Гепатит Е – зоонозна інфекція

gepatyt-e-zoonozna-infekciyaГепатит Е — це зоонозна інфекція з фекально-оральним механізмом передачі. Джерелом інфекції Е є хвора людина. Інфекція передається через інфіковану воду, можлива передача через продукти харчування і при побутовому контакті. У світі заговорили про новий вірус гепатиту, відмінний від вірусу гепатиту А, так само з фекально-оральним механізмом передачі, у 1955 році, коли були досліджені сировиці людей, що перехворіли гепатитом під час великої водної епідемії гепатиту в Індії.

Збудник вірусного гепатиту Е відносять до групи Hepeviridae, він містить РНК. Відомі чотири генотипи (різновиди) вірусу. Вірус гепатиту Е (HEV) ідентифікований у фекаліях хворих, що перенесли вірусний гепатит «ні А, ні В» з ентеральним шляхом інфікування, а також у фекаліях експериментальних тварин ( мавп), заражених тим же інфікованим матеріалом. Дослідження білоруських вчених (Арабей А.А., Марчук С.І., Жаворонок С.В. та ін.) встановили, що основними резервуарами вірусу гепатиту Е, наприклад, в Білорусі є свині, дикі кабани та кролики.

Захворюваність вірусним гепатитом Е припадає головним чином на дорослих та дітей старшого віку, тільки біля 30% складають діти. Можливо, що відносно низька захворюваність у дітей пояснюється переважанням у них стертих і субклінічних форм, які не діагностуються.

Гепатит Е часто дає водні спалахи інфекції, найчастіше зустрічається у країнах з жарким кліматом та поганим водозабезпеченням (Індія, Непал, середньоазіатські країни). Відсутність повсюдного розповсюдження в європейських країнах, можливо, обумовлено водним механізмом поширення інфекції і високою заражальною дозою. Притаманним для даного різновиду гепатиту Е часте спостереження тяжкого та злоякісного протікання під час вагітності. Схиляються до думки щодо гепатиту Е як природно-вогнищевого захворювання.

Інкубаційний період вірусного гепатиту Е точно не встановлений, але є підстави думати, що він коливається від 10 до 40 діб, максимально 7 тижнів. Захворювання починається поступово з появою астенодиспептичних симптомів. Відмічають слабкість, що наростає на протязі 3-4 діб, погіршення апетиту, нудоту, болі в животі. Позначка температури тіла в окремих випадках перевищує норму. На 3-4 добу сеча набуває темного відтінку. Переджовтушний період тягнеться від 1 до 10 діб. Ознаки жовтяниці можуть проявитися на протязі двох чи трьох годин, але у більш частих випадках це відбувається на протязі 2-3 діб. З появою жовтяниці інтоксикація не зникає, як це відбувається при гепатиті А. Хворі відчувають слабкість, скаржаться на поганий апетит, на болі в надчерев’ї та правому підребер’ї, може з’явитися свербіж і субфебрильна температура тіла. Дані прояви хвороби можемо спостерігати кілька днів після появи ознак жовтухи. Печінка збільшується у розмірах майже у кожного хворого, а також у 68,6% випадків — селезінка.

На висоті захворювання в сировиці крові вміст загального білірубіну підвищений у 2-10 разів, переважно за рахунок прямої фракції, активність печінково-клітинних ферментів збільшена у 5-10 разів, тимолова проба, на відміну від такої при гепатиті А, залишається у межах норми або підвищена не більше ніж в 1,5-2 рази, тобто як при гепатиті В. Відмічено зниження сулемової проби.

Жовтушний період продовжується 2-3 тижні. Поступово нормалізуються розміри печінки, активність ферментів і білоксинтезуюча функція печінки.

При встановленні діагнозу необхідно враховувати комплекс епідеміологічних даних і клінічних симптомів в дожовтушному та жовтушному періоді. Вирішальне значення відводиться для результатів серологічних досліджень на маркери вірусних гепатитів А, В, С. При відсутності в сировиці крові антитіл до вірусу гепатиту А (анти-HAV IgM), маркерів вірусу гепатиту В (HBsAg, анти-HBcor IgM), вірусу гепатиту С (анти-HCV) и при відсутності парентерального анамнезу ( в найближчі 6 місяців до даної хвороби) правомірною буде здогадка про гепатит Е.

Найбільш точна етіологічна діагностика даного захворювання базується на виявленні вірусних частинок з допомогою імунної електронної мікроскопії в фекальних пробах. Вірусні частинки можуть бути виявлені в калі починаючи з останнього тижня інкубаційного періоду і до 12-го дня від початку клінічної маніфестації хвороби. Однак існує і серологічна діагностика гепатиту Е шляхом визначення у сироватці крові специфічних антитіл (анти-HEV IgM та IgG) методом імуноферментного аналізу. При необхідності застосовується визначення в сировиці крові РНК HEV за допомогою полімеразної ланцюгової реакції.

Гепатит Е характеризується гострим перебігом. Гістологічні дослідження, здійснені для окремих реконвалесцентів через кілька місяців після перенесеного захворювання, свідчили про повну морфологічну репарацію тканин печінки.

При гепатиті Е проводиться таке ж лікування, як і при інших вірусних гепатитах.

При гепатиті Е передбачені певні профілактичні заходи. При виявленні вірусу гепатиту Е (ВГЕ) завжди посилаються сповіщення в санітарно-епідеміологічні служби. Хворі ізолюються на термін не менше ніж на 30 діб від початку захворювання. В дитячих установах після ізоляції хворих здійснюють заключну дезінфекцію. На групу, де виявлено ВГЕ, накладається карантин на 45 діб від дня ізоляції хворого. Діти даної групи підлягають регулярному медичному спостереженню до закінчення терміну карантину.

Запобігання зоонозному інфікуванню ВГЕ з генотипом 3 (різновид вірусу) у осіб з порушеннями імунітету передбачає термічну обробку свинини, м’яса дичини та морепродуктів . Хронічні носії вірусу гепатиту Е розглядаються як потенційно заразні і тому потрібно наголосити на суворих гігієнічних заходах при стаціонарному і амбулаторному лікуванні. Призначення нетератогенних антивірусних препаратів вагітним з гепатитом Е захищає немовлят від інфікування. Вірусний гепатит Е з генотипом 1 та 2 з гострим протіканням вимагає призначення рибавірину протягом третього триместру вагітності, так як при відсутності лікування смертність від гепатиту Е у дітей при вертикальному шляху передачі інфекції та матерів є високою.

У даний час вакцина проти гепатиту Е, прийнятна для практичного застосування, не створена. Однак вчені не припиняють роботу у цьому напрямку. Зокрема, створена дослідна генно-інженерна вакцина, що призначена для введення військовим Непалу – регіону, гіперендемічному по гепатиту Е.

Література:

  1. Вирусные гепатиты // Инфекционные болезни: курс лекций / под. ред. В.И. Лучшева, С.Н. Жарова. – М., 2014. — С.369-389.
  2. Вирусный гепатит Е // Инфекционные болезни учебник / под. ред. Н.Д. Ющука, Ю.Я. Венгерова. – М., 2012. — С. 355-358.
  3. Гепати Е у дітей: рекомендації Європейського товариства фахівців у галузі дитячої гастроентерологї, гематології та нутрициології (2016) // Дитячий лікар. – 2017. — №4. – С.53.
  4. Гепатит Е // Инфекционная гематология: руководство для врачей / В.Ф. Учайкин, Т.В. Чередниченко, А.В. Смирнов. – М., 2014. — С.141-147.
  5. Гепатит Е // Инфекционные болезни у детей: учебник / В.Ф. Учайкин, Н.И. Нисевич, О.В. Шамшева. – М., 2013. — С. 271-273
  6. Являются ли домашние животные резервуаром вирусного гепатита Е у человека? Результаты молекулярно-генетических исследований с использованием адаптированного метода ПЦР-анализа / Арабей А.А. [и др..] // Лабораторная диагностика. Восточная Европа. – 2017. — №3. — С. 343-350.