КАЛАНХОЕ

kalanhoeКАЛАНХОЕ (Kalanchoe) — рід трав’нистих сукулентів з родини Товстолистих) — ця назва в перекладі з китайської означає “живонароджуючий”, що вказує на властивість рослини утворювати на листках маленькі відростки з корінцями, які після закінчення вегетаційного періоду опадають і проростають. Сучасна латинська ботанічна назва рослин роду каланхое в перекладі означає “живий листок”. Відомо більше 200 видів рослини, з них лікувальними властивостями найбільшвідомі КАЛАНХОЕ ПЕРИСТЕ (Kalanchoe pinnata) та КАЛАНХОЕ ДЕГРЕМОНА(Kalanchoe daigremontiana‎). Деякі види каланхое є отруйними для тварин. Відомі випадки загибелі дрібної рогатої худоби після вживання в їжу рослин КАЛАНХОЕ ТРУБКОКВІТКОВОГО (Kalanchoe tubiflora).

Перші спогади про каланхое зустрічаються в старих записах про лікарські рослини, датованих початком XVIII століття. Саме вони підвели вчених до думки про те, що каланхое був завезений до нас купцями. До речі, одним із купців в корабельному журналі була записана цікава історія зцілення моряка, який захворів рідкісною формою тропічної гарячки. Хворого моряка зняли з корабля на одному з островів біля берегів Африки та залишили на догляд місцевим жителям. Через місяць на борт корабля, який був завантажений різним товаром, піднялася цілком здорова людина. Його кишені були набиті товстошкірими листочками, які моряк жував і називав їх “каланх”, що в перекладі з мови туземців означає здоров’я. Можливо, саме ця історія і послугувала початком нового життя цієї дивовижної рослини, тільки вже не в тропіках, а на території нашої країни. Під час довгих походів подорожуючі часто застосовували каланхое. Ним можна було не тільки втамувати спрагу, але й м’ясистою м’якоттю протерти руки перед їдою, що й робили охайні європейці. Соком каланхое змочували мозолі, а м’якоть цієї рослини прикладали до гнійних незагоюючих ран.

В Україні цю рослину розводять як кімнатну декоративну та й в таких умовах цвітіння її тривале — з березня до серпня місяця. Прекрасно росте на підвіконні, підставках та в підвісних кашпо. Каланхое — рослина короткого дня. Для того, щоб швидше зацвіло, навесні та влітку потрібно скорочувати світовий день до 12 годин. Але щоб квітки були більші та яскравіші, освітлення має бути інтенсивним. В осінні та зимові місяці, коли тривалість й інтенсивність освітлення значно знижується, то рослину необхідно додатково освітлювати ввечері та зранку, доводячи світловий день до 12 годин. Зацвітає рослина через рік після посіву. Для зберігання в зимовий період потрібна температура 15 градусів, тому що при вищій може підсихати листя. При великій вологості в приміщенні каланхое може скинути листя та загинути, а при поганій вентиляції — часто пошкоджуються мучнистою росою.

Цінність рослини полягає в тому що, вирощуючи її на підвіконні, ми маємо свою аптеку вдома. Адже про лікувальні властивості каланхое відомо багато і люди часто використовують його. Сік каланхое має антисептичні та протизапальні властивості, низьку токсичність, сприяє швидкому очищенню ран і виразок від некротичних тканин, прискорює їхню епітелізацію. У народній  медицині його використовують місцево при різних запальних процесах, ранах і виразках, при кон’юнктивітах та опіках, хронічних тонзилітах, гнійних запаленнях вуха, а також закапують у ніс при нежитю. При опіках, виразках і гнійних ранах місцево застосовують кашку з свіжого листя рослини. У вигляді аплікацій чи аерозольних інгаляцій при гінгівітах, пародонтозі та стоматитах сік каланхое використовують в стоматологічній практиці. А в акушерсько-гінекологічній практиці препарати каланхое у вигляді соку і мазі застосовують для лікування ран промежини, ерозії шийки матки, розривів при пологах та тріщин сосків у матерів, які годують. Використання соку є дуже ефективним засобом в комплексному лікуванні рожі.

До речі, вирощувати каланхое в себе вдома корисно не тільки тому, що ним можна лікуватись, але й тому що рослина очищує повітря від шкідливих мікробів та поглинає всі шкідливі випромінювання, які накопичуються в кімнаті в результаті користування електропобутовою технікою. Особливо корисно ставити горщики з каланхое поряд з телевізором. Поглинаючи всі шкідливі випромінювання, рослина назад їх не випускає завдяки особливій речовині, яка покриває її та не дозволяє випаровуватись волозі.

Незважаючи на те, що в медицині та фармації широко використовуються лікувальні препарати на основі каланхое пірчастого, призначати його потрібно з обережністю, лікування проводити під наглядом лікаря — тільки тоді воно буде ефективним. Тому що, як кожен лікувальний засіб, ці препарати також мають як лікувальну так і побічну дію. Так, при внутрішньому застосуванні препаратів можливі печія, діарея, алергічні реакції. Сік каланхое малотоксичний, не подразнює шкіру й слизові оболонки, але іноді при його застосуванні виникає відчуття печіння в рані. І тільки лікар знає як, чим та в якій пропорції потрібно розвести цей засіб лікування аби він приніс користь, а не шкоду хворій людині. Ні в якому разі не потрібно займатись самолікуванням.

Література:

  1. Каланхое перисте / Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / За ред. А.М. Гродзінського. — Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1989. — С. 470.
  2. Каланхоэ перистое / Лекарственные растения: Самая полная энциклопедия / А.Ф. Лебеда и др. — Москва: АСТ-Пресс Книга, 2006. — С. 320-321.
  3. Куцик Р.В. Каланхоэ перистое (Бриофиллюм чашечковый) // Провизор: Журнал для работников фармации и медицины. — 2004. — N6. — С. 28-31.
  4. Куцик Р.В. Каланхоэ перистое (Бриофиллюм чашечковый) // Провизор: Журнал для работников фармации и медицины. — 2004. — N4. — С. 27-30.
  5. Куцик Р.В. Каланхоэ перистое (Бриофиллюм чашечковый) // Провизор: Журнал для работников фармации и медицины. — 2004. — N5. — С. 33-36.