Посттравматичний стресовий розлад в учасників АТО

posttravmatychnyq-stresovyi-rozlad-v-uchasnykiv-atoПосттравматичний стресовий розлад — це тяжкий психічний стан, що виникає під час переживання людиною подій, які є небезпечними для життя та здоров’я і мають негативні наслідки. Сюди можна віднести військові дії, тероризм, насилля, техногенні катастрофи, дорожньо-транспортні пригоди та інше.

В наш час, у зв’язку з антитерористичною операцією на сході України, на посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) страждають як учасники бойових дій, так і мирне населення. Після перенесеного стресу у більшості людей виникають психічні розлади, які потребують лікувальної реабілітації та соціальної допомоги. Світова статистика свідчить, що на ПТСР хворіє кожний п’ятий учасник бойових дій, навіть якщо він не мав ніяких поранень, і кожний третій, який отримав фізичну травму.

Учасники бойових дій можуть відчувають душевний біль багато років. Але, якщо одні мають силу пережити це самостійно, то іншим потрібна професійна допомога довгий час, а часом і все життя.

Перші симптоми розладу більше схожі на звичайну депресію:

нав’язливі спогади, які періодично повторюються в снах;

безупинне відчуття тривоги, роздратованості;

гнів;

знижена концентрація уваги;

підвищена чутливість до подій, які нагадують попередній стрес;

часте серцебиття;

підвищений тиск та інше.

Повернення солдата з війни – це велике щастя і одночасно стрес для сім’ї. Він замикається в собі, хоче бути на самоті або зовсім іде з дому. Колишні бійці знають, що то їхні рідні: мама, кохана, діти, але емоції заглушуються тривожними потерпаннями, які виходять на перший план. Якщо відповісти незгодою, непорозумінням, переміни, що трапилися на війні з людиною, можуть вплинути на майбутнє всієї сім’ї. Біда в тому, що родичі на такі зміни реагують безпомічністю, люттю, відчаєм, почуттям вини. Не всі здатні подолати такі емоції та почуття, це залежить від їх психологічної підготовки та стриманості. Як наслідок — розпочинаються конфлікти, проблеми в сім’ї приводять до розлучення, пошуку віддушини в алкоголі, наркотиках, підвищеної агресивності до навколишніх. Спеціалісти наголошують, що психологічну допомогу мають отримувати не тільки військові , але і їх родичі.

Для людини, яка перенесла реальну небезпеку, характерна зневага до тих, хто її не пережив. Звідси можливі конфлікти на роботі. Для емоційного вибуху може бути достатньо однієї іскри. Крім хвиль самогубств, в країні можуть нарощуватись хвилі криміналу. Не всі знаходять себе в мирних заняттях.

Посттравматичний синдром – це бомба уповільненої дії, він може проявитися через півроку, а може і через 10 років. Якщо вчасно не розпочати комплексне лікування, то ПТСР може перерости в хронічну форму. Потрібно пам’ятати, що в даному випадку час не лікує людей з подібними розладами. Війна для них ніколи не закінчиться. Якщо нічого не робити, то вже найближчим часом в нашому суспільстві появляться люди, які не зможуть пристосовуватись до соціального середовища та вести нормальний спосіб життя.

На державному рівні потрібно розробляти та втілювати в життя спеціальні проекти допомоги. Відкривати соціально-реабілітаційні, психологічні центри для учасників бойових дій, проводити підготовку фахівців для надання допомоги людям з посттравматичними стресовими розладами. Адже, співпраця хворого з лікарем та активна участь у лікуванні дають можливість вилікувати посттравматичний стресовий розлад.

Література:

  1. Безшейко В.Г. Діагностика постстресових розладів: погляд на проблему // Медицинская психология. — 2016. — Т. 11, № 1. — С. 99-104.
  2. Богомолець О.В. Поширеність та структура посттравматичних психічних порушень в учасників бойових дій // НейроNEWS. — 2017. — № 4. — С. 54-57.
  3. Ведення пацієнтів із посттравматичним стресовим розладом у закладах охорони здоров’я, які надають першу психологічну й первинну медичну допомогу (за матеріалами «Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Реакція на важкий стрес та розлади адаптації. Посттравматичний стресовий розлад», адаптована версія) // Therapia. Український медичний вісник. — 2017. — N 1. — С. 28-31.
  4. Кириленко М. Когда боец вернется домой: посттравматический синдром // Фармацевт-практик. — 2015. — № 2. — С. 42-43.
  5. Когнитивные нарушения в остром периоде боевой травмы в сравнении с сочетанной травмой мирного времени / А.А. Криштафор [и др.] // Медицина неотложных состояний. — 2017. — N 6. — С. 84-89.
  6. Креймер Дж. Психологічні засади травматерапії сімей учасників бойових дій // Вісник. — 2016. — № 3. — С. 43-47.
  7. Литвин И.А. Когнитивные дисфункции при посттравматическом стрессовом расстройстве у раненых, поступивших из зоны АТО // Медицина неотложных состояний. — 2016. — N 4. — С. 195-196.
  8. Матвієць Л.Г. Організація та моніторинг своєчасного надання медико-психологічної допомоги на первинному рівні при гострих та посттравматичних стресових розладах // Сімейна медицина. — 2017. — № 2. — С. 6-10.
  9. Матяш М.М. Імплементація сучасних технологій відновного лікування постраждалих в умовах особливого періоду [посттравматичний стресовий синдром]: матеріали конференції // Міжнародний неврологічний журнал. — 2017. — N 2. — С. 135-149.
  10. Територіальне медичне об’єднання «Психіатрія» : психологічна допомога учасникам АТО // Управління закладом охорони здоров’я. — 2016. — № 12. — С. 80-81.
  11. Ткач Б. Особливості застосування бригадної моделі нейропсихологічної реабілітації для постраждалих учасників антитерористичної операції [посттравматичний стресовий синдром] // Медичні науки : праці наукового товариства ім. Т. Шевченка. — 2016. — Т. 47, № 2. — С. 10-17.
  12. Черненко І.І. Медико-соціальне значення та організація психологічної допомоги та соціальної адаптації учасників бойових дій та членів їх сімей у сучасних умовах [посттравматичний стресовий синдром ] // Міжнародний неврологічний журнал. — 2017. — N 6. — С. 127-131.
  13. Черненко І.І. Сучасні методи психологічної терапії хворих із посттравматичними стресовими розладами в контексті їх медико-соціального значення // Міжнародний неврологічний журнал. — 2017. — N 5. — С. 112-115.