МИШАЧА ЛИХОМАНКА

Мишача лихоманка відноситься до гострих вірусних природно-осередкових захворювань. Інфекція переноситься гризунами і може мати тяжкі наслідки для людини при попаданні її в організм.

Захворювання відоме ще з початку 20-го століття під назвами як корейська гарячка, уральська, ярославська, закарпатська, скандинавська, далекосхідна тощо. Сьогодні воно відоме як геморагічна гарячка з нирковим синдромом (ГГНС). Вірус вперше виявили фахівці з Кореї в 1976 році, які дали йому ім’я річки Хантаан на Корейському півострові. На відміну від інших вірусів сімейства Bunyaviridae хантавіруси не передаються трансмісивним механізмом передачі. Зараження людини відбувається: при вдиханні пилу, що містить екскременти інфікованих гризунів (повітряно-пиловий); рідше при вживанні забруднених виділеннями гризунів води або продуктів харчування (харчовий); при контакті слизових оболонок або пошкодженої шкіри з інфікованим довкіллям або тканиною тварин (контактний).

Влітку найбільш поширений шлях інфікування через продукти харчування та брудні руки. У зимову пору року переважає повітряно-пиловий шлях інфікування. Сприйнятливість людей до хвороби дуже велика.

У людини захворювання може протікати у вигляді двох клінічних форм: геморагічної гарячки з нирковим синдромом (ГГНС) та хантавірусного кардіопульмонального синдрому, які реєструються по всьому світі. По різним інформаційним джерелам захворюваність складає  від ста до двохсот тисяч на рік. Дослідники відмічають, що ГГНС переважно розповсюджений в Східній півкулі, включаючи Європейський регіон, країни Азії та Близького Сходу. Кардіопульмональний хантавірусний синдром зустрічається на Американському континенті. Хвороба протікає в тяжкій формі, летальність при ГГНС складає до 15%, при кардіопульмональмому синдромі до 50%.

В Україні реєструються поодинокі випадки ГГНС, але реальна захворюваність вища і не враховується офіційною статистикою в зв’язку з відсутністю тест-систем для верифікації діагнозу.

Клінічні прояви ГГНС варіює від доброякісних нетяжких форм до дуже тяжких з високою ступеню летальності. З моменту інфікування до клінічного прояву хвороби минає від семи до сорока п’яти днів. Характерна класична тріада захворювання: лихоманка, геморагічний синдром, гостра ниркова недостатність.

До ускладнень геморагічної гарячки з нирковим синдромом (ГГНС) відносяться: інфекційно-токсичний шок, набряк легень, крововиливи, кровотечі, гостра ниркова недостатність, розрив нирки тощо.

Лікування проводять в стаціонарі, після виписки пацієнти непрацездатні протягом від одного до чотирьох тижнів, до року звільняють від фізичної роботи, харчування має бути повноцінним, пиття рясним. Хворі на ГГНС для оточуючих не є небезпечними і не потребують ізоляції, карантин не накладають.

Список літератури:

  1. Геморагічна гарячка з нирковим синдромом: соціально–демографічна структура хворих / Н. О. Виноград [и др.] // Сучасні інфекції. – 2010. – № 3. – С. 23-28
  2. Геморрагическая лихорадка с почечным синдромом / Л. А. Ермоленко, А. А. Самсон, Н. М. Шавлов // Медицина неотложных состояний. – 2009. – № 2. – С. 135-139
  3. Геморрагическая лихорадка с почечным синдромом: заболеваемость детского населения лесостепной зоны: Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю “Інфекційні захворювання у дітей. Сучасний погляд на діагностику, лікування та профілактику”, 24 березня 2016 р., м.Київ, Україна / А. Г. Корнеев [и др.] // Актуальная инфектология. – 2016. – № 2. – С. 150-151
  4. Дуда О. К. Геморагічна гарячка з нирковим синдромом: проблема залишається актуальною / О. К. Дуда, А. В. Марчук // Мистецтво лікування. Журнал сучасного лікаря. – 2013. – № 4. – С. 92-96
  5. Дуда О.К. Геморагічна гарячка з нирковим синдромом: проблема залишається актуальною / О. К. Дуда, Г. В. Марчук // Сімейна медицина. – 2013. – № 3. – С. 8-12
  6. Нафеев А. А. Геморрагическая лихорадка с абдоминальным синдромом под маской острого аппендицита / А. А. Нафеев, В. А. Занкина // Клиническая медицина. – 2013. – Т. 91 № 11. – С. 68-69
  7. Нафеев А.А. Три случая заболеваемости геморрагической лихорадкой с почечным синдромом в семье / А.А. Нафеев // Клиническая медицина. – 2008. – N4. – С. 70-71
  8. Случай геморрагической лихорадки с почечным синдромом у жителя Киева: особенности дифференциальной диагностики / О. А. Гудзенко [и др.] // Клиническая инфектология и паразитология. – 2016. – № 3. – С. 341-347