Етика та деонтологія в роботі лікаря швидкої допомоги

etyka-ta-deontologiya-v-roboti-likaryz-shvydkoi-dopomogyСучасна медична деонтологія — це комплекс юридичних, професійних і моральних обов’язків та правил поведінки лікаря по відношенню до хворого, його рідних і близьких, колег. Медична деонтологія як наукова дисципліна є основою лікарської етики.

Роботу лікаря швидкої допомоги може виконувати тільки добре підготовлений лікар загального профілю. Лікаря швидкої допомоги готують як фахівця з медицини невідкладних станів, який повинен володіти повним обсягом обов’язкових знань та навичками надання першої медичної допомоги у позалікарняних умовах при будь-яких хворобах, травмах і нещасних випадках.

Лікар швидкої допомоги, дивлячись з особливостей його роботи, повинен мати наступні якості:

 — міцне здоров’я, достатньо міцну фізичну й психологічну витривалість;

— високе почуття оптимізму, яке ґрунтується на достатньо багатому практичному досвіді та гарному знанні свого фаху;

— вміння зберегти спокій, зібраність і постійну готовність до рішень нових задач по діагностиці та лікуванню невідкладних патологічних станів у хворих та постраждалих в будь-який час доби;

— знання всіх невідкладних станів, які можуть зустрітись на догоспітальному етапі, здатність швидко проводити екстрені лікувальні заходи, вибирати оптимальну тактику;

— вміння швидко та легко входити в контакт з будь-яким хворим та його родичами;

— здатність зрозуміти хворого, вселити в нього віру в одужання, підтримати його при різних обставинах;

— дисциплінованість, скромність, висока порядність;

— глибоке знання професійної підготовленості своїх колег та середнього медперсоналу, становлення і постійна підтримка високого авторитету колег, середнього медперсоналу у хворих і їх родичів.

Незважаючи на складність та велику відповідальність практичної діяльності лікаря швидкої допомоги, йому треба чітко дотримувати правила медичної етики та деонтології.

Робота лікаря швидкої допомоги постійно пов’язана з обстеженням і лікуванням великого числа хворих. Саме звідси головне в діяльності лікаря — завоювати довіру пацієнта. Лікар має бути спокійним, ввічливим, не бути зарозумілим та квапливим. В свою чергу хворий буде довіряти лікарю, якщо повірить в його щирість, сумлінність, переконається в його кваліфікованості та якщо він буде відчувати, що лікар його розуміє та відноситься до нього з дружелюбністю.

Лікар швидкої допомоги має розмовляти з недовірливими хворими, які наперед припускають в себе наявність тяжкого та не невиліковного недуга з нотками оптимізму.

Одним з важливих елементів медичної етики є збереження лікарської таємниці. Лікарю швидкої допомоги потрібно періодично нагадувати членам своєї бригади, що професійні розмови після догляду хворого не повинні вестись в приміщені. Про стан здоров’я хворого треба дуже делікатно та коротко  повідомити тільки його самим найближчим родичам.

Виконуючи виклик до хворого, лікар швидкої допомоги ніколи не повинен  робити вигляд, що в нього мало часу, багато інших викликів і він поспішає. Спілкування з хворим має проходити без поспіху, в атмосфері доброзичливості, ініціатором повинен бути лікар, який направляє бесіду в необхідне русло. Відверта розмова допомагає хворому розкритись.

Лікар швидкої допомоги ніколи не повинен приходити у відчай навіть при самих несприятливих умовах. Спираючись на професійну підготовку, він завжди може розраховувати на краще і находити правильний вихід із самих складних обставин.

Володіння такими якостями, як скромність, чесність, повага, взаємна підтримка, дозволяє лікарю швидкої допомоги виконувати всі вимоги медичної деонтології та лікарської етики.

Література:

  1. Биоэтика или медицинская (врачебная) этика? Основные принципы медицинской этики / В.Н. Саперов // Клиническая медицина. — 2012. — Т. 90, № 8. — С. 69-72.
  2. Деонтологические аспекты в работе врача скорой помощи / В.В. Перелыгин, Б.М. Голдовский, В.З. Бурлай // Медицина неотложных состояний. — 2009. — № 5. — С. 120-121
  3. Жовнерчук В. Моральна та юридична відповідальність за незаконне розголошення лікарської таємниці / В. Жовнерчук, М. Голумбевська // Журнал головної медичної сестри. — 2015. — N 2. — С. 42-47.
  4. Загородня О. Відповідальне управління ресурсами і професійна порядність / О. Загородня // З турботою про жінку. — 2015. — N 8. — С. 56-59
  5. Мединська А. В. Особливості вербального спілкування медичного працівника і хворого / А.В. Мединська, С.О. Коноваленко // Медсестринство. — 2016. — N 2. — С. 13-20.
  6. Охрименко А. Совершенно секретно: врачебная тайна / А. Охрименко // Участковый врач. — 2014. — № 2. — С. 6-9.