НЕВРОЗИ ТА НЕВРОТИЧНІ СТАНИ У ДІТЕЙ

nevrozy-u-diteyДитячі неврози – це особливий тип розвитку нервової системи, який ще називають невропатією, нервовістю, нервовими хворобами. Ці реакції нервової системи обумовлені несприятливими умовами навколишнього середовища, недоліками виховання, режиму, психічними травмами тощо. Тому дитячі неврози та невропатії не являються хворобою в прямому значенні слова, а лише фоном, схильним до виникнення різних невротичних і психопатичних розладів.

Важливість вивчення невропатій дитячого віку визначається високою частотою цих станів у дітей, а також необхідністю розробки спеціальних профілактичних заходів щодо запобігання різних нервово-психічних захворювань у дітей з невропатіями.

Неврози та невропатії – найбільш розповсюджена група нервово-психогенних захворювань у дітей. Прояв неврозів у них відрізняється великим різномаїттям. Фахівці вважають, що у дітей раннього і молодшого віку розлади нервової системи не формуються у чіткі симптоми, оскільки розвиток нервової системи знаходиться у різній стадії формування. Тобто, у маленьких дітей слабкий психогенний фон і маленький життєвий досвід, який необхідний для стійких переживань і формування стійких нервово-психічних симптомів. Розлади з найбільш окресленою і чіткою формою нервово-психічних порушень зустрічаються у дітей з 10-12 років. Водночас у підлітковому віці загальні неврози стають переважними формами психогенних захворювань, мають схильність до затяжного перебігу і переходу у невротичний розвиток особистості.

Неврози дитячого віку поділяють на загальні неврози та системні неврози.

Загальні неврози:

– неврастенія (астенічний невроз);

– істеричний невроз;

– невроз нав’язливих станів;

– депресивний невроз;

– невроз страхів;

– іпохондричний невроз.

 

Системні неврози:

– невротичне заїкання;

– невротичні тики;

– нервова анорексія;

– невротичні розлади сну;

– невротичний енурез;

– невротичний енкопрез.

В даній статті ми розглянемо загальні неврози.

Отже, неврастенія (або астенічний невроз) – захворювання, що розвинулося внаслідок перенесеної гострої психотравми. Етіологія цього неврозу належить стресу або хронічним психотравмам, пов’язаним з конфліктами у сім’ї (наприклад, сварки, алкоголізм батьків чи їхнє розлучення). Розвитку астенічного неврозу сприяють також перевантаження на дитину різними заняттями, насамперед інтелектуальними (навчання у школі). Дитина стає дратівлива, нестримана, психічно втомлена і виснажена, може часто плакати. Може бути порушення сну, загальна збудженість, агресивність.

Істеричний невроз – це психогенне захворювання, що характеризується різноманітними розладами: соматовегетативними, моторними, сенсорними, афективними, виникненню яких сприяє прагнення привернути до себе увагу. Істеричний напад зазвичай відбувається у присутності глядачів. Істеричні розлади у дітей та підлітків виникають внаслідок недостатньої уваги з боку однолітків, утисненим самолюбством, незадоволеністю своїм становищем у колективі чи в сім’ї. Водночас істеричні розлади можуть виникати у відповідь на психотравму: покарання, зауваження, розлучення з матір’ю тощо.

Невроз нав’язливих станів у дітей пов’язаний з особливостями особистості дитини. Вони неспокійні, недовірливі, схильні створювати собі різні заборони, вірять у прикмети. Такі діти дотримуються строгої послідовності дій при одяганні, під час режиму дня тощо. При нав’язливих станах домінують страхи, наприклад, заразитися якоюсь хворобою, померти під час сну. Даний невроз є небезпечний тим, що може бути початком шизофренії. Діагноз може встановити лише лікар.

Депресивні неврози відносяться до групи психогенних невротичних захворювань. Причинами депресивного неврозу є переживання дитиною власної неповноцінності (особливо якщо дитина з вираженими фізичними вадами – наприклад, дитячий церебральний параліч), неуспішність у школі, пред’явлення батьками підвищених вимог, внутрішні переживання дитини з приводу складних життєвих обставин (смерть матері). Такі діти мають знижений апетит, безсоння, хронічний поганий настрій, занижену самооцінку.

Невроз страху – характерна особливість дитячого віку. Діти схильні до страхів. Вони бояться деяких тварин, персонажів із казок чи фільмів або придуманих батьками «бабаїв». Найчастіше це нічні страхи, діти бояться залишатися самі у темряві. Невроз страху значно частіше розвивається під впливом затяжних психотравмуючих ситуацій. Є ще таке поняття, як «шкільний невроз»: він зустрічається серед першокласників, діти бояться строгу вчительку, труднощі пов’язані з навчанням, шкільний колектив тощо.

Іпохондричний невроз – група психогенно обумовлених захворювань, що проявляється надмірною тривогою за власне здоров’я, немотивованим страхом з приводу розвитку захворювання. Найчастіше страждають діти середнього та старшого шкільного віку, з недовірливими рисами характеру. У виникненні даного неврозу має значення неправильне виховання батьків, їх надмірним тривожним відношенням до здоров’я дитини. Іпохондричний невроз у підлітків має схильність до багаторічного перебігу, при цьому відбувається патологічна перебудова особистості до іпохондричності і підозрілості.

Фізичне і психічне здоров’я дитини у більшості випадків залежить від правильного виховання і від сімейних стосунків. В благополучних родинах діти з невротичними розладами зустрічаються значно рідше. Проте виховувати здорову дитину на перший погляд не так просто і вирішується це не лише за допомогою знань батьків, але й вміння їх використовувати на практиці для кожної дитини індивідуально. Тому успіх лікувально-виховних заходів залежить від багатьох причин: а саме від дотримання режиму праці і відпочинку, раціонального харчування і дбайливе відношення до таких дітей з боку батьків, педагогів і лікарів.

 

Список використаних джерел:

  1. Живило Л.М. Минимальная дисфункция мозга: актуальность проблемы, оптимизация лечения [невротические состояния у детей] // Современная педиатрия. – 2012. – № 2. – С. 15-17.
  2. Катамнез захворюваності та нервово-психічного розвитку дітей після перенесеної вродженої пневмонії упродовж першого року / Т.К. Знаменська [та ін.] // Современная педиатрия. – 2015. – N 7. – С. 107-110.
  3. Пипа Л.В. Соматоформні (психосоматичні) розлади у дітей. Актуальність проблеми в сучасній педіатричній практиці (частина 2) [невротические состояния] // Современная педиатрия. – 2015. – № 4. – С. 135-139.
  4. Пушкарьова Т.М. Актуальність вивчення психічного дизонтогенезу в дітей дошкільного віку з перинатальною церебрально-органічною патологією // Перинатологія та педіатрія. – 2013. – № 4. – С. 37-39.
  5. Шлєєнкова Г.О. Неврологічний статус та нервово-психічний розвиток дітей раннього віку, позбавлених батьківського піклування // Український журнал клінічної та лабораторної медицини. – 2013. – № 4. – С. 99-103.