Папіломавірусна інфекція

3211110001Вірусні папіломи людини (від лат. papilla — пухирець, і грец. oma — пухлина) та захворювання, що вони викликають, привертають до себе посилену увагу лікарів різного фаху: дерматологів, гінекологів, урологів, онкологів, імунологів, вірусологів. Той чи інший тип вірусу папіломи людини (ВПЛ) діагностують у 90 відсотків населення планети. Існує 70 типів цього вірусу. Передається ВПЛ тільки від людини до людини і вражає клітини епітелію (шкіру, слизові оболонки) призводить до зміни характеру росту тканин. Одні види ВПЛ викликають появу бородавок, інші — кондилом слизових оболонок, треті — призводять до розвитку неоплазми шийки матки.

Раніше всі сосочковидні доброякісні утворення поверхні шкіри незалежно від походження називали папіломами, але сьогодні діагноз папіломи розглядають як занадто загальний і в професійній медицині не використовується.

Всі відомі папіломавіруси підрозділяються на три основні групи: неонкогенні, онкогенні низького онкогенного ризику та онкогенні високого онкогенного ризику.

Неонкогенні сприяють утворенню невеликих і нешкідливих наростів м’яких тканин — папілом. Поява на тілі папілом є найпоширенішою скаргою, з якою люди звертаються до дерматолога. Найчастіше папіломи з’являються у вагітних жінок і людей середнього та старшого віку, ймовірно, через поєднання таких факторів, як гормональні зміни, генетична схильність та, можливо, механічне тертя між шкірою та одягом.

Папіломи, які ще називають акрохордонами, зазвичай мають овальну форму, тілесний або коричневий колір і кріпляться до шкіри тонкою ніжкою. Ці шкірні утворення м’які і безболісні на дотик, мають незначні розміри — як правило, кілька міліметрів, хоча іноді можуть сягати 1-2 см. Типові місця розташування папілом — ділянки складок. шия, повіки. Також вони часто з’являються на животі та спині.

Проблеми виникають, якщо папіломи зачіпаються підчас миття, гоління, зачіпаються одягом або прикрасами, з’являється подразнення. У цих випадках треба звертатися до лікаря-дерматолога який вирішить що робити. Якщо лікар вважатиме вигляд папіломи підозрілим, то він може взяти фрагмент тканини для клінічного дослідження — біопсію, аби перевірити її на наявність злоякісних клітин.

Що стосується спроб самостійно позбутися папілом, то дерматологи не радять цього робити — таке самолікування може спричинити кровотечу й інфікування.

Про папілому що не заважає не слід турбуватися, але якщо будь-яке новоутворення на шкірі вас турбує — сходіть до лікаря. Адже завжди краще перестрахуватися і бути впевненим, що вашому здоров’ю нічого не загрожує.

Папіломавіруси низького онкогенного ризику викликають розвиток остроконечних кондилом статевих органів і сечових шляхів. Передача ВПЛ сексуальному партнеру відбувається в 46-67 відсотках випадків. При використанні презервативів ризик знижується, але не стовідсотково. Рідко інфекція передається контактно-побутовим шляхом чи при медичних маніпуляціях, вражає як жінок так і чоловіків. При виявленні генітальних кондилом показано обстеження та лікування обох полових партнерів. У дітей, народжених від інфікованих матерів, в 50-70 відсотків відбувається вертикальна передача ВПЛ, що може призвести до розвитку ларингіального папіломатоза та/чи аногенітальних бородавок. Зокрема шкіри і слизових оболонок анальної та урогенітальної зон, ВПЛ виявляється у верхніх дихальних шляхах, кон’юнктиві очей, слизових оболонках ротової порожнини, стравоходу, прямої кишки.

Папіломовіруси високого онкогенного ризику виявляють у 50-80 відсотках випадків помірних і тяжких форм дисплазій (передракових станів) і в 90 відсотках плоскоклітинної карциноми шийки матки. В той же час наявність папіломовірусної інфекції статевих органів не означає обов’язкового розвитку онкологічної патології.

В контексті профілактики найкращі результати досягаються поєднанням скринінгових програм обстеження з організацією планової добровільної вакцинації населення, особливо груп ризику (підлітків з груп ризикової поведінки, жінок що приймають комбіновані оральні контрацептиви, особи з імунодефіцитом різного ґенезу).

Таким чином, вірус папіломи людини є актуальною медичною, соціальною і економічною проблемою в зв’язку з різким підвищенням захворюваності, високою контагіозністю, ризиком збільшення кількості випадків патології шийки матки серед молодих жінок, погіршенням репродуктивного здоров’я населення.

Література:

Айзятулов Ю.Ф. Современные аспекты комплексной терапии папилломатозной вирусной инфекции // Український журнал дерматології, венерології, косметології. — 2014. — N 2. —  С. 111-114.

Геряк С.М. Папіломавірусна інфекція як хвороба ХХІ століття: сучасні підходи до ведення пацієнтів // Медицинские аспекты здоровья женщины. — 2011. — № 5. —  С. 45-50

Гончарова Я.А. Состояние общего клеточного иммунитета у больных с активными проявлениями папилломавирусной инфекции кожи // Дерматологія та венерологія. — 2009. — N 2. —  С. 12-15

Дзюблик І.В. Папіломавірусна інфекція: погляд на проблему лікаря-вірусолога // Український хіміотерапевтичний журнал. — 2012. — №  1/2. —  С. 98-106

Касихина Е.И. Папилломавирусная инфекция сегодня: клиническое разнообразие, лечение и профилактика // Лечащий Врач. — 2011. — № 10. —  С. 6-8

Мавров Г.И. Проблема ограниченных гиперкератоза и папилломатоза  // Здоровье женщины. — 2009. — N 5. —  С. 186-192

Методы диагностики и лечения поражений кожи, вызванных вирусом папилломы человека // Дерматологія та венерологія. — 2010. — № 2. —  С. 49-61

Мынбаев О.А. Вирус папилломы: вековая история коварного спутника человечества // З турботою про жінку. — 2011. — №  9. —  С. 14-18

Папилломавирусная инфекция: о бородавках, кондиломах и онкогенном риске // Фармацевт практик. — 2010. — № 10. —  С. 40-42

Святенко Т.В. Папилломавирусная инфекция: современные гендерные аспекты клиники, диагностики, лечения // Medix. Anti-Aging. — 2009. — №  4. —  С. 52-54

Товстановская В.А. Иммунный статус больных, инфицированных вирусом папилломы человека, и его коррекция препаратом Изопринозин // Здоровье женщины. — 2009. — N 1. —  С. 201-204

Що таке папіломи? [Текст] // Health. MEDIX. — 2013. — №  3/4. —  С. 32-33