Ожиріння та його наслідки

Ожиріння являє собою хронічне захворювання, що характеризується надлишковим накопиченням жиру в організмі внаслідок порушення обміну речовин і харчової поведінки.

         Розповсюдженість ожиріння досягла рівня епідемії і на сьогодні  вважають, що близько 1,1  млрд дорослого населення у світі має надлишкову вагу, приблизно 30% з яких мають ожиріння  (з них 16,8% жінок та 14,9% чоловіків страждають від ожиріння,).  В США надмірну масу тіла мають 60% населення, ожиріння – у 27%. У країнах Західної Європи ожиріння відмічено у 30% дорослих,  Східної Європи – у 38-42%. Є думка експертів, що половина населення планети до 2025 р. страждатиме від аліментарного ожиріння. Ця патологія  зменшує тривалість життя при помірному надлишку маси в середньому на 3-5 років, а при маніфестації ожиріння – до 15 років.          Українські вчені зауважують, що в Україні  надмірна маса тіла відмічена у кожної четвертої жінки  і кожного шостого чоловіка. У відповідності до даних різноманітних національних вибірок від ожиріння страждають 20,4-23,6% українських жінок і 11-14,6% українських чоловіків.

         Виділяють чоловічий та жіночий типи ожиріння. Чоловічий тип (андроїд ний або абдомінальний)  відрізняється переважним відкладанням жиру у верхніх відділах тулубу, особливо в ділянці живота, жіночий тип (гіноїдний) – з переважним відкладанням жиру в нижній частині тіла. Надмірне накопичення жирової тканини в області живота, характерне для чоловічого типу, отримало назву «вісцеральне ожиріння». При вісцеральному ожирінні порушення вуглеводного обміну і серцево-судинні захворювання зустрічаються частіше, ніж при гіноїдному відкладенні жиру. Показниками ризику для здоров’я слугують  окружність талії та   індекс маси тіла (індекс маси тіла визначають як відношення маси тіла (кг) до росту (м), піднесеному у квадрат). В нормі окружність талії у жінок не більше 80 см, у мужчин – до 94 см.

         Діагностика ожиріння або надлишкової маси тіла повинна бути заснована на підрахунку індексу маси тіла, окружності талії (з врахуванням демографічних факторів) і супутніх патологічних станів.

         Індекс маси тіла є ключовим у прогнозуванні захворюваності та смертності, виникнення інвалідності.

         Навіть при незначному підвищенні індексу маси тіла (> 30 кг/м²) зростає вірогідність захворювання на  атеросклероз, хронічний панкреатит, артроз, синдром апное уві сні, гіпертиреоз, сечокам’яну хворобу, хронічний холецистит та виникає ризик смертності  у зв’язку з ішемічною хворобою серця, інсультом, раком кишківника, нирок, ендометрію.

         При індексі маси тіла більше 30 кг/м² високий ризик виникнення цукрового діабету 2 типу ( у 27, 6 разів вищий, ніж, наприклад, при індексі 22 кг/м²).  Ішемічна хвороба серця у дорослого населення Європи у 35% випадків виникає з причини  ожиріння, а гіпертонічна хвороба виникає у 55%  дорослих людей, що страждають на ожиріння. Супутній цукровий діабет 2 типу погіршує  стан таких хворих. Артеріальну гіпертензію виявляють у осіб з надмірною масою тіла у 2,6 разів, а при ожирінні майже вчетверо  частіше, ніж у осіб з нормальною вагою. Щороку ці захворювання призводять до смерті 1 млн людей. Кожен 13-й випадок смерті на європейській території спричинений надлишком ваги у населення.

         Ожиріння є небезпечним для жіночого організму, так як у значній кількості  випадків є причиною порушень менструального циклу, безпліддя, є фактором ризику виникнення раку шийки матки, ендометрію, молочних залоз. У чоловіків ожиріння провокує рак кишківника, простати, порушення еректильної  функції.

         Глютеофеморальне ожиріння (за типом груші, коли основна маса жирової тканини зібрана на сідницях та стегнах) призводить у меншій мірі до серцево-судинних хвороб.

         Абдомінальне ожиріння, на відміну від глютеофеморального,  частіше призводить до ускладнень. Абдомінальне ожиріння може бути спричинене багатьма факторами, серед яких можна назвати  хаотичне споживання їжі, її висока калорійність і недостатньо рухливий спосіб життя. Дія цих чинників посилюється при генетично зумовленій схильності. Вчені звертають увагу на те, що не лише ці фактори призводять до ожиріння — воно може виникнути у результаті       одночасного впливу біологічних, психологічних та соціальних факторів.

         На вплив біологічних факторів звертає увагу більшість науковців. Вони пояснюють, що тривалий дисбаланс між накопиченням та витратою енергії є основною та найпоширенішою причиною розвитку ожиріння. Цей дисбаланс  проявляється  при довготривалому збільшенні накопичення енергії або може виникнути при зниженні фізичної активності, якщо при цьому пропорційно не зменшується споживання їжі.

         Тільки регулювання маси тіла без достатньої фізичної активності та дисциплінованості у  харчуванні не дає можливості позбавитися від ожиріння. Тому  терапія ожиріння повинна бути комплексною, при якій коригується режим та склад харчування (наприклад, за принципом середземноморської дієти) для досягнення енергетичного дефіциту та збільшується фізична активність протягом тривалого періоду.

         Список літератури:

         Власенко, М. В. Цукровий діабет і ожиріння – епідемія ХХІ століття: сучасний підхід до проблеми / М. В. Власенко, І. В. Семенюк, Г. Г. Слободянюк // Український терапевтичний журнал. – 2011. – № 2. – С. 50-55.

         Вплив немедикаментозного лікування на показники вуглеводного обміну у пацієнтів з неалкогольною жировою хворобою печінки та ожирінням / О.Г. Курінна, І.Є. Кушнір, В.М. Чернова, Н.І. Черелюк // Сучасна гастроентерологія. – 2018. — №3. – С. 42-47.

         Клиническая эндокринология : руководство для врачей / под ред. проф. Е.А.Холодовой. – М. : МИА, 2011. – 736 с.

         Корильчук Н.І. Ожиріння як передумова метаболічного синдрому (огляд літератури) / Н.І. Корильчук // Вісник наукових досліджень. – 2018. – №2. – С. 24-28.

         Ожиріння та його наслідки. Особливості діагностики та лікування хворих похилого віку / Л.Ф. Матюха, Т.А. Титова, О.В. Крижня, С.Ю. Титаренко // Бібліотека сімейного лікаря та сімейної медсестри. – 2018. — №4. – С. 42-43.

         Чернышов В.А. Ожирение, сахарный диабет и онкопатология: популяционные и патогенетические аспекты / В.А. Чернышов // Український терапевтичний журнал. – 2018. — № 3-4. – С. 86-95.

         Чижова В.П. Роль чинників кардіоваскулярного ризику – ожиріння та дисліпідемії в розвитку предіабетичних порушень в осіб різного віку / В.П. Чижова // Ендокринологія. – 2018. – №3. – С. 210-218.

         Эндокринология / под  ред. И.И. Дедова, Г.А. Мельниченко . – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2012. – 368 с. — (Клинические рекомендации)