Пахощі, що лікують

ароматерапіяВитоки ароматерапії, в основу якої покладені ефірні олії з ефіро олійних рослин, губляться в глибині віків. Посудини з залишками духмяних олій та пахощів знайдені в розкопках древнього Єгипту, Індії, Китаю, Греції. Найдревніші з них мають 5000-літнє походження.

Під час епідемій чуми, холери, тифу люди окурювали себе і приміщення ладаном, димом тліючої сосни, ялівцю, розбризкували розчини, що містили ефірні олії розмарину, лаванди, дягелю, на перехрестях доріг спалювали ялівець, розмарин, лаванду. Єгипетські жерці використовували ефірні олії та ефіроолійні рослини для лікування ран, виразок, опіків, психічних захворювань, а також в косметичних цілях. При внутрішніх інтоксикаціях, укусах змій та комах в якості протиотрути використовували ефіроолійні рослини: ромашку, лаванду, розмарин, шавлію, чебрець, материнку, лимон та ін. Було відомо про благотворний вплив запахів рослин на психічний стан, про їх здатність покращувати настрій. У Древньому Римі м’ятною водою оббризкували кімнати, а столи натирали листками м’яти, щоб створити у гостей життєрадісний настрій. Студентам рекомендували вінки з м’яти носити на голові під час занять для активізації роботи мозку.

У країнах Сходу широко використовували різноманітні аромати для швидкого настання сну, для послаблення нервового напруження та відновлення сил.

З древніх часів в Індії перед відпочинком, при хвилюваннях був прийнятий і зберігся до наших днів звичай окурювати приміщення спеціальними паличками із спресованих ароматичних рослин з заспокійливим запахом ладану, лаванди, сандалу. Для «налаштування розуму» у цих країнах користувались популярністю аромати лавру та гвоздики.

Великий лікар Древньої Греції Гіппократ (V-IV в. до н.е.) вказував на користь перебування хворих на туберкульоз у сосновому лісі, а коли в Афінах вибухнула чума, він пропонував населенню спалювати ароматичні рослини на розі вулиць, щоб попередити розповсюдження захворювання.

У древньому Китаї використовували лікарські трави у сполученні з акупунктурою та масажем. Для продовження життя даоські маги користувались смолою і насінням сосни та кипарису. У будинках багатих китайців існувала артемізія — спеціальна кімната для прийому пологів. Коли в ній знаходились мати та дитина, там спалювали полин, щоб допомогти їм заспокоїтись та здійснити санацію приміщення. Багато дітей носили на шиї торбинку з камфорою для активізації роботи мозку і захисту від хвороб.

Багато років по тому Абу Ібн Сіна (Авіценна), видатний вчений та лікар (XI ст..), відкрив процес дистиляції ефірних масел, принципи якого і сьогодні лежать в основі їх видобування із рослин. Про трояндову олію він писав, що вона підвищує можливості розуму, збільшує швидкість мислення і може застосовуватись при втраті свідомості. Авіценна запропонував обмивання, припарки, окурювання з ефірними оліями.

На Україні було прийнято травою чебрецю набивати матраци та подушки для міцного та спокійного сну.

До кінця XVIII ст. було отримано біля 120 ефірних олій, котрі знайшли застосування в медичній практиці та косметиці.

Розробка наукових основ ароматології почалась у XX ст. Видатний російський фізіолог Сєченов А.В. досліджував вплив пахучих речовин на газообмін теплокровних тварин.

 Французький хімік Хаттефосс Р.М. вивчив лікувальні властивості ефірних олій при шкіряних ураженнях. Він описав не тільки антисептичні та антимікробні властивості ефірних олій, а також антитоксичні та антивірусні, що допомагають загоювати рани. У 1927 р. Хаттефосс Р.М. запропонував термін «ароматерапія».

Французький лікар Вальне Ж., колега Хаттефоса, був першим вченим-медиком XX ст., який досліджував і застосовував на практиці ефірні олії. Під час другої світової війни він використовував ефірні олії лимону, гвоздики, чебрецю, ромашки для лікування поранених солдатів, в якості дезінфікуючих засобів і для стерилізації хірургічних інструментів.

Австрійська біохімік і косметолог Маурі М. об’єднала використання ефірних олій та масажу.

Спеціалісти японської фірми «Сіміцу» запропонували підвищувати продуктивність праці і знижувати рівень стресових ситуацій з допомогою запахів. Так, число помилок програміста, за їх даними, знижується, якщо вони вдихають ефірних олій лимону та жасмину, що також сприяє підвищенню уваги і зниженню втомлюваності службовців, а в приміщенні для клієнтів застосовували лавандову ефірну олію, що зменшувало роздратованість.

Створені спеціальні парфуми для водіїв-дальнобійників з використанням ефірних олій.

 Свою частку в розвиток ароматології внесли і українські вчені. В Україні більше ніж два десятиліття ведуться дослідження біологічної активності ефірних олій вченими Макарчуком Н.М., Гродзинським А,М., Дудченко Л.Г. Макарчук Н.М.. Гродзинський А.М., Кривенко В.В.(1980) розробили метод моделювання цілющого природного фітоорганічного фону повітряного середовища з допомогою ефірних олій.

Ґрунтовні дослідження українських вчених Ніколаєвського В.В., Зіньковича В.І., Разикова А.Ю. стосуються вияснення механізмів дії ефірних олій на організм людини. Вивчено вплив рослинних ароматичних біорегуляторів (кропу, фенхелю, лавру, м’яти, пачулі, монарди та ін.) на вільно радикальне окислення ліпідів і виявлена їх антиоксидантна дія. Експериментальні та клінічні дані підтверджують позитивний вплив рослинних ароматів на мембрани клітин, на показники ліпідного обміну, на енергетичний обмін клітин, на деякі показники імунної, ендокринної, гіпофіз-адреналової систем, на адаптацію людини, що знаходиться в стані емоційного стресу, на розумову працездатність.

Ефірні олії — це леткі органічні речовини, що виробляються рослинами і обумовлюють їх запах. Це багатокомпонентні системи, що включають сполуки ізопренової природи — терпеноїди, органічні кислоти, спирти, альдегіди, кетони, складні ефіри, феноли та ін. В сумі в ефірних оліях може міститися до 200-1000 біологічно активних речовин, що і визначає їх значну поліфункціональність. Складники ефірних олій є низькомолекулярними сполуками, котрі відрізняються високою проникливою здатністю, вони легко проникають через шкіряні покриви та слизові оболонки у кров’яне русло.

Олії можна застосовувати для розтирання та масажу, змішуючи з невеликою кількістю вершків або молока і підігріваючи на водяній бані, а також дихати випаровуваннями ефірних олій, які нагрівати в аромалампі. Для внутрішнього застосування ефірних олій їх змішують з медом або цукром. При зовнішньому застосуванні ефірних олій необхідно переконатись у відсутності алергічних реакцій на олію. Ось деякі приклади лікувального застосування ефірних олій.

Для лікування раку, маткових кровотеч, крововідхаркування, а також як тонізуючий, в’яжучий, антисептичний та протидіабетичний засіб застосовують ефірну олію герані .  2-4 краплі ефірної олії змішують з 1 чайною ложкою меду і приймають 2-3 рази на день.

При раку любої локалізації рекомендують приймати лавандову ефірну олію. Застосовують по 2-5 крапель 2-3 рази на день з медом або у спиртовому розчині.

При діареї допоможуть ароматичні олії лимону, ялівцю, лаванди, м’яти, розмарину та шавлії. Для лікування запальних захворювань кишківника, що супроводжуються проносом, застосовуйте олію всередину. Капніть 1-2 краплі ефірної олії лимону на ложку з цукром або в чашку з чаєм, можна додати ефірну олію в мед. Змішайте по 1 краплі ефірних олій лаванди та розмарину і капніть у стакан з теплою кип’яченою водою.

При запальних хронічних захворюваннях кишківника з частими закрепами вам підійдуть ефірні олії троянди, сосни та анісу. Застосовуйте також всередину по 1-2 краплі любого з цих олій на ложку меду чи цукру Можете додати суміш олій троянди та сосни (по 2 краплі) до будь-якого солодкого напою або просто в кип’ячену воду.

При кишкових коліках застосовуйте ароматичні олії бергамоту, базиліку, анісу, м’яти та троянди. Ефективно буде приймати суміш цих олій в рівних кількостях – наприклад, додайте в теплий солодкий чай по 1 краплі олій бергамоту, м’яти та троянди.

При метеоризмі (підвищеному газоутворенні) застосовують ефірні олії анісу, базиліку, лимону, коріандру, м’яти, кропу, лаванди, розмарину, шавлії, сосни, фенхелю та гвоздики. Використовуйте їх, додаючи по 1-2 краплі олії на 1 склянку рідини.

 При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки потрібно використовувати ранозагоюючі і знеболюючі ефірні олії лепехи, герані, кропу, м’яти, ментолу, сосни, розмарину, лаванди та лимону. Наприклад, додайте по 1-2 краплі ефірної олії лепехи, герані та кропу або м’яти до будь-якого напою з 1 чайною ложкою цукру або меду.

При гострому бронхіті у програмі реабілітації використовують ефірну олію сосни. Під час досліджень встановлено, що у програмі комплексної реабілітації хворих на гострий бронхіт застосування ароматерапії з використанням ефірної олії сосни сприяє більш ранньому покращенню (на 5-7 днів) клінічних симптомів захворювання.

Для лікування депресивних розладів використовують ефірні олії евкаліпту, жасмину, герані, лаванди, мускатної шавлії (готові форми, що затверджені до використання Фаркомітетом). Клінічні спостереження показали, що у групі пацієнтів, яким застосовували поєднану дію психо- та ароматерапії, слабшали явища диссомнії, астенії, соматовегетативні ознаки депресії, сон став повноцінним, глибоким, без страхітливих сновидінь; підвищувалась працездатність, продуктивність пізнавальної діяльності.

Майже всі ефірні олії ефективні і одночасно безпечні антибіотики. Найбільш сильнодіючими вважаються ефірні олії чайного дерева, ладанника і мануки.

Вагітним зазвичай застосування ароматерапії рекомендується з обережністю. Однак потрібно звернути увагу на результати дослідження застосування ефірних олій лаванди, сосни звичайної, лимонника китайського та розмарину в комплексному лікуванні вагітних групи ризику розвитку плацентарної дисфункції (Сенчук А.Я., Заболотна А.В., 2013), які свідчать про позитивний вплив ароматерапії на матково-плацентарний кровообіг та стан плода та новонародженого.

Але існують протипоказання для застосування ефірних олій: при високому артеріальному тиску не можна застосовувати олії чабрецю, іссопа, шавлії і розмарину; хворим, що страждають на депресію, протипоказана олія кропу; олія мускатної шавлії несумісна з алкоголем; олії евкаліпту, чорного перцю, м’яти і камфори не застосовують з прийомом гомеопатичних препаратів; при вагітності дозу ефірної олії слід зменшувати вдвічі, а при лікуванні дітей концентрацію слід вибирати строго за схемою.

Застосуванні ефірних олій — це досить доступний метод лікування, але і в цьому випадку не завадить попередня консультація з лікарем.

 

Список літератури:

  1. Ароматерапия // Болезни кишечника: лучшие методы лечения. — СПб.: Вектор, 2009. — С. 52-55.
  2. Гайдук, В.В. Значение фимиамов – древнейших ароматических субстанций в оздоровлении человека и среды его обитания / В.В. Гайдук, Э.Д. Крамар // Інтеграція народної і нетрадиційної медицини в первинну медико-санітарну допомогу : матеріали Науково-практичної конференції з міжнародною участю (Київ, 21022 листопада 2012 року). — К.. 2012. — С. 7-8.
  3. Кривоніс Т.Г. Ароматерапія в комплексному лікуванні депресивних розладів / Т.Г. Кривоніс // Український вісник психоневрології. — 2002. — Вип. 2. — С. 115 -116.
  4. Мацко Н.В. Ароматерапія в профілактиці і лікуванні захворювань / Н.В. Мацко // Фітотерапія: часопис. — 2009. — №4. _- С. 85-88.
  5. Мацко, Н.В. Ефірні олії і енергетика людини / Н.В. Мацко, О.В. Грабоус // Нетрадиційні методи лікування (натуропатія) з позицій доказової медицини : Матеріали Наукового симпозіуму з міжнародною участю (м. Київ, 16 березня 2013 року). —К.. 2013. — С. 39-40.
  6. Мацко, Н.В. Лікувальна дія ароматів / Н.В. Мацко, А.Й. Лабінський // Інтеграція народної і нетрадиційної медицини в первинну медико-санітарну допомогу : матеріали Науково-практичної конференції з міжнародною участю (Київ, 21022 листопада 2012 року). — К.. 2012. — С. 41.
  7. Некоторые аспкты использования аромотерапии в практике врача :(методические рекомендации). — К., 2007. — 46с.
  8. Применение ароматерапии с использованием эфирного масла сосны в комплексной программе реабилитации больных острым бронхитом / О.К. Марченко, В.А. Святненко, В.И. Игнатьева, Д.Ю. Гугушкин // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. – 2008. – №3. – С. 43-45.
  9. Сенчук, А.Я. Ароматерапія в комплексному лікуванні вагітних групи ризику розвитку плацентарної дисфункції / А.Я. Сенчук, А.В. Заболотна // Нетрадиційні методи лікування (натуропатія) з позицій доказової медицини : Матеріали Наукового симпозіуму з міжнародною участю (м. Київ, 16 березня 2013 року). —К.. 2013. — С. 62-63.
  10. Эфирные масла в онкологии // Собецкий В.В. Клиническая альтернативная медицина. – К.: Здоров’я, 2010. – С. 278-279.