ГАЙМОРИТ

gaymoritГайморит — запалення слизової оболонки верхньощелепної пазухи. Захворювання може бути гострим і хронічним. Причин для розвитку гаймориту багато: нежить, грип, кір, скарлатина, проблеми з зубами. Запалення верхньощелепних пазух можливе при потовщенні слизової оболонки носа, викривленні носової перегородки, коли порушується відтік накопиченого слизу. Алергічний гайморит може з’явитися через мікроскопічні пилові кліщі, які мешкають в сирих, теплих квартирах. Основні місця їх проживання — подушки, ковдри, перини, килими, м’які меблі.

Гострий запальний процес у гайморовій пазусі проявляється катаральним та гнійним запаленням.

При гострому гаймориті пацієнти скаржаться на закладеність носа й тиснення та біль у ділянці гайморової пазухи, що підсилюється при нахиленні голови, кашлі, чханні, а в тяжких випадках біль віддає в лобову та скроневу ділянки, корінь носа й зуби. Нерідко відмічається зниження нюху або цілковита втрата його, можливе підвищення температури тіла та порушення загального стану. З боку ураженої пазухи може бути припухлість щоки, набряк і почервоніння повік.

При хронічному гаймориті розрізняють катаральну, гнійну, полінозну, гнійно-полінозну форми. Клінічно спостерігається головний біль (частіше у вечірній час), закладеність носа, загальна слабкість, швидка втомлюваність, зниження або відсутність нюху на боці ураження, однобічний нежить. Із носа виділяється слизовий, серозний, гнійний вміст. В разі загострення процесу хворі скаржаться на біль та відчуття тиснення у ділянці гайморової пазухи.

Хронічний гайморит може ускладнитися набряком мозкових оболонок, серозним або гнійним менінгітом, абсцесом мозку.

Профілактика запальних захворювань верхньощелепних пазух має бути спрямована на правильне та своєчасне лікування як гострого, так і хронічного нежитю. Особливо важливо виявити гострі запалення додаткових пазух носа, які звичайно виникають при гострих інфекційних захворюваннях (грип, гострі катари дихального тракту), щоб своєчасним лікуванням запобігти перейти в хронічні форми.

Для профілактики гаймориту особливо корисне загартування носоглотки, яке проходить в два етапи. На першому етапі привчають носові ходи до промивання теплою водою (32-35С°). Після цього переходять до промивання більш холодною водою. Промивання носових ходів треба поєднувати з полосканням глотки. Температура води підбирається за правилом — від нейтральної через прохолодну до холодної.

Гарним загальнозміцнюючим засобом профілактики захворювання є ванни для ніг, які починають з температури води 26-28С°, поступово знижуючи на 1-2С° в тиждень, та доводять до 12-14С°. Після кожної процедури стопи ретельно протирають. Корисно робити контрастні ванни для ніг. В один таз наливають гарячу воду (до 40С°), а в другий — холодну (18-20 С°). Спочатку ноги опускають на 1-2 хвилини в гарячу воду, а після на 30 секунд в холодну. Такі зміни роблять 3-4 рази. Контрастні ванни треба робити кожен день, краще ввечері, поступово підвищуючи температуру гарячої води й знижуючи холодну.

Література:

  1. Бабкина Т.М. Оптимизация лучевой диагностики одонтогенного гайморита // Вісник стоматології. — 2013. — N 3. — С. 42-48.
  2. Лечение острого гайморита у взрослых // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. — 2016. — N 4. — С. 58.
  1. Новый подход к диагностике и тактике лечения одонтогенного гайморита / Ю.В. Митин [и др.] // Therapia (Український медичний вісник). — 2013. — N 6. — С. 73-
  2. Романьков І.А. Дентоантральні взаємовідносини які впливають на можливість виникнення одонтогенних гайморитів // Український медичний альманах. — 2013. — N 1 (додаток). — С. 126-127.
  3. Состояние местного биоценоза гайморовых пазух при различных формах хронического одонтогенного (ятрогенного) гайморита / С.Д. Варжапетян [и др.] // Вісник стоматології. — 2013. — N 4. — С. 54-60.
  4. Ярова С.П. Качественный и количественный состав микрофлоры гайморовых пазух при одонтогенном гайморите // Вісник стоматології. — 2013. — N 3. — С. 48-51.