Особливості психоемоційного стану хворих на псоріатичну хворобу

osoblyvosti-psyhoemocijnogo-stany-u-hvoryh-na-psoriasПсоріаз (лускатий лишай) — це один з найбільш розповсюджених хронічних дерматозів, що являє собою значну медико-соціальну проблему, призводить до зниження якості життя, працездатності та інвалідизації хворих, створює труднощі у створенні сім’ї та спричиняє погіршення відносин у сім’ї. За різними оцінками в Україні кількість хворих на псоріаз складає більше 1 мільйона чоловік.

Етіологія та патогенез псоріазу у даний час до кінця не вияснені. Говорять про вірусне походження псоріазу, існує інфекційно-алергійна теорія, спадкова теорія, вказують на порушення імунної системи як можливу причину виникнення псоріазу. Вітчизняні вчені розробили концепцію, яка підкреслює значення нервово-психічних факторів як можливих чинників походження та розвитку псоріазу. На думку більшості авторів, провідним тригерним фактором псоріатичної хвороби є стрес. Якщо стрес є основним чинником виникнення психосоматичних захворювань, то рушійними силами є його сподвижники, тобто тривога, депресія, особливості емоційного реагування на хворобу. Інтервал між причиною та наслідком у більшості таких випадків складає 2-3 тижні. Фізичне або розумове перенапруження, нервово-психічна травма, тривалий період негативних емоцій призводять до того, що у шкірі порушуються секреторно-іннерваційні зв’язки. Розглядають також псоріаз як прояв вазомоторного неврозу, який розвивається на тлі функціональної слабкості нервової системи. Більшість дослідників вважають псоріаз хворобою патологічної адаптації.

Пробуючи вивчити негативний вплив стресу як пускового фактора розвитку псоріатичних уражень шкіри, вдались до вивчення ролі ендогенно-опіоїдних систем. Спостерігали знижений рівень β-ендорфіну та достовірно підвищений уміст мет-енкефаліну, що може бути пов’язано з різною функцією цих пептидів при стресі.

Вивчаючи роль гістаміну та серотоніну в нейрогуморальних механізмах розвитку псоріазу, дослідники визначили їх підвищений рівень (у 3-6 разів) у пошкодженій шкірі, що, очевидно, можна розглядати як наслідок гіпоталамічних порушень, які зумовлюють розлад судинно-вегетативних функцій.

Прослідковується коморбідність, коли коливання настрою впливають на ступінь тяжкості псоріазу, а посилення шкірних проявів ускладнюють психічний стан. Водночас наявність висипання на відкритих ділянках шкіри стає додатковим психотравмуючим фактором. У пацієнтів з псоріазом має місце висока розповсюдженість (65,1%) психопатологічних порушень, що значно перевищує розповсюдженість психічних розладів у популяції . При проведеному дослідженні (Кірієнко В.О.) у хворих на псоріаз середній показник депресії перевищує у 1,7 рази аналогічний показник у здорових осіб.

Виявлена тривожність у пацієнтів з псоріазом, багато з яких ведуть нездоровий спосіб життя, вказує на виражене психоемоційне напруження,. Відомо, що тригерною дією та такими факторами, що погіршують прогноз, є куріння, зловживання алкоголем і нераціональне харчування. Зокрема, деякі хворі використовують їжу як адиктивний агент, коли у моменти незадоволення, роздратування у пацієнта виникає прагнення «заїсти» неприємність, що у подальшому призводить до метаболічних порушень.

У чоловіків, хворих на псоріаз, мають місце збільшення емоційної напруги, нестійкості, драматизація проблеми, ріст соматизації тривоги, депресивні тенденції, звуження, спрощення прагнень, прагматизм, зниження активності. У жінок в цілому зберігаються аналогічні тенденції, але наростають аутизація, непрактичність, суб’єктивізм; при цьому рівень тривожності особи суттєво не збільшується.

Ушкодження шкірної поверхні займає особливе місце серед соматичних захворювань внаслідок не лише тісного зв’язку шкіри і нервової системи, але й тому, що для людини стан шкіри має велику суб’єктивну і об’єктивну значущість. Спостерігається зміна поведінки пацієнта у соціальній сфері, що супроводжується дезадаптацією.

Пацієнти з дерматологічними захворюваннями, зокрема, з псоріазом, мають специфічну форму дезадаптації, що обумовлюється станом людини. Такий тип дезадаптації поділяється на три види: патогенна, психічна, функціональна.

Психічна дезадаптація спричинена психологічними та функціональними особливостями людини, що залежать від індивідуально-психологічних характеристик, статі, віку, які стримують процеси засвоєння соціального досвіду і не дають можливості адаптації людини в середовищі. Якщо дерматоз знаходиться у візуально доступному місці, можливе виникнення у хворого своєрідної аутизації та відмови від міжособистісних стосунків, що теж є виявом психічної дезадаптації. Захворювання на дерматоз має вплив на душевне самопочуття, знижується настрій, відмічається дратівливість, хворий обмежує спілкування з іншими. Може з’явитися боязкість появи негативної оцінки з боку оточуючих, що може спровокувати соціальну ізоляцію.

Функціональна дезадаптація – різновид дезадаптації, що має відношення до особливостей виконання функцій людьми в площині суспільних відносин, беручи до уваги соціальну роль та статус, надбаний соціальний досвід при наявності прагнення людини до самореалізації. Та наявність суперечності між суспільними очікуваннями при виконання певної ролі особистістю і її можливостями призводить до проблем у самовираженні та появі функціональної дезадаптації.

Враховуючи нейрогенну теорію виникнення лускатого лишаю і його часті загострення після нервових стресів, з’являється необхідність у використання заспокійливих засобів. Застосування також транквілізаторів та ноотропних препаратів має важливе значення в лікуванні цієї хвороби. Для медичної підтримки хворих на псоріаз та псоріатичний артрит працює програма «Здоров’я 2020: український вимір» у частині «Псоріаз».

Беручи до уваги хронічне протікання, частоту рецидивів, психоемоційну дезадаптацію, короткочасність періодів ремісії, захворювання на псоріаз можемо розглядати не лише як медичну проблему, але як і соціально-психологічну. Все це вказує на необхідність розробки програм психосоціального супроводу хворого. Таким прикладом можуть бути програми, що діють в розвинутих країнах Європи та Сполучених Штатів, Канади. Соціальний працівник заводить та веде соціальну карту клієнта, у якій відображаються всі заходи по вирішенню індивідуального комплексу соціальних проблем конкретного клієнта. Таким чином людина, що хворіє, після медичного етапу лікування не залишається сам на сам з будь-яким питанням соціального характеру. Також психотерапія може розглядатися як реальний потенціал соціальної реабілітації. Соціальний вектор повинен стати таким же важливим, як і медичний, в розвитку нових підходів по підвищенню якості життя хворих на псоріаз.

Література:

  1. Аббуд Аймен Порівняльний аналіз коморбідних станів у хворих на псоріатичну хворобу з урахуванням статі досліджених / Аймен Аббуд // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. — 2015. — № 1/2. — С. 90-92
  2. Аймедов К.В. Особливості психосоціальної дезадаптації пацієнтів, які страждають на шкірні захворювання / К.В. Аймедов, І.В. Онищенко // Психічне здоров’я. — 2014. — № 4 (разом з №3/4). — С. 20-23
  3. Веретельник А. В. Современные подходы к лечению различных форм псориаза / А.В. Веретельник, Н.Ю. Резниченко // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. — 2017. — N 6. — С. 26-34
  4. Зыкова О.С. Псориаз: факторы риска и некоторые психодерматологические аспекты / О.С. Зыкова, С.В. Куприянов, И.Ю. Ким // Дерматовенерология. Косметология. — 2015. — № 1. — С. 38-44
  5. Кірієнко В.О. Особливості психоемоційного стану у хворих на псоріатичну хворобу в осіб із надлишковою вагою / В.О. Кірієнко // Запорожский медицинский журнал. — 2015. — N 4. — С. 85-87
  6. Королева Е.Г. Эмоциональные особенности личности при экземе и псориазе / Е.Г. Королева, Д.Ю. Дегтярева // Дерматовенерология. Косметология. — 2016. — № 2. — С. 123-124
  7. Короленко В.В. Медико-соціальні аспекти псоріазу / В.В. Короленко, Р.Л. Степаненко // Український журнал дерматології, венерології, косметології. — Київ, 2017. — N — С. 46-51
  8. Лопандина А.А. Псориаз и психоэмоциональные расстройства / А.А. Лопандина // Дерматологія та венерологія. — 2016. — N — С. 11-19
  9. Психотерапия как потенциал социальной реабилитации пациентов с псориазом / Н.З. Яговдик [и др.] // Дерматовенерология. Косметология. — 2016. — № 2. — С. 188-189
  10. Сопряженность психологических, социальных и медицинских факторов в структуре качества жизни у пациентов с псориазом / Н.З. Яговдик [и др.] // Дерматовенерология. Косметология. — 2015. — № 2. — С. 28-40