Причина виникнення хвороби як частина філософської проблеми медицини

prichina-bynyknennya-hvoroby-yak-chactyna-filosovskoi-problemy-medycynyЩо є причиною хвороби? Поняття причинності будь-якого явища є загалом філософська категорія. Сучасна медицина зіштовхнулась з труднощами у визначенні причин конкретних хвороб і тому постала необхідність проаналізувати саме поняття «причина». Отже, медицина впритул наблизилась до філософської проблеми і тим самим вийшла за межі власної проблематики.

Визначення категорії «причини» можна знайти у звичайному підручнику з філософії; згідно з цим визначенням причина — це таке явище, яке породжує інше явище — наслідок. Категорія «явище» має на увазі найрізноманітніші реальності: речі та їх частини, властивості, відношення, тенденції, процеси та їхня взаємодія. Філософія визнає правомірність використання будь-якого з них у статусі причини. Згідно з таким філософським підходом, причиною будь-якої події є не сама річ, а її дія або взаємодія. Наприклад, патогенний мікроорганізм не може бути причиною захворювання до тих пір, поки не починає взаємодіяти з організмом — і як наслідок — з’являється хвороба.

Дія завжди співвідноситься з взаємодією, жодна річ не може впливати на іншу, якщо вона не взаємодіє з нею. Визначення структури причинної взаємодії в медицині завжди спрямовані на розкриття специфічної для живої природи взаємодії факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. З погляду лікаря, труднощі полягають не в розмежуванні зовнішнього і внутрішнього, а у визначенні їх вагомості у кожному конкретному випадку. Тут необхідно підійти впритул до вивчення цього питання з точки зору діалектичного взаємозв’язку зовнішнього та внутрішнього.

Медицина сприймає людський організм як високоорганізовану стабільну систему, яка тотожна з внутрішніми та зовнішніми факторами. Внутрішнє — це самий організм, а зовнішнє — це постійно мінливі фактори навколишнього середовища. Співвідношення зовнішніх та внутрішніх факторів відіграють надзвичайно важливу роль, дієву та об’єктивну в існуючій структурі причинних взаємодій, як причину появи хвороби. Поява хвороби — довгий ланцюг причинно-наслідкових відносин. Зміна причин і наслідків під час розвитку патологічного процесу є загальновизнаною. Основним традиційним прийомом дослідження складних причинно-наслідкових зв’язків у патогенезі хвороби є виділення головного фактора у його співвідношенні з викликаним патологічним процесом. Таким головним фактором є етіологічний фактор. Він є тим поштовхом, що запускає процес, який потім розвивається під впливом патологічних факторів. Для багатьох хвороб вплив етіологічного фактора зберігається протягом хвороби, однак роль його на різних етапах патологічного процесу неоднакова.

Істотно, що окремий етіологічний фактор — не причина патологічного процесу, а лише один із структурних компонентів причини, тобто конкретної взаємодії зовнішніх та внутрішніх факторів, наслідком якого є даний патологічний процес. Тому актуальним завданням у практичній діяльності лікаря є вивчення внутрішнього механізму цієї взаємодії, виявлення тієї ролі та місця, яке займає у ньому даний етіологічний фактор.

Принципове значення відокремлення механізму активної взаємодії організму з охопленим у ньому патологічним процесом полягає в тому, що це дозволяє розмежувати у патогенезі хвороби патологічні зміни і реакції, спрямовані на їх подолання. На виниклий патологічний процес організм починає боротися за власну цілісність та стійкість.

Початковий ланцюг патогенезу є не тільки джерелом мінливих причинно-наслідкових відносин, але й попередніх причинних зв’язків появи хвороби. Це має практичне значення під час вивчення багатьох хронічних хвороб. Такий підхід у вивченні причинності у медицині сприяє пізнанню глибинних процесів, що дозволяє ефективно здійснювати профілактичну, діагностичну та лікувальну роботу.

Література:

  1. Бабінець Л. Як зберегти та змінити своє життя на краще з досвіду тисячоліть [ФИЛОСОФСКИЕ ВОПРОСЫ МЕДИЦИНЫ] / Л. Бабінець, О. Воронцов // Бібліотека сімейного лікаря та сімейної медсестри. — 2017. — № 6. — С. 32-38.
  2. Вардинець М. Крізь історію людського нарцисизму та просвітлення — філософський огляд у контексті психоаналізу // Вісник наукових досліджень. — 2011. — N 4. — С. 88-89.
  3. Мєлков Ю. О. Людська особистість у складному світі: плюралізм ідентичностей і проблема / Ю.О. Мєлков // Лікарська справа. — 2017. — № 7. — С. 168-174
  4. Устінов О. Філософія медицини ХХІ сторіччя: українські реалії // Український медичний часопис: Наук.-практ. загальномед. журн. — 2013. — N 1. — С. 8-9.
  5. Філатова О.А. Хвороба як медико–психологічний і філософський феномен // Медицинская психология. — 2013. — Т. 8, № 4. — С. 14-16.
  6. Циммерман Я.С. Болезнь как явление природы человека: к пониманию и развитию философского наследия В.Х. Василенко. Часть 1 // Клиническая медицина. — 2014. — Т. 92, № 3. — С. 10-19.
  7. Яблучанський М.І. Принцип симетрії у клінічній медицині [філософські проблеми в медицині] // Медицина транспорту України. — 2013. — № 2. — С. 68-72.