Подорожник: цілющі властивості

podorozhnyk-cilyuschi-vlastyvosti

Подорожник — старовинна лікарська рослина. Древні греки, римляни, а також арабські і перські лікарі його високо цінували. Терапевтичні якості подорожника великого дістали визнання в науковій медицині дуже давно. Його цінували ще в Х столітті перські та арабські лікарі. В древній грецькій і римській медицині насіння рослини використовувались від дизентерії та інших захворювань. Використовували його ще Гіппократ і Гален. А Авіценна вважав, що рослина є дуже корисною для загоєння ран.

Латинська назва рослини — Plantago major. Planta — підошва; major — великий. Сама назва говорить про те, що рослина росте біля стежок, на галявинах, луках, уздовж просік, на лісокультурних площах. Поширена вона по всій території України.

Подорожник — це багаторічна трав’яниста рослина 10-60 см заввишки. Має зелений або бурувато-зелений колір, запах в рослини слабкий, смак — гіркуватий. В рослини є недовге кореневище і розетка прикореневих листків. Стебло в подорожника безлисте, тонкоборознисте. Листки яйцеподібні або еліптичні, звужені в широкий черешок. Подорожник має дрібні квітки, які зібрані на верхівці стебла у видовжене колосоподібне суцвіття. Плід — яйцеподібна, залозисто-пухнаста, багатонасінна коробочка. Цвіте подорожник великий з початку літа по початок осені, насіння рослини дозріває з кінця літа по середину осені.

В ранозагоювальній дії листків подорожника має дуже велике значення комплекс вітамінів, які містяться в ньому, особливо наявність вітаміну А. Міцні концентрації відварів подорожника діють переважно як в’яжучий засіб, тобто дають як протизапальний ефект. В’яжуча дія рослини широко використовується при призначенні його препаратів як протипоносних засобів, для змазування ясен при їх розпушуванні і кровоточивості, при різних гноячкових захворюваннях шкіри та при опіках. Наявність вітаміну К в комбінації з в’яжучими речовинами забезпечує кровоспинну дію препаратів подорожника великого.

Для того, щоб приготовити ліки беруть листя і насіння рослини. Листя слід збирати у період цвітіння рослини. При збиранні листя подорожника великого необхідно бути дуже уважними, щоб не зібрати листя інших видів подорожника. Листя, як правило, збираються тоді, коли вони вже повністю дозріли. Сушити сировину необхідно у затінених місцях та на відкритому повітрі. А розкладати листя слід тонким шаром. Після сушіння вони повинні зберігати свіжий, зелений вигляд. Насіння збирають восени.

У листях та стеблах рослини міститься глікозит аукубін, ферменти, гіркі, білкові й дубильні речовини, аскорбинова та лимонна кислота, каротин, незначна кількість алкалоїдів. Також подорожник містить фактор Т, що сприяє активізації зсідання крові. Насіння цієї рослини містить дуже велику кількість слизових речовин, жирну олію, вуглеводи, олеанолову кислоту. Препарати листків подорожника великого мають секретолітичну, антисептичну, бактеріостатичну, кровоспинну, протиалергічну, протизапальну, ранозагоювальну, відхаркувальну, гіпотензивну, противиразкову дію. Сік свіжих листків подорожника допомагає навіть при лікуванні виразок рогівки ока. Екстракт листків подорожника має заспокійливу і снодійну властивості, а також може понижувати артеріальний тиск.

Листки подорожника великого містять цілий ряд речовин, що виявляють противиразкову дію і підвищують холестериновий обмін в організмі. Препарати і свіже листя (особливо сік) діють бактеріостатично щодо патогенних мікробів ранової інфекції; стрептокока і стафілокока, кишкової палички. Сік подорожника прискорює очищення ранової поверхні від гнійних виділень, здатен припиняти запальний процес.

Препарати із насіння подорожника рекомендують в якості проносного засобу, а також їх можна застосовувати хворим на геморой, при колітах та хронічних гастритах. При жіночому безплідді, яке зумовлене порушенням гормонального статусу теж призначають відвар насіння подорожника.

Настій листкя рослини сприяє розрідженню і виділенню харкотиння при кашлі і тому його можна пити при захворюваннях органів дихання, туберкульозі легень, плевриті, коклюші, астмі. Настій і сік рослини досить ефективні при різних гострих шлунково-кишкових хворобах. Також їх застосовують при запаленні сечового міхура, мимовільному нічному сечовиділенні, геморої, кровохарканні та малярії. Завдяки великому вмістові фітонцидів настій листя подорожника великого має досить активні протимікробні властивості і його використовують для промивання гнійних ран та виразок. Сік листя подорожника тамує біль та запобігає набрякам при укусах бджіл, ос, джмелів і навіть гадюк. Якщо добре розтерти руками листочки і прикласти товстим шаром до місця укусу гадюки й часто замінювати свіжими, то отрута може адсорбуватись. Але до такого заходу, звичайно, вдаються тоді, коли немає швидкої лікарської допомоги.

Водний відвар рослини п’ють при гастритах, проносі, виразках, внутрішніх ранах, при хворобах нирок, серця, гіпертонії, туберкульозі легень, бронхіальних запаленнях, хворобах печінки та при жовтяниці, ним полощуть рот при хворобах ясен, зубному болю і роблять примочки при хворобах очей.

Свіжі та квашені молоді листки рослини навіть вживають в їжу. З них можна приготувати салати, додаюти у супи, бульйони, омлети, пюре каші тощо. Заквашене з молоком насіння подорожника додають до м’ясних і грибних страв в якості смачної приправи.

Отож, подорожник є дуже корисною рослиною та застосовується людиною як лікарський засіб у різноманітних проблемах зі здоров’ям. І якщо правильно використовувати в народній та практичній медицині різноманітні лікарські рослини та бережно до них відноситись, то природа нам буде за це дуже вдячна.

Література:

  1. Ефективність фітозасобу з насіння подорожника (Plantago ovata) у хворих на синдром подразненого кишечника з наявністю обстипації / Т.П. Гарник [та ін.] // Фітотерапія. Часопис. — 2011. — № 2. — С. 66-73.
  2. Листя подорожника великого / Бобкова І. А., Варлахова Л. В., Маньковська М. М. Фармакогнозія. — К.: Медицина, 2006. — С. 87-88.
  3. Марушко Ю.В. Застосування фітотерапевтичних препаратів при кашлі у дітей [екстракт подорожника] // Современная педиатрия. — 2017. — N — С. 49-54.
  4. Подорожник великий / Лікарські рослини / За ред. А.М. Гродзінського. — Київ: Головна редакція УРЕ імені М.П.Бажана, 1989. — С. 355-356.
  5. Подорожник великий / Мамчур Ф.І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984. — С.178-180.
  6. Подорожник великий / Памуков Д.П., Ахтарджієв Х.З. Аптека живої природи. — Київ: Урожай, 1991. — С.121-123.
  7. Подорожник великий / Гарбарець М. О., Западнюк В. Г. Фітотерапія: Довідник. — К.: Вища школа, 1987. С. 129-130.
  8. Подорожник великий / Носаль І. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — С. 137-139.
  9. Подорожник великий / Єлін Ю. Я., Зєрнова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів України. — К.: Урожай, 1975. — С. 249-252.
  10. Эрдес С. Эффективность гидрофильных волокон из наружной оболочки семян подорожника (Мукофальк®) в лечении запоров у детей // Врач. — 2013. — № 3. — С. 36-40.