Менінгіти у дітей

meningity-u-diteiМенінгіти у дітей завжди були предметом пильної уваги з боку вчених і лікарів. Це зумовлено не лише частотою їх виникнення, тяжким перебігом та високим відсотком стійких залишкових явищ зі сторони центральної нервової системи, але й тим, що захворювання менінгітом у минулому і навіть зараз ставить питання про життя та смерть. Адже близько чверті усіх захворілих дітей мають летальний наслідок.

Менінгіти представляють найскладніший та найбільш великий розділ нейрон-інфекційної патології дитячого віку. Не дивлячись на велике число робіт і публікацій, присвячених різним аспектам цієї проблеми, вона й наразі є невирішеною. Це в рівній мірі стосується питань клінічної симптоматології та перебігу окремих форм менінгіту, картина яких останнім часом суттєво змінилась. Менінгеальний синдром лежить в основі клінічної картини гострих форм менінгіту незалежно від їхньої етіології. Цей синдром у поєднанні з загально-мозковими та локальними симптомами може варіюватися за ступенем вираженості окремих його компонентів у самих широких межах. Загально-мозкові симптоми є вираженням реакції нервової системи на інфекцію внаслідок інтоксикації, набряку мозку, ураженням м’яких мозкових оболонок і порушенням ліквородинаміки.

Головними елементами менінгеального симптомокомплексу є:

  • головний біль,
  • блювота,
  • м’язові контрактури,
  • зміни з боку спинномозкової рідини.

Менінгеальний синдром трансформується під впливом низки умов, насамперед локалізації процесу та віку хворого. Переважна локалізація процесу проявляється раннім ураженням черепно-мозкових нервів, також окорухових, зорового, слухового та лицьового нервів, що приводить до зниження зору та слуху, птозу, двоїння в очах тощо. В тяжких випадках можуть спостерігатися задишка, при відсутності зрозумілих клінічних змін з боку органів дихання та серцево-судинні розлади. Маючи на увазі особливості менінгеального синдрому, слід відмітити, що в дітей першого року життя він найчастіше буває неповним і менш вираженим. Це різномаїття зумовлене анатомо-фізіологічними особливостями, зокрема недорозвинутими пірамідними системами.

Менінгіт — це запалення мозкових оболонок. Захворювання може бути викликане різними мікробними та вірусними збудниками. Запалення мозкових оболонок, що розвивається без попередньої загальної інфекції чи захворювання будь-якого органу, відноситься до первинних менінгітів. Вторинним є той менінгіт, який виникає як наслідок ускладнення загального чи інфекційного захворювання. Найчастішими формами первинних менінгітів у дітей є менінгококовий, хоріоменінгіт, ентеровірусні менінгіти. До вторинних відносяться туберкульозний, отогенний (що розвивається як ускладнення під час гнійного процесу у вухах), та деякі інші менінгіти, які виникають при наявності загального інфекційного процесу чи місцевого запального процесу в будь-якому органі. В такому випадку збудник загального чи місцевого інфекційного захворювання (пневмокок, стафілокок) долає гематоенцефалічну перешкоду та викликає менінгіт. За складом спинномозкової рідини й патологоанатомічним змінам в оболонках розрізняють гнійні та серозні менінгіти. Більшість гнійних менінгітів викликаються різними мікроорганізмами, а більша частина серозних менінгітів — вірусами.

Гнійним менінгітом люди хворіють в усіх вікових групах, проте найчастіше — діти, особливо раннього віку. Це пов’язано з недостатньою розвиненістю імунітету по відношенню до інфекцій та недосконалістю гематоенцефалічного бар’єру. Велику роль у розвитку гнійного менінгіту відіграють попередні фактори, які послаблюють дитячий організм: травма черепу, вакцинація. У новонароджених значення мають інші інфекційні захворювання та перинатальна патологія. У маленьких діток одним з початкових симптомів гнійного менінгіту є судоми. Чим менша дитина — тим найчастіші судоми. Судомні рухи у великих дітей та в дорослих є досить грізним симптомом. Хвороба починається гостро — озноб, лихоманка до 38-40°С, загальний стан різко погіршується. Діти старшого віку скаржаться на неймовірний розпираючий головний біль. Немовлята стають дуже занепокоєними, часто скрикують, різко збуджуються від найменшого дотику. Інколи хвороба може початися з блювоти, особливо насторожують повторні блювоти — які не пов’язані з прийомом їжі. Летальний наслідок, не дивлячись на велику кількість антибіотиків та інших препаратів, є достатньо високим.

Серозний менінгіт — загальна назва для всіх менінгітів, що мають перебіг з серозним запаленням м’яких мозкових оболонок, переважно вірусної, рідше — бактеріальної, грибкової чи паразитарної етіології. Серозні менінгіти мають аналогічні менінгеальні симптоми, що й гнійні менінгіти. Проте в більшості випадків має місце чітка пряма кореляція між ступенем вираженості менінгеальних симптомів і величиною внутрішньочерепної гіпертензії: чим вище внутрішньочерепний тиск, тим більше чіткі менінгеальні симптоми. Це виявляється ригідністю м’язів потилиці та верхнім симптомом Брудзинського. Характерною ознакою серозних менінгітів є значне покращення самопочуття хворої дитини після люмбальної пункції, що проявляється зменшенням головного болю та припиненням блювоти. Серозні менінгіти зазвичай мають середньо-тяжкий перебіг з повним одужанням, без стійких залишкових явищ.

Наслідки менінгітів у дітей на сучасному етапі характеризуються переважними порушеннями в нервово-психічній та емоційно-афективній сферах. Виникнення наслідків менінгітів залежить від низки причин: віку в момент захворювання, етіології менінгіту, форми та ступеня тяжкості інфекційного патологічного процесу під час гострого періоду, своєчасності й активності методів терапії, головне — від правильності встановленого діагнозу тощо.

Літератури:

  1. Oсобенности иммунного ответа как патогенетический фундамент обоснования иммунореабилитации детей с менингитом / И.Б. Ершова [и др.] // Міжнародний журнал педіатрії, акушерства та гінекології. — 2014. — Т. 5, № №1. — С. 44-47.
  2. Волоха А.П. Лікування і профілактика бактеріальних менінгітів у дітей // Современная педиатрия. — 2013. — № 6. — С. 143-149.
  3. Волоха А.П. Серозні менінгіти у дітей // Современная педиатрия. — 2014. — № 1. — С. 39-43.
  4. Ковалева О.В. Клиническая характеристика энтеровирусных менингитов у детей // Актуальная инфектология. — 2016. — № 4. — С. 98.
  5. Неврологические проявления бактериальных менингитов у детей: современные возможности диагностики и лечения / Л.Н. Мазанкова [и др.] // Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. — 2016. — Том 116, N 6. — С. 4-9.
  6. Ходак Л.А. Информативность менингеального синдрома при серозных менингитах у детей // Актуальная инфектология. — 2015. — № 2. — С. 36-38.
  7. Энтеровирусные инфекции и менингит у детей / А.С. Шишова [и др.] // Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. — 2016. — Том 116, N 2. — С. 9-15.