Міжнародний день розсіяного склерозу

mizhnarodnyj-den-rozsiyanogo-sklerozuМіжнародний день розсіяного склерозу був встановлений Міжнародною федерацією розсіяного склерозу.

Серед хвороб нервової системи розсіяний склероз з його мінливим перебігом займає четверте місце за поширеністю після гострих порушень мозкового кровообігу, епілепсії та паркінсонізму, а в молодому віці — друге місце після епілепсії. В усьому світі налічується близько 3 млн хворих на розсіяний склероз. Спостерігається тенденція до подальшого зростання поширеності захворювання у різних країнах Європи та Північної Америки. До того ж вона неоднакова в різних регіонах земної кулі: найнижча в зоні екватора і збільшується з віддаленням від нього на північ. Усю територію України слід віднести до зони середнього ризику поширення розсіяного склерозу.

Розсіяний склероз — прогресуюче захворювання, пов’язане з дегенерацією мієліну. Воно вражає зоровий нерв, а також головний та спинний мозок. Організм виробляє антитіла на власну нервову систему, що пошкоджує та руйнує мієлін (захисну плівку нерва, його ізоляцію, яка не дозволяє губитися сигналу). Цей процес порушує взаємозв’язок між мозком та іншими частинами тіла. Зрештою пошкоджуються самі нерви, а це незворотний процес, що призводить до порушення основних функцій людини — пересування, координації, чутливості, зору.

У багатьох країнах розсіяний склероз є основною причиною інвалідності в осіб молодого віку. Понад  60% пацієнтів із цією хворобою протягом 20 років стають недієздатними. Розсіяний склероз накладає значний відбиток на якість життя пацієнтів, їхньої родини, а також призводить до значних економічних витрат. Хвороба уражає людей молодого віку, негативно впливаючи на кар’єру, пошук партнера, народження дітей.

Діагностика розсіяного склерозу дуже складна, бо немає специфічних ознак, які б дали змогу розпізнати його на початковій стадії. На ранній стадії демієлінізуючим процесом уражаються нервові волокна зорового аналізатора, пірамідних шляхів, задніх канатиків спинного мозку. Щоб уточнити інтенсивність демієлінізуючого процесу, на початковій стадії  захворювання проводять клінічні спостереження, повторні огляди хворих, застосовують нейрофізіологічні методи дослідження зорових, рухових та чутливих функцій. Для пізньої стадії хвороби характерні три симптоми: ритмічне скорочення очних яблук при відведенні їх у сторону, особливе тремтіння рук та зміна вимови.

Фундаментальні дослідження в галузі імунології, біохімії, генетики зробили вагомий внесок в розуміння патологічної фізіології розсіяного склерозу, визначення основних джерел та етапів ушкодження тканини мозку, уточнення механізмів розвитку демієлінізуючого процесу. Це сприяло розробці нових терапевтичних підходів, здатних впливати на розвиток патологічного процесу в разі хвороби, що дало можливість реально підвищити якість життя пацієнтів, збільшити терміни збереження ними працездатності.

Важливе значення має правильне та раціональне харчування хворих, яке повинне компенсувати нестачу речовин, потрібних для синтезу мієліну. Воно повинно бути різноманітним, вітамінізованим, з широким набором продуктів як тваринного, так і рослинного походження. Переважати має білкова дієта, в основному м’ясо-молочні продукти, а також овочі та фрукти.

Цілеспрямована реабілітація є частиною медичного лікування та розкриває широкі можливості для організації допомоги хворим на розсіяний склероз.

Література:

  1. Бобрик Н.В. Особливості поширеності розсіяного склерозу у світі: огляд літератури та результати власних досліджень // Практикуючий лікар. — 2014. — №1. — С. 74-78.
  2. Кирилюк С.Я. Когнітивні порушення у хворих на розсіяний склероз та їх залежність від соціальних і демографічних чинників // Український неврологічний журнал. — 2015. — N 1. — С. 56-65.
  3. Кривецька І.І. Оцінка якості життя хворих на розсіяний склероз як компонент комплексної оцінки ефективності лікування // Український неврологічний журнал. — 2016. — N 3. — С. 73.
  4. Мяловицька О.А. Особливості курації хворих на розсіяний склероз у сучасних умовах // Міжнародний неврологічний журнал. — 2015. — № 8. — С. 26-32.
  5. Оринчак Л.Б. Вплив окремих етіологічних факторів ризику виникнення розсіяного склерозу на клінічні характеристики цього захворювання // Львівський медичний часопис. — 2014. — №3/4. — С.4-9.
  6. Розсіяний склероз: глобальні перспективи / Т.С. Міщенко [та ін.] // Український медичний часопис: Наук.-практ. загальномед. журн. — 2014. — N 3. — С. 84-87.
  7. Соколова Л.І. Больові синдроми у хворих на розсіяний склероз // Журнал неврології ім. Б.М.Маньковського. — 2015. — N 2. — С. 60-63.
  1. Черненко М.Є. Розсіяний склероз : сучасні підходи до патогенетичної терапії // Международный медицинский журнал (Харьков). — 2015. — T. 21, № 1. — С. 58-62.
  2. Чуприна Г.М. Розсіяний склероз: етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування (клінічна лекція) // Східно–Європейський неврологічний журнал: міжнародний спеціалізований науково–практичний журнал. — 2016. — № 1. — С. 18-26.
  3. Шульга О.Д. Доброякісний розсіяний склероз: критерії визначення, особливості перебігу // Український неврологічний журнал. — 2016. — N 1. — С. 85-88.
  4. Що чекає хворих на розсіяний слероз? // Фармацевт-практик. — 2013. — №1. — С.14.