Геронтологія — наука про старість

gerontologija-nauka-pro-starostБажання жити довго було вічною мрією людини. Це бажання в стародавні часи обумовлене короткочасністю реального життя людини, тим , що вже до 40-50 років умови середовища, спосіб життя, хвороби робили її кволою. Вивчення археологічних знахідок, свідчить про те, що в попередні історичні періоди люди рідко доживали до 50 років. Правда, в усі часи спостерігались окремі випадки коли люди до глибокої старості зберігали високий творчий потенціал. Так, Платон прожив 80 років, Мікеланджело — 88 років, Гіппократ — 85 років, Бернард Шоу — 94 роки та ін. Але це були тільки винятки, які підкреслюють низьку тривалість життя населення, яке в кам’яному та бронзовому столітті не перевищувало 18-20 років, в період Стародавньої Греції і Стародавнього Риму — 23 роки.

Тому, геронтологія, як наука, що вивчає процеси старіння і досліджує суть старості та вплив її приходу на людину, суспільство, має велике значення для довгого і повноцінного життя людини. Перші описи ознак старіння та хвороб у старих людей виявлені ще у працях Гіппократа та лікарів його школи. Тоді ж вперше був визначений і поділений в хронологічному порядку вік людини: дитинство — до 14 років, зрілість — від15 до 42 років, старість — від 43 до 63 років, довголіття — від 64 і старше. Для старих людей був вперше розроблений гігієнічний режим у Древній Греції. А Гален, рекомендуючи жити у колі своєї родини, однією з причин старіння називав самотність. У XIX ст. клінічні спостереження стають основою вчення про старість в Німеччині, Англії, Франції. У Парижі створюються геріатричні центри. Вплив на розвиток геронтології мали такі вчені, як Боткін, Мечніков. Вчені зрозуміли, що створити спосіб запобігання старінню та омолодження старого організму не вдасться без знання причини та механізму розвитку старіння організму. А проблема омолодження організму цікавить людей з прадавніх часів, від тієї пори, як вони усвідомили що їх організм має властивість старіти.

Тому перед геронтологами постало три основні, фундаментальні проблеми — проблема вікового розвитку, проблема старіння організму і проблема його омолодження. Ці проблеми для геронтологів й досі залишаються неповністю вирішеними. В них є підстави вважати, що між харчуванням та тривалістю життя людини існує зв’язок.

Але де в чому людина і сама може собі допомогти. За допомогою правильно підібраного раціону харчування продовжити своє життя на кілька десятиліть, а точніше — забрати причини, які його скорочують.

Ні для кого не секрет, що на світі є місця, де люди живуть довше, ніж середня тривалість життя, де можна зустріти 90-літню чи 100-літню людину. В Європі першими за тривалістю життя є Італія, Іспанія, Греція, південь Франції. А найбільше довгожителів живуть в Японії. Вони живуть до 110-117 років.

Чим харчуються японці-довгожителі? Перевагу японці віддають низькокалорійним продуктам. Вживаючи переважно рибне меню, в них найнижчий показник смертності від інсультів і серцевих нападів. Відомо, що для серця та судин людини дуже корисні жирні кислоти омега-3, які містить риба. Подібні кислоти сприяють запобіганню серцево-судинних захворювань. Крім того, вони зменшують ризик виникнення тромбів в судинах та сприяють покращенню кровообігу в капілярах. Найбільше цих кислот міститься в морській рибі, такій як тунець, лосось, оселедець та ін.

Вчені підрахували, що якщо вживати п’ять порцій овочів в день, то ризик смерті скорочується на 29 процентів. Овочі являються натуральними захисниками від хвороб і наслідків, так як містять антиоксиданти та вітаміни, які відновлюють пошкоджені клітини. Сирі овочі є джерелом фітонутрієнтів, які захищають від раку і серцево-судинних захворювань. З’їдаючи 400 грамів свіжих овочів, можна значно знизити рівень холестерину і запобігти закрепам, оскільки овочі містять волокна, які є природним джерелом клітковини. Адже такі овочі, як сира морква, буряк, капуста, редька і репа доступні круглий рік.

Активний руховий режим та фізична культура також впливає на тривалість життя людини, так як є потужним засобом профілактики захворювань серцево-судинної системи. Звичайно ж, фізичне навантаження повинно бути таким, після якого організм встигне відновитись за час відпочинку.

Все добре робити в міру — і тривалість життя зросте. А в книзі американського лікаря зі світовим ім’ям Девіда Агуса “Правила здорового і довгого життя”, яка стала в Америці бестселером, зазначено що для щасливого довголіття потрібні лише чотири складові: здоровий сон, щоденна ходьба, оптимізм та щоденні обійми. Загалом, гарний настрій обов’язково продовжує життя. І з цим важко не погодитись.

Література:

  1. Бибик Л.Г. Возможности рационального питания в коррекции состояния здоровья людей пожилого возраста // Проблемы старения и долголетия. — 2016. — Том 25, N 2. — С. 333-334.
  2. Гончаренко Л.А. Противоречия геронтологии в современном обществе // Проблемы старения и долголетия. — 2016. — Т. 25, № Приложение. — С. 116.
  3. Клинико-лабораторные аспекты феномена долгожительства / Е. Матюхина [и др.] // Врач. — 2015. — № 6. — С. 3-6.
  4. Колесник М. Профилактика. Антиэйджинг. Украина [геріатрія] // Український медичний часопис. — 2017. — № 5. — С. 66-69.
  5. Монастирський В.А. Чи існує в принципі реальна можливість омолодити старий організм до юного віку? // Ліки України. — 2016. — № 4. — С. 13-14.
  6. Постав старість на паузу // Фармацевт практик. — 2017. — № 5. — С. 20.
  7. Старість буває різною // Вісник Червоного Хреста України. — 2016. — № 4. — С. 14-15.
  8. Томаревская Е.С. Остаточная работоспособность людей старше 60 лет: возможности и перспективы // Проблеми старіння та довголіття. — 2014. — Т. 23, № 3. — С. 306-318.
  9. Фролькіс В.В. Механізми старіння й продовження життя // Практикуючий лікар. — 2017. — N 2. — С. 57-66.
  10. Чайковська В.В. Перспективи розвитку геріатричної допомоги населенню України // Проблемы старения и долголетия. — 2016. — Том 25, N 2. — С. 361.
  11. Чешко В.Ф. Коэволюционная биосемантика геронтологической проблематики// Проблемы старения и долголетия. — 2016. — Т. 25, № Приложение. — С. 132.