Небезпечна бешиха

nebezpechna-beshyhaБешиха — гостре інфекційне захворювання алергічного типу, яке характеризується гарячкою та вогнищевим запаленням певної ділянки шкіри. Рідше вона вражає слизові оболонки та проявляється у формі почервоніння, набряку та болючістю. Збудником бешихи є стрептокок групи А. За своїми властивостями цей стрептокок нічим не відрізняється від інших стрептококів, які виділяють при ангіні, скарлатині та інших гнійних процесах.

Бешиха була відома ще лікарям стародавньої Індії, Греції. Її описують в своїх працях Гіппократ, Гален та інші лікарі. У 19 столітті вчені вперше виявили на ділянці запалення бешихи гемолітичний стрептокок групи А. Це підтвердили в своїх дослідженнях Р.Кох та І.І.Мечников.

Джерелом інфекції бешихи може бути хвора людина із стрептококовою інфекцією або людина-носій. Розповсюдженню бешихи також можуть сприяти недостатня асептика та антисептика рани, коли збудник проникає через уражену шкіру. Бешиха може виникнути у людей старшого віку, які ослаблені, виснажені. На її появу має здатність впливати холодна пора року. Особливо в цей період спостерігається первинна та вторинна форма бешихи. А у весняно-літній період рецидивна. Все це свідчить про те, що в основі патогенезу бешихи лежить зміна реактивності організму в бік алергії — підвищеної чутливості до збудника.

Інкубаційний період при бешисі визначити звичайно важко. Він може тривати від кількох годин до 3-7 днів. Нерідко хворі відзначають, що вони перед захворюванням простудилися. Хвороба розпочинається з підняття високої температури, яка може сягати до 39-40 градусів. З’являється головний біль, біль у м’язах, інколи може бути нудота. Далі головний біль збільшується, артеріальний тиск зменшується. Якщо на шкірі проявів бешихи ще не помітно, то на збільшення лімфатичних вузлів та їх болючість хворі уваги не звертають. Вони думають що це є грип або харчове отруєння.

За характером запального процесу розрізняють такі форми бешихи — еритематозну, еритематозно-бульозну та еритематозно-геморагічну.

Еритематозна бешиха виникає найчастіше на обличчі, нижніх ківцівках, тулубі. Червона пляма яка з’являється, поступово поширюється на тілі, виникає бешихова еритема. Краї почервоніння у неї зазублені у вигляді язиків, зубців. Дотик до ураженої ділянки шкіри може спричиняти біль. Виникає гіперемія та інфільтрація шкіри, потім вона стає набрякати.

Еритематозно-бульозна бешиха характеризується тим, що на місці почервоніння утворюються пухирці різних розмірів, наповнені серозним вмістом. Така бешиха може нагадувати опік 2 ступеня. Пухирці лопають і на їх місті утворюється кірка. Якщо пухирці травмувати, то можуть виникнути ерозії або трофічні виразки. Характерним при цьому є розвиток регіонарного лімфаденіту.

Еритематозно-геморагічна бешиха характеризується розвитком на місці еритеми різних за розміром крововилів в шкіру.

В теперішній час найчастіше можна спостерігати бешиху нижніх кінцівок, особливо вразлива гомілка. Дуже небезпечною буває бешиха слизової порожнини рота. Вона загрожує виникненням набряку гортані, переходом запального процесу на бронхи та появою бронхопневмонії. Також захворювання є небезпечним для новонароджених та дітей першого року життя. У них бешиха в більшості випадків починається з пупкової ділянки та швидко поширюється на тілі. Миттєво підвищується температура тіла, наростає інтоксикація в організмі та можуть виникнути судоми. Захворювання нерідко призводить до летальних випадків.

Недолікування бешихи може призвести до її рецидивів. Вони виникають на протязі двох років від початку захворювання й становлять від 20% до 80%. Часто рецидиви не мають такої значної гарячки, інтоксикації. Щоб рецидивуюча бешиха не перетворилася в хронічну форму потрібно виконувати всі призначення лікаря, дотримуватись особистої гігієни та режиму харчування. Особливо потрібно звертати увагу на грибкові захворювання стопи, адже вони провокують бешиху. Також проводити санацію вогнищ хронічної стрептококової інфекції, запобігати мікротравмам, уникати переохолодження.

Література:

  1. Бешиха в практиці сімейного лікаря / В.М. Рудіченко [та ін.] // Мистецтво лікування. — 2017. — № 9/10. — С. 21-26.
  2. Копча B.C. Випадок паранеопластичної бешихи // Інфекційні хвороби. — 2017. — № 2. — С. 63-66.
  3. Ліпковська І.В. Сучасна імунотропна терапія хворих на бешиху // Актуальная инфектология. — 2015. — № 3. — С. 38-41.
  4. Локальна терапія хворих на бешиху: інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров’я №30-2016 // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. — 2016. — N 4. — С. 55-56.
  5. Николов В.В. Рожистая инфекция у детей // Дитячий лікар. — 2016. — № 4. — С. 56-58.
  6. Николов В.В. Микрофлора наружного покрова в норме и в очаге рожистой инфекции // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія: Журнал для лікаря-практика. — 2015. — № 7. — С. 9-12.