Мобільний телефон і твоє здоров’я

мобільний телефонМобільний телефон так стрімко увійшов у наше життя, що нинішнє покоління молоді не уявляє, як можна без нього жити. Але саме через стрімке впровадження мобільного зв’язку та його майже необмежені можливості, питання біологічної безпеки цього засобу зв’язку певний час залишалося поза належною увагою національних та міжнародних інституцій, які мали б цим опікуватись. Проте, молодій людині варто усвідомлювати, що за своє здоров’я вона значною мірою відповідає сама, і маючи інформацію щодо можливих ризиків для свого здоров’я, молода людина може і має дослухатись до цієї інформації.

 З технічної точки зору мобільний телефон є прийомо-передавачем, що здійснює радіозв’язок абонента з найближчою станцією стільникового зв’язку. Отже, мобільний телефон і базова станція постійно обмінюються радіосигналами. Це означає що мобільний телефон постійно випромінює електромагнітні хвилі, найбільш інтенсивно під час телефонних розмов. Ці хвилі відносяться до мікрохвильового (або надвисокочастотного) діапазону радіохвиль. Найбільш поширений на сьогодні цифровий стандарт мобільного зв’язку GSM, який являє собою складне частотно-модульоване випромінювання і використовує мікрохвильове випромінювання у діапазоні 850-1900 МГц.

Міжнародною організацією, що регламентує безпечні рівні неіонізуючого електромагнітного випромінювання є Міжнародна комісія із захисту від неіонізуючого випромінювання. Рекомендації Комісії щодо джерел мікрохвильового випромінювання були прийняті у 1998 році і базуються виключно на короткочасній до 30 хвилин, тепловій дії випромінювання на біологічні тканини. Запропоновано обмежувати інтенсивність випромінювання у 450-100 мкВт/см² (залежно від частоти) та поглинуту енергію випромінювання (SAR) у 2 ВТ/кг (для голови та тулубу людини).

Попри те що ці норми носять лише рекомендаційний характер багато країн зокрема, США, Канада, Німеччина та ін. закріпили ці норми електромагнітної безпеки у своїх національних законодавствах.

В Україні дозволені рівні радіовипромінювання регламентуються «Державним санітарними нормами і правилами захисту населення від пливу електромагнітного випромінювання», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 1 серпня 1996 року №239. Згідно цього документу гранична інтенсивність мікрохвильового випромінювання для цивільного населення становить 2,5 мк Вт/см². Це є однією з найжорсткіших санітарних норм з електромагнітної безпеки у світі. Значною мірою це обумовлене тим, що в Україні тривалий час ґрунтовно вивчалися нетеплові ефекти радіовипромінювання.

Так, упродовж останніх років епідеміологічні дослідження, проведені у різних країнах світу, довели достовірне зростання ризиків розвитку серйозних патологій у користувачів мобільних телефонів після певного періоду користування, зокрема, група шведського онколога проф. Л. Харделла встановила, що ризик розвитку гліом головного мозку та неврином слухового нерву зростає у 3 рази після 10 років постійного користування мобільним телефоном. Пізніше японські дослідники виявили 3-разове зростання ризику розвитку нервином слухового нерву вже через 5 років користування мобільним телефоном усього понад 20 хвилин на добу. При цьому найвищий ризик розвитку пухлин головного мозку було виявлено у наймолодшій з усіх аналізованих вікових груп – молоді віком 20-29 років.

Серед інших негараздів, що виявляється у користувачів мобільним зв’язком є головні болі, біль у вусі, дзвін у вухах, відчуття фізичного дискомфорту. До того ж у Центрі репродуктивної медицини Клівленду, США було показано, що усього 2-годинне мікрохвильове опромінення сперматозоїдів людини призводять до пригнічення їх життєздатності та спричиняє ушкодження ДНК.

Людство вступило у нову еру – еру бездротових технологій, і вороття назад немає. За своїми можливостями це не йде ні в яке порівняння зі старими «дротовими» технологіями зв’язку. Але важливо, щоб ця технологічна революція на планеті пройшла ціною якомога менших втрат, щоб не виросло ціле покоління молоді з букетом неочікуваних патологій внаслідок хронічного опромінення мікрохвилями.

 Література з даної теми, що є у фондах бібліотеки:

  1. Гура, А. Скільки коштує один пропущений дзвінок?  / А. Гура // Управління закладом охорони здоров’я. – 2012. – N 8. – С. 54-64
  2. Гутник, С. Безопасная эксплуатация базавых станций мобильной связи  / С. Гутник, В. Гутник // СЕС. Профілактична медицина. – 2009. – № 1. – С. 48-49
  3.  Потенційні ризики мікрохвильового випромінювання мобільних телефонів для здоров’я молоді  / І. Л. Якименко и др. // Довкілля та здоров”я. – 2011. – № 1. – С. 48-51
  4. Томашевська, Л. А. Клітинні критерії оцінки впливу сумісної дії випромінювань мобільного зв’язку і цезію-137  / Л. А. Томашевська, К. І. Обухан, Т. Є. Кравчун // Довкілля та здоров”я. – 2009. – N 2. – С. 9-12
  5.  Якименко, Ігор Леонідович. Мобільний телефон і твоє здоров’я / І.Л.Якименко, Є.П.Сидорик, О.С.Цибулін. – К. : “ДІА”, 2014. – 23 с.