ендометріоз відрізняється від злоякісної пухлини відсутністю кліткової атипії, що підтверджується негативною імуногістохімічною реакцією на онкомаркер Р53 і залежністю клінічної картини від оваріо-менструального циклу. Для ендометріоїдного субстрату характерні ознаки автономного зростання і порушення проліферативної та апоптозної активності клітин. Ендометріоз може локалізуватися як в тілі самої матки (аденоміоз або внутрішній ендометріоз), так і поза маткою — зовнішній ендометріоз.

В останні роки побутує думка, що внутрішній ендометріоз матки слід вважати абсолютно самостійним захворюванням, називаючи його терміном “аденоміоз”, а не “ендометріоз”. При цьому підкреслюється, що клінічна картина, діагностика, профілактика, методи лікування при аденоміозі мають суттєві особливості. Аденоміоз не може виникнути в результаті “ретроградної менструації” через маткові труби, як це стверджує найбільш розповсюджена імплантаційна теорія патогенезу зовнішнього ендометріозу. Аденоміоз розвивається із базального шару, а не з функціонального прошарку ендометрію.

Визначні успіхи у дослідженні окремих сторін патогенезу, діагностики та лікування ендометріозу різної локалізації дозволили означати терміном “ендометріоз” тільки анатомічний субстрат, а захворювання (симптомокомплекс), пов’язане з цим субстратом — “ендометріоїдною хворобою”. Однак в сучасній літературі та практичній медицині термін “ендометріоз” широко розповсюджений і більшість дослідників мають на увазі ендометріоз як нозологічну одиницю.

Не дивлячись на удосконалення методів лікування ендометріозу, частота захворювання не тільки не має тенденцію до зниження, а навпаки, продовжує зростати. Насамперед варто звернути увагу на погіршення імунного статусу у всього населення, проте в більшій мірі це виражено у жінок. Причинами цього є:

  • вагітності, ускладнені токсикозами;
  • численні аборти;
  • безконтрольний прийом гормональних препаратів з метою контрацепції;
  • бронхіальні астми;
  • кардіальна патологія.

Несприятливий вплив на різні ланцюги імунної системи виявляють не завжди обґрунтоване застосування антибіотиків, численні щеплення, паління, зловживання алкоголем та наркотиками. Зростання щороку надчутливості певної частини населення до медикаментів, харчових, інфекційних, побутових та інших екзоалергенів також виявляє виражений несприятливий вплив на імунний гомеостаз.

Збільшенню частоти ендометріозу сприяють хірургічні втручання на шийці матки. Клінічним проявом ендометріозів є порушення функції статевих органів. Це виражається хворобливими та рясними місячними, непліддям, невиношуванням вагітності, болями під час статевого життя. Також спостерігаються постменструальні кров’янисті й коричневі виділення. Болі у таких пацієнток, як правило, відсутні, що слугує підставою для занепокоєння про наявність онкологічного захворювання і негативних емоційних переживань.

Ендометріоз, незалежно від його локалізації, являється не місцевим, а загальним захворюванням. Щоб він розвинувся, в організмі жінки повинен сформуватися певний нейроендокринний фон. Це відбувається під впливом низки факторів: спадковість, нервово-психічна, соматична патологія що впливає на метаболізм статевих гормонів, хронічні запальні процеси у статевих органах, які викликають зміни функції яєчників, наднирників і в гіпоталамо-гіпофізарній системі тощо.

Від ступеня вираженості і часу дії факторів залежить початок захворювання і його подальший перебіг. Найчастіше жінки відмічають больовий синдром різної інтенсивності. Часто спостерігаються постійні ниючі болі внизу живота, у частини пацієнток — з іррадіацією у пряму кишку. Болі досягають максимальної інтенсивності напередодні та під час менструації. Інколи спостерігається нудота, блювання аж до втрати свідомості. Мають місце головокружіння, похолодання кінцівок, загальна слабкість та зниження працездатності. Проте лікарям і хворим слід пам’ятати, що всі описані закономірності мають достатньо умовний, орієнтовний характер. На сьогодні не виявлено чіткого взаємозв’язку між ступеню і спектром клінічних проявів та ступеню і характером морфологічних змін.

Стосовно профілактики ендометріозів — проблема представляється очевидною: профілактика цих захворювань на сьогоднішній день є неможливою. Тому що людина як біологічний вид знаходиться у постійному процесі цивілізаційних змін. Тому в цих умовах не є можливим об’єктивно оцінити характер і ступінь самих змін, ні, тим більше, неможливо здійснити їх профілактику. Мова, скоріше за все, повинна йти про стабілізацію частоти й профілактики тяжких форм даної патології. Лікарі повинні переорієнтуватися з нереальної мети — вилікування хворих на ендометріози — на реальну — покращення якості і тривалості життя таких жінок.

Література:

  1. Влияние диеты на риск развития эндометриоза / H.R. Harris [и др.] // Репродуктивная эндокринология. — 2018. — N 3. — С. 80
  2. Горбань Н.Є. Сучасний погляд на проблему гіперпроліферативних процесів в ендометрії (огляд літератури) // Вісник наукових досліджень. — 2018. — № 1. — С. 39-44.
  3. Городенчук З. Чи можлива неінвазивна діагностика ендометріозу? // З турботою про жінку. — 2018. — № 1. — С. 4-5.
  4. Городенчук З. Що нового про ендометріоз? Дві найцікавіші публікації 2017 року // З турботою про жінку. — 2017. — № 7. — С. 20-24.
  5. Грек Л.П. Патогенетичні аспекти терапії синдрому хронічного тазового болю в пацієнток з генітальним ендометріозом у поєднанні з «проліферативним синдромом» геніталій // Медичні перспективи. — 2018. — Т. 23, № 2. — С. 97-103.
  6. Ендометріоз як одна із сучасних проблем у гінекології та акушерстві (аналітичний огляд наукової літератури) / О.О. Корчинська [та ін.] // Україна. Здоров’я нації. — 2015. — № 2. — С. 104-115.
  7. Захаренко Н.Ф. Особливості гормонального гомеостазу в пацієнток із клімаксом на тлі ендометріозу // Репродуктивная эндокринология. — 2018. — № 4. — С. 34-38.
  8. Захарченко Н.Ф. Прогнозування розвитку важких форм ендометріозу в жінок репродуктивного віку // Репродуктивная эндокринология. — 2018. — N 1. — С. 34-37.
  9. Коваль Г.Д. Ендометріоз, асоційований із безпліддям: інтеракція імуноендокринних порушень (огляд літератури) // Міжнародний ендокринологічний журнал. — 2018. — Т. 14, № 4. — С. 106-114.
  10. Мельников С.М. Новий погляд на ендометріоз: роль відновлення повноцінного імунного нагляду над ектопічними клітинами ендометрія // Здоровье женщины. — 2017. — № 7. — С. 99-106.
  11. Піцик Г. Ендометріоз: захворювання теорій // Фармацевт практик. — 2017. — № 12. — С. 30-31.
  12. Толстанова Г.О. Патологія ендометрія у жінок з нереалізованою репродуктивною функцією: діагностика і тактика лікування безплідності // Здоровье женщины. — 2018. — № 5. — С. 108-110.
  13. Шаповал О.С. Терапевтичні вектори лікування ендометріоїдних кіст яєчників // Здоровье женщины. — 2018. — № 4. — С. 83-86.
  14. Шурпяк С.А. Рекомендации по хирургическому лечению эндометриоза. Часть 1. Эндометриома яичника // Здоровье женщины. — 2018. — № 4. — С. 102-105.