ІСТОРІЯ ЗАРОДЖЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ ХІРУРГІЇ. Частина 2

історія хірургії17 століття – століття наукової революції, час, коли змінилися підходи вчених до наукових досліджень, завдяки чому було зроблено багато з того, що в майбутньому стало базисом медичної і хірургічної практики.

Чудове 17 століття залишило після себе знання циркуляції крові, мікроскопічної анатомії і гістології, початку фізіологічної хімії і ясне описання клініки хвороб. Внутрішньовенна ін’єкція медикаментів і трансфузіологія тваринної крові також була виконана в цей час.

Якщо 17 століття — століттям наукової революції, то 18 століття – вік шарлатанів. Популярні стають знахарі, маги, колдуни, ясновидці. Існуючі та нові науки продовжують розвиватися, хоча їх роль була значно знижена. В 1719 р. у Франції вперше виділили хірургічну науку як самостійну науку. На медичному факультеті Сорбонського університету почали читати лекції по хірургії і готовити дипломованих лікарів-хірургів. В Парижі створена Французька хірургічна школа — перший вищий навчальний заклад, що готував хірургів .

Хірургія 19 століття — століття індустріальної революції

В 19 столітті із-за соціальних і наукових потрясінь сталися величезні зміни в науці. Післяреволюційна інтелектуальна воля дозволила звільнитися від догматизму, шарлатанства та метафізики. Університети були відкриті, вільні від політичного та релігійного контролю і являли собою нові блискучі перспективи для багатьох людей. Найбільш видатними лікарями першої половини 19 століття були: Домінік Лоррей (1766-1835) військово-польовий хірург, та Джуліан Дюпюітрен (177-1835) клініцист, вчитель багатьох видатних хірургів та ін.

Черговий етап розвитку хірургії прийшовся на другу половину 19 століття.

Три події визначили рівень медицини та хірургії в майбутньому:

  1. Публікація Вірховим клітинної патології в 1858 р.
  2. Введення анестезіології в 1847 р.
  3. Впровадження антисептики в 1867 р.

Наряду з цими трьома умовами прогресу хірургії потужний розвиток в цьому столітті отримала розробка методів гемостазу. Вирішення цих проблем, а також досконале знання анатомії людини явилось фундаментом бурхливого розвитку хірургії – почали активно розроблятися різні способи хірургічного лікування різноманітних захворювань, що привело до цілої плеяди хірургів, які внесли величезний вклад в розвиток наукової хірургії, серед яких найбільш видатні хірурги:

  • Теодор Кохер (1841-1917) професор хірургії, активно працював в експериментальному та фізіологічному напрямку для вирішення хірургічних проблем. Інструменти, які він розробив, розповсюдились по всьому світу і дотепер застосовуються в сучасній хірургії.
  • Теодор Більрот (1829-1894) застосував антисептику, вніс неоціненний вклад в абдомінальну хірургію, перший виконав резекцію шлунка, стравоходу.
  • Вільям Холстед (1852-1922) перший в США розвинув систему навчання хірургів, яка стала моделлю в інших університетах, зробив грунтовний вклад в хірургію пухлин легень, гриж, щитовидної залози судин, розвинув місцеву анестезію.
  • Джозеф Лістер (1827-1912) Проявив інтерес до мікроскопічної анатомії і фізіології, почав вивчати патогенез запалення, та можливості стерилізації операційного поля для попередження виникнення патогенних бактерій.
  • М.І. Пирогов (1810-1881) створив першу наукову спільноту хірургів, почав використовувати досліди на тваринах для вирішення хірургічних проблем. Вивчав топографічну анатомію всіх областей людського тіла, наркоз. Ідеї Пирогова щодо організації допомоги пораненим на війні до цих пір вважаються провідними, а його спостереження за клінічним перебігом поранень складають основу військово-польової хірургії.
  • М.В. Скліфосовський (1836-1904) блискучий хірург, успішно виконував операції на органах черевної порожнини, кістково-суглобної системи, головному мозку.
  • І.В. Буяльський (1789-1866) прекрасний анатом, чудовий хірург , відомий художник. Деякі операції (резекція верхньої щелепи, видалення крупної аневризми) були виконані в Росії вперше. Він запропонував і виготовив ряд хірургічних інструментів (напр., лопатка Буяльського).

Та багато інших.

Рекомендована література:

  1. Бойчак М. П. Становление Московской госпитальной школы в 1707-1735 гг. и ее первые ученики — воспитанники Киевской академии / М. П. Бойчак, Р. Н. Лякина // Therapia (Український медичний вісник). — 2013. — N 4. — С. 76-80
  2. Бородулин В. И. Лекция 2. Рождение клиники. Клиническая медицина во второй половине 17-го века и 18-м веке [Текст] / В. И. Бородулин // Сімейна медицина. — 2012. — № 2. — С. 140-150
  3. Глянцев С. П.Почему инфузионная хирургия не стала началом клинической гемотрансфузиологии? / С. П. Глянцев // Хирургия. Журн. им. Н.И. Пирогова. — 2014. — N 2. — С. 64-69
  4. Горрпинченко А. С. Медична допомога у козацькому війську / А. С. Горрпинченко // Науковий журнал МОЗ України. — 2013. — № 1. — С. 146-151
  5. Ингаляционная терапия: исторический обзор / M. Sanders // Therapia (Український медичний вісник). — 2012. — N 7/8. — С. 73-82