МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА

Червоний хрест8 травня людство відзначає Всесвітній день Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Ця дата обрана не випадково. Засновником Міжнародного руху Червоного Хреста був громадянин Швейцарії Анрі Дюнан. Він народився саме 8 травня 1828 року.

Минуло більше ста років після того, як Анрі Дюнан організував порятунок поранених на полі бою під Сольферіно, що, зрештою, і стало передумовою для створення Міжнародного комітету Червоного Хреста. З його ініціативи вперше почали створюватися групи добровольців, які надавали допомогу пораненим воїнам. У 1863 році була скликана конференція, яка поклала початок Міжнародному товариству Червоного Хреста.

З невеликої організації Червоний Хрест перетворився у всесвітній гуманістичний рух, який об’єднує 185 країн світу.

А все почалося з битви під Сольферіно на півночі Італії. Анрі Дюнан побачив тисячі вбитих і поранених воїнів, які були залишені напризволяще. Вражений видовищем Анрі звернувся до місцевих жителів по допомогу для поранених. Він разом з населенням навколишніх сіл допомагав солдатам, незважаючи на національну приналежність. Багатьох поранених вдалося врятувати. Пізніше Анрі Дюнан написав книгу “Спогади про Сольферіно”, в якій він вбачав необхідність створення організації для допомоги постраждалим.

У 1864 році на конференції в Женеві брали участь представники 16 країн. В основу Женевської конвенції були вперше покладені такі принципи, як надання допомоги і захисту пораненим під час військових дій, їх недоторканість. Тоді й була прийнята розпізнавальна емблема — червоний хрест на білому полі.

Росія приєдналася до Женевської конвенції у 1867р. Одразу був прийнятий статут товариства Червоного Хреста про піклування про поранених і хворих воїнів. У 1879 р. Статут був перейменований в Російське Товариство Червоного Хреста. Також в статуті мова йшла про мирний час, члени Червоного Хреста повинні допомагати потерпілим від стихійного лиха, епідемій, неврожаю тощо, використовуючи на це спеціально зібрані кошти.

Великий внесок у справу організації громадської допомоги пораненим і хворим воїнам вніс видатний вчений, хірург М. І. Пирогов. В період героїчної Севастопольської оборони він вперше в історії залучив жінок до роботи по догляду за пораненими. До наших днів в людській пам’яті зберігся образ однієї з сестер милосердя того часу — Даші Севастопольської, яка переодягнувшись в чоловічий одяг пішла на поле бою, щоб допомагати пораненим матросам.

Діяльність М. І. Пирогова справила велике враження на міжнародну спільноту того часу і в подальшому сприяла розвитку Червоного Хреста.

Ще одним прикладом самовідданого служіння людям була діяльність англійської медичної сестри — Флоренс Найтінгейл. Все своє життя вона допомагала хворим і пораненим, заснувала в Англії першу школу медичних сестер. В пам’ять про неї запроваджено медаль її імені — одна з найвищих нагород Міжнародної Ліги Товариства Червоного Хреста.

В Україні Товариство Червоного Хреста було організовано у 1918 році. Серед основних завдань була допомога біженцям, військовополоненим, дітям-сиротам, боротьба з голодом та епідеміями, організація лазаретів, госпіталів та харчування бідних.

Іспитом на милосердя для членів Червоного Хреста України стала Велика вітчизняна війна. Завдяки своєчасній та кваліфікованій медичній допомозі вдалося повернути життя більш як половині пораненим.

Подвиг тринадцяти українських сестер милосердя, які брали участь у бойових діях, відзначено нагородою імені Флоренс Найтінгейл.

У післявоєнні роки Товариство Червоного Хреста бере участь у заходах ліквідації санітарних наслідків війни, у розвитку донорства в Україні,    допомагає незахищеним верствам населення.

За часів незалежності України Червоний Хрест об’єднує близько 15 мільйонів ентузіастів. Його члени не залишились байдужими до проблем Чорнобильської трагедії, до врегулювання збройного конфлікту в Придністров’ї.

Члени Червоного Хреста завжди опинялись в найгарячіших епіцентрах стихійних лих.

Сьогодні в Україні відбувається збройний конфлікт на сході. Бойовики захопили Донецьку та Луганську області. Червоний Хрест і тут іде попереду. Разом з іншими волонтерами вони збирають кошти для біженців і поранених, забезпечують їх харчами, постільною білизною, одягом і по можливості помешканням. Вони завжди перші там, де потрібна їх негайна допомога.

Література:

  1. Богдан О. Добрий шлях // Вісник Червоного Хреста України. — 2014. — № 1. — С. 14.
  2. Історія Товариства Червоного Хреста на Рівненщині: рекомендаційний бібліографічний покажчик до 100–річчя Товариства Червоного Хреста України / Комунальний заклад «Рівненська обласна наукова медична бібліотека» Рівненської обласної ради ; відповід. за випуск В. С. Зарічнюк ; уклад.: Л. С. Тивончук, Л. Ф. Трачук. — Рівне: [б. и.], 2018. — 62 с.
  3. Коваленко А. Дашь что имеешь- не покраснеешь (народная мудрость) // Вісник Червоного Хреста України. — 2014. — № 1. — С. 18.
  4. Красный крест в Украине: традиции гуманизма // Therapia (Український медичний вісник). — 2010. — N 10. — С. 6-11.
  5. Матусевич Ю.В. Оказание медико-социальной помощи медицинскими сестрами милосердия службы сестер Белорусского общества Красного Креста / Ю. В. Матусевич // Головна медична сестра. — 2013. — № 4. — С. 22-23.
  6. Международный Комитет Красного Креста: центр. агенство по розыску. — М. : Междун. Комитет Красного Креста, — 8 с
  7. Над чим працювали обласні організації Товариства Червоного Хреста України // Вісник Червоного Хреста України. — 2016. — № 1. — С. 6-15.
  8. Нова концепція членства – локомотив організаційного розвитку [Червоний хрест] // Вісник Червоного Хреста України. — 2017. — № 4. — С. 8.
  9. Один день з життя волонтера Червоного Хреста // Вісник Червоного Хреста України. — 2017. — № 4. — С. 23.
  10. Фінський досвід поширення знань про міжнародне гуманітарне право // Вісник Червоного Хреста України. — 2017. — № 4. — С. 17.
  11. Простая работа // Вісник Червоного Хреста України. — 2014. — № 1. — С. 8-13.
  12. Сабо І. Червоний Хрест Закарпаття // Фармацевт практик. — 2012. — № 5. — С.14-15.