Гельмінтози

gelmintozyВажко виміряти шкоду, яку наносять гельмінтози здоров’ю людей. Ця проблема потребує особливої уваги з боку держави, охорони здоров’я і кожного зокрема, оскільки гельмінти вражають всіх незалежно від соціального становища, національності, статі й віку. Не дивлячись на відчутні успіхи, досягнуті у боротьбі з паразитарними захворюваннями у багатьох країнах світу, вони й досі складають вагомий внесок в загальній структурі захворюваності населення земної кулі. Практично кожен житель нашої планети хоча б раз був інвазований одним, двома чи більше видами збудників гельмінтних захворювань.

Паразитарні хвороби об’єднують групу патологічних станів, що викликаються паразитами тваринного походження, до яких відносяться різні види найпростіших та гельмінтів. Вони живуть в організмі людини і тварин. Організм господарів використовують не лише як середовище проживання, але і як джерело енергетичних ресурсів. Одні види паразитів розвиваються в організмі одного господаря, інші — завершують повний цикл розвитку при зміні двох-трьох господарів. Передача одних видів паразитів зі складним циклом розвитку (діфілоботріози, опісторхози, шистосоми та інші) відбувається від одного господаря до іншого тільки за участю навколишнього середовища (ґрунт, вода прісних водойм тощо), а інших — без її участі, оскільки переносники всмоктують паразита разом з кров’ю (малярійні плазмодії, філярії тощо). Вказані біологічні якості збудників паразитарних захворювань визначають особливості їх епідеміології, патогенезу та клінічного перебігу. Паразитарні найпростіші — одноклітинні тваринні організми, перебуваючи в організмі людини, можуть, як бактерії, активно розмножуватися, збільшуючи патогенний потенціал та інтенсивність впливу на організм людини. Гельмінти — найбільш високоорганізовані багатоклітинні тваринні організми. Вони, як правило, не розмножуються в місцях своєї локалізації до стадії репродуктивних регенерацій. Якщо не відбувається нових заражень чи не наступає аутоінвазія, то патогенний потенціал при гельмінтозах не збільшується. Це є характерною патогенетичною, клінічною та епідеміологічною особливістю.

Людину можуть уражати до 250 видів гельмінтів. В нашій країні їх зустрічається до 20 видів. Діапазон тяжкості патологічних явищ при паразитарних хворобах достатньо широкий — від прихованого перебігу інвазії до вкрай тяжких форм хвороби зі смертельним наслідком. Гельмінти вражають практично всі органи людини. Особливо несприятливо та вкрай небезпечно проникнення їх у життєво важливі органи: головний мозок, серце, печінку (цистицеркоз, ехінококоз, амебіаз тощо). Кишкові паразити задовольняють свої потреби в білках, жирах, вуглеводах, мікроелементах за рахунок поживних речовин господаря. Це приводить до порушення обмінних процесів, дефіциту вітамінів і мікроелементів, що зумовлюють ослаблення захисних сил організму господаря. Гельмінти різко порушують нормальний стан біоценозу в різних системах людського організму, особливо травної. Це приводить до дисбактеріозу та інших патологій.

Найчастіше людина заражається паразитами при вживанні в їжу ненадійної кулінарної обробки м’яса (теніоз, трихінельоз), риби (опісторхоз, клонорхоз), раків та крабів (парагонімоз, метагонімоз), або овочів, зелені, води, на яких знаходяться личинки глистів. Важливою є теплова обробка зазначених продуктів — м’яса та риби. Овочі, фрукти і зелень слід ретельно промивати під проточною водою та обдавати окропом. Основні методи профілактики полягають насамперед у ранньому виявленні хвороби, клінічне та епідеміологічне обстеження усіх членів родини, також домашніх тварин. Неабияке значення має санітарна просвіта населення, особливо серед ветеринарних служб, які повинні інформувати населення з метою профілактики глистяних інвазій серед тварин.

У вирішенні основних проблем медичної паразитології особливе значення має складання довготривалих прогнозів змін паразитологічної ситуації в умовах антропогенного перетворення природи, несприятливих демографічних зрушень, зростаючої міграції населення, особливо за кордон, тощо. На цій основі необхідно розробити систему ефективних заходів, спрямованих на охорону навколишнього середовища від збудників паразитозів і зниження рівня захворюваності.

Література:

  1. Альдазол: і з собакою, і без глистів. Чимало батьків, які погоджуються завести домашнього улюбленця заради дитини, навіть не здогадуються, яка небезпека чекає на усіх членів їхньої сім’ї // Фармацевт практик. — 2016. — № 4. — С. 7.
  2. Бодня Е.И. Паразитарные заболевания как причина внутрибольничных инфекций / Е.И. Бодня // Клиническая инфектология и паразитология. — 2015. — № 1. — С. 134-142.
  3. ВасильєваA. Поєднана паразитарна інвазія аскаридоз і лямбліоз : особливості імунітету та лікування хворих / H.A. Васильєва, М.І. Шкільна // Інфекційні хвороби. — 2013. — № 2. — С. 57-60.
  4. Везіть із мандрівок враження, а не глисти. Альдазол показаний при шистосомозі, стронгілоїдозі, анкілостомозі, некаторозі, бругіозі і вухереріозі, тобто тих інфекціях, які найчастіше загрожують мандрівникам у тропічних країнах // Фармацевт практик. — 2016. — № 7/8. — С. 37.
  5. Демецкая А. Вниманию путешественников: коварный амебиаз / А. Демецкая // Фармацевт практик. — 2016. — № 7/8. — С. 20-21
  6. Денисенко О.В. Узяття випорожнень для дослідження на віруси, найпростіші, яйця глистів / Інфекційні хвороби в модулях: навч. посібник для студентів вищих мед. навч. закладів І-ІІ рівнів акредитації / О.В. Денисенко. — 2-е вид. — К. : «Медицина», 2011. — 44 с.
  7. Жаворонок С.В. Клинико-эпидемиологические аспекты современного трихинеллеза / С.В. Жаворонок, М.Ю. Шлык, Т.С. Плеско // Актуальная инфектология. — 2016. — № 4. — С. 103-105.
  8. Мочалова А.А. Топ самых опасных пищевых паразитов / А.А. Мочалова, И.Б. Ершова, И.А. Лохматова // Актуальная инфектология. — 2016. — № 1. — С. 100-107
  9. Николов В.В. Амебиаз / В.В. Николов // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. — 2016. — N 1. — С. 24-27.
  10. Сергиев В.П. Проблемы медицинской паразитологии // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. — 2013. — № 1. — С. 102-104.
  11. Топ самых опасных пищевых паразитов / А.А. Заславская [и др.] // Актуальная инфектология. — 2016. — № 4. — С. 85-92.
  12. Шелевицька В.А. Особливості перебігу трихінельозу на сучасному етапі / В.А. Шелевицька, О.Г. Партоєва // Інфекційні хвороби. — 2016. — N 4. — С. 73-76.