Почути світ

pochuty-svitГлухота — найтяжча фізична вада,

ніж сліпота. Вона позбавляє людину

здатності швидко і вільно спілкуватися.”

Мішель Монтень, ХVІ століття.

Значення слуху для нашого життя у всій його повноті найкраще висловив німецький психіатр і філософ Карл Ясперс: “Нас робить людьми те, що ми розмовляємо одне з одним”. Ми не вирізняємось з-поміж інших живих істот ні використанням знарядь праці, ні вертикальною ходою, ні потужним мозком. Ця роль належить використанню диференційованій мовній комунікації. Адже спілкування — тобто передача і сприйняття інформації — це обов’язкова умова правильного функціонування як окремих людей, так і цілого суспільства.

Протягом історії людського розвитку слух перетворився на важливий орган нашого мозку. Важливу частину знань ми здобуваємо саме завдяки мовній комунікації. Щойно ми опановуємо розмовну мову, ми можемо надалі розширювати свої знання і без слуху, читаючи книги та журнали. Проте навіть мова, відтворена у письмовому вигляді, зрештою повертається до початкової акустичної інформації.

Слух є нашим соціальним чуттєвим органом. У новонародженого вже за добу відмічається реакція на голос матері. Мова пов’язує всіх людей воєдино. Відсутність мовного обміну в більшій мірі, ніж різниця в культурі, релігії чи кольорі шкіри, призводить до недовіри та забобонам. Порушення слуху позбавляє людину багатого і різноманітного світу звуків та є причиною психічного тягаря й труднощів її адаптації в сучасному суспільстві. Насамперед це відбувається через обмеження спілкування з оточуючими, а також дезорієнтації у повсякденному житті й професійній діяльності. Як наслідок виникає психічний комплекс соціальної неповноцінності.

Люди з порушеннями слуху, насамперед, з глибокими, складають меншість, а характерні риси цієї групи значно відрізняють її від інших суспільних груп. Їх відрізняє інакше мислення і спілкування. З цим пов’язані також інші цільові установки, інша реалізація деяких потреб, інші норми та форми суспільної діяльності. Таким чином, можна говорити про своєрідну субкультуру глухих, про світ глухих і навіть протиставляти у певній мірі відносно ізольоване суспільство глухих світу людей, які чують. Їх відмінність визначається не лише відомим почуттям неповноцінності, але й отримання іншим шляхом освіти і соціалізації.

Обмеження здатності до спілкування ведуть до зниження повноцінної активності і трудової соціальної діяльності. Однак цій проблемі досі приділяється недостатньо уваги у сфері суспільного та медичного життя. Головні причини даної ситуації є відсутність єдиної державної системи діагностики і профілактики захворювань органів слуху, низька поінформованість населення про соціальні наслідки втрати слуху, особливо у дітей. Також невідповідність кваліфікації більшості медичних працівників сучасному рівню слухопротезування. Значне зростання числа глухих та слабочуючих потребує розробки конкретних заходів, спрямованих на подальше удосконалення оториноларингологічної служби. Тому масове роз’яснення і донесення даної проблеми до спільноти здатні змінити суспільну думку в кращий бік і привернути увагу суспільства в цілому.

Література:

  1. Аністратенко А. Комплексна медико–соціальна реабілітація як основа розвитку мовлення нечуючих (слабочуючих) дітей раннього дошкільного віку // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. — 2016. — Т. 6, N 4. — С. 55-60.
  2. Бизунков А.Б. Генная терапия глухоты: надежды и возможности / А.Б. Бизунков // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. — 2013. — № 6/7. — С. 32-39.
  3. Карпов В.Л. Вопросы организации и новые возможности проведения аудиологического скрининга у новорожденных и детей первого года жизни // Оториноларингология. Восточная Европа. — 2015. — № 3. — С. 151-152.
  4. Кожушко Г.М. Глухота та туговухість у дітей: причини, діагностика, лікування та профілактика // Медсестринство. — 2017. — N 4. — С. 22-24.
  5. Скаржинский Х. Десятилетний опыт применения новой стратегии лечения частичной глухоты / Х. Скаржинский, П.Х. Скаржинский, Р. Барыляк // Оториноларингология. Восточная Европа. — 2013. — № 3. — С. 114-123.
  6. Современные технологии определения слуха у детей раннего возраста / В.М. Дудник [и др.] // Перинатологія та педіатрія. — 2013. — № 2. — С. 93-96.