ХІРУРГІЯ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 20 СТОЛІТТЯ

арао0001Цей етап характеризується завершенням процесу розробки техніки основних оперативних втручань, що почався в період асептики та антисептики. Раніше операції були рідкими і небезпечними в до антисептичні часи, стали тепер звичними і розповсюдженими. Наприклад, радикальні операції при килах, операції з приводу варикозного розширення вен, водянки яєчка, перев’язка судин, шкіряна практика та багато інших хірургічних втручань, які в наш час здаються простими і рутинними, раніше були відкриттям в хірургії. Методики багатьох операцій носять імена їх авторів. Наприклад, резекція прямої кишки по Гартману, резекція шлунка по Більтону та ін.

Іншою особливістю цього етапу являється виділення із складу хірургії цілого ряду самостійних хірургічних дисциплін:

  • Почала формуватися урологія. Значний вклад в несли такі вчені, як О. Нелатон, Г. Томсон, Л. Диттель, С. Федоров.
  • Небувалий ріст військового, промислового і побутового травматизму в цьому століття привели до виділенні в самостійну науку травматологію та ортопедію. Значний вклад внесли Ж.Мальгень, С. Венсан, Е. Бергман, А.І. Арутюнов, М.Н. Бурденко.
  • Формуванню окремої науки онкології сприяли Ф. Раус, Р. Шоун, Дж. Біттер,, П.А. Герцен.
  • Засновники хірургії дитячого віку стали Т.П. Краснобаєв, С.Я. Долецький , Ю.Ф. Ісаков та ін.
  • Засновниками серцево-судинної хірургії називають де Бекі, Д. Кулі, К. Лілліхей, Ф.У. Улова, М.М. Амосова, В.М. Бураковского та ін.
  • Легеневої хірургії як окремої науки сприяли Р. Ніссан, Е. Грем, Л.К. Богуш, та ін.
  • Формуванню проктології допомогли В.Майлс, Дж. Метью, А.Г. Гартман та ін.
  • В першій половині 20 століття із хірургії в самостійну дисципліну виділилась і трансплантологія. Основи пересадки органів і тканин були розроблені на початку 19 століття Ю.Ю. Вороновим і В.П. Демидовим.

Разом з розвитком окремих видів хірургічної діяльності, які не виділялись в самостійні області хірургічної діяльності (абдомінальна, гнійна, екстрена, пластична та ін.) та загальної хірургії зберігається нерозривний зв’язок, завдяки чому виникає взаємозбагачення їх, що сприяє формуванню нових технологій, які мають наукове і практичне значення для медицини. 

Хірургія другої половини 20 і початок 21 століття

Особливістю розвитку хірургії другої половини 20 і початок 21 століття — являється впровадження нових технологій, в основу яких лягли досягнення науково-технічної революції, які суттєво змінили звичний вигляд хірургії. Праця хірурга стала складною, вимагає значно більше витрачання інтелектуальних сил для того, щоб оволодіти новими, поглиблюючими науковими даними про хірургічні патології і безперервно змінюючими і ускладнюючими методами їх діагностики і лікування. В зв’язку з широким впровадженням в клінічну практику сучасних лабораторних і інструментальних методів діагностики і лікування, комп’ютерних, ендоскопічних, лазерних, плазмених та інших новітніх технологій — сучасному хірургу недостатньо досконало знати анатомію і техніку оперативних втручань. Необхідно бути трішки математиком, фізиком, інженером.

Сама техніка оперативних втручань зазнає суттєві зміни . В багатьох випадках на заміну травматичним і кровавим операціям прийшли малоінвазивні і безкровні, змінюється поняття хірургічного скальпеля, замість механічної диссекції тканин використовується діатермія, лазерний промінь, ультразвук. Іншою особливістю цього періоду являється розвиток органозберігаючого, реконструктивного і відновлюваного напрямів в хірургії.

Стрімкими кроками розвивається трансплантологія, яка від пересадки клапанів серця, дерматопластики, авто- і аллопластики судин перейшла до трансплантації органів цілком і цілих комплексів органів. Почала розвиватися генна інженерія, можливості і наслідки якої важко передбачити.

Таким чином, не дивлячись на антифізіологічність і протиприродність хірургії в житті людини, що дозволяло її називати терапією відчаю, ця галузь переживає своєрідний ренесанс і продовжує інтенсивно розвиватися.

 Рекомендована література:

  1. Бородулин В. И. Этапы становления кардиологии в СССР как самостоятельной области клинической медицины (научно-учебной дисциплины и врачебной специальности) / В. И. Бородулин, А. В. Тополянский // Клиническая медицина. — 2012. — Т. 90, № 12. — С. 74-76.
  2. Історія хірургії дитячого віку України: навч. посіб. для лікарів-інтернів і лікарів-слухачів закл. післядипл. освіти / МОЗ України, Нац. мед. акад. післядипл. освіти ім. П.А.Шупика; За ред. О.К.Толстанова. — Т.: ТДМУ «Укрмедкнига», 2012. — 432 с.
  3. Лоцман М. Три ролі ІТ у медицині / М. Лоцман // З турботою про жінку. — 2014. — № 1. — С. 16-18.
  4. Овечкін Д. В. Історія дитячої хірургії Сумщини / Д. В. Овечкін, Д. В. Кудінов, С. М. Жданов // Вісник Сумського державного університету. — 2012. — № 1. — С. 178-183.
  5. Примак Р. Первый, кто «вступил в диалог» с нейроном. К 90-летию со дня рождения П.Г. Костюка / Р. Примак // Фармацевт практик. — 2014. — № 9. — С. 58-59.