Дихальна гімнастика – ключ до здоров’я

астма

Без нього неможливе життя. З давніх часів цей процес був овіяний таємницею. Не знаходячи йому пояснення, стародавні мислителі надавали диханню велике значення, вважаючи, що воно об’єднує тіло і розум. І не перебільшували. То про що іде мова, здогадалися? Звичайно, про дихання.

Крім забезпечення самого процесу життя, правильне, усвідомлене дихання може стати методом лікування. І сьогодні, під час пандемії коронавірусу, при якому у багатьох хворих спостерігаються проблеми з диханням, насичення організму киснем, надважливою задачею кожної людини є вміння допомогти собі. Так, наприклад, британська письменниця, авторка саги “Гаррі Поттер” Джоан Роулінг зізналася, що перемогла коронавірус. За її словами, допомогли їй у цьому спеціальні дихальні вправи від лікаря Королівського госпіталю Сарфараза Мунші. Мунші пояснює, що під час коронавірусу необхідно, щоб легені людини працювали якомога краще й постачали киснем організм.

Він стверджує, що єдиний шлях домогтися цього — спеціальна дихальна гімнастика. Водночас робити її необхідно з першого дня, щойно з’явилися симптоми хвороби. Однак якщо людина почне виконувати вправи, будучи здоровою, то це також добре вплине на неї. Отож, Мунші радить такі маніпуляції:

1. Сядьте прямо. Зробіть глибокий вдих і затримайте дихання на п’ять секунд. Видихніть. Видих повинен тривати приблизно стільки ж часу, скільки вдих. Повторіть п’ять разів.

На шостий раз глибоко вдихніть, затримайте дихання на п’ять секунд і тепер не просто видихніть, а видихаючи, сильно прокашляйтесь зі звуком «кхааааа» в серветку або тканину. Таку комбінацію слід повторити двічі.

2. Ляжте на живіт, прибравши подушку, і десять хвилин лежіть і дихайте трохи глибше, ніж зазвичай. Повторювати це необхідно регулярно.

Також лікар радить менше лежати на спині, якщо є ознаки того, що людина захворіла. Адже в такому положенні чиниться тиск на легені, які не розкриваються повністю і починають гірше працювати.

Отже, у нашій статті піде мова про те, як за допомогою дихання вирішити проблеми зі здоров’ям.

Ми дихаємо інстинктивно і не замислюємося, наскільки правильно і ефективно ми це робимо. Разом з тим корисно вміти управляти цим процесом. Контролювати дихання можна за допомогою спеціальних методик і дихальних вправ, які виконуються в певній послідовності.

Вправи часом бувають специфічні: з тривалою затримкою дихання, при стислій грудній клітці на вдиху або паралельно з іншими рухами. Їх треба виконувати правильно і обережно, тільки після того, як ви переконаєтеся, що у вас немає серйозних захворювань, при яких ці вправи протипоказані (наприклад, немає каменів в нирках і в сечовому міхурі, жовчнокам’яної хвороби, вродженої вади серця, тромбофлебіту та інших проблем).

Перш ніж приступити до вивчення конкретної методики і практики, обов’язково проконсультуйтеся з лікарем.

Види дихання

Є кілька основних типів дихання, які використовуються в різних дихальних практиках.

  1. Нижнє (черевне) дихання –  відбувається за рахунок руху максимально опущеною діафрагми і стінки черевної порожнини. При цьому дуже добре вентилюється нижня частина легенів, в яких часто відбувається застій повітря і слизу. А все через те, що люди в звичайному житті дихання животом (а саме воно мається на увазі) здійснюють рідко, а даремно. Користь нижнього дихання в тому, що при мінімальних зусиллях м’язів в легені надходить найбільша кількість повітря і заповнюються найдальші їх ділянки. Також важливою перевагою черевного дихання є масаж органів шлунково-кишкового тракту і запобігання в них застою.
  2. Середнє дихання –  м’язи грудної клітини скорочуються більш інтенсивно, вона розширюється, при цьому легені наповнюються киснем, відбувається вдих. При видиху м’язи грудної клітини навпаки розслабляються, ребра стискаються і виштовхують вуглекислий газ. При середньому диханні нижні відділи легень не вентилюються, робота м’язів –  більш інтенсивна, ніж при нижньому диханні.
  3. Верхнє дихання –  найменш ефективне з точки зору енерговитрат (вони максимальні) і кількості вдихуваного повітря, що надходить в легені (воно мінімальне). Цей тип дихання здійснюється за рахунок напруги м’язів верхнього відділу грудної клітини, при цьому піднімаються плечі і ключиця. Такий рух слабо розширює грудну клітку, повітря надходить дуже мало, для нормального насичення організму киснем.
  4. Повне дихання (його ще називають йогівським) –  найбільш корисний вид, який поєднує в собі всі три перераховані. Легені наповнюються повітрям найкращим чином, максимально. Навчитися правильно дихати добре допомагають на заняттях в йога-студіях.
  5. Зворотне дихання –  протилежне черевному: на вдиху м’язи живота напружуються, підтягуючись до хребта, а діафрагма розслабляється. На видиху низ черевної порожнини розширюється і розслабляється. Такий тип дихання також благотворно впливає на організм, як і нижнє.
  6. Дихання з затримкою –  в процесі вдиху-видиху в різних варіаціях необхідно затримувати подих. Це свого роду мистецтво, яке розвинули і застосовують в своїх практиках йоги. Вони переконані в тому, що під час затримки дихання тіло наповнюється життєвою енергією.

Дихальна гімнастика Стрельникової

Дихальна гімнастика була розроблена оперною співачкою Олександрою Миколаївною Стрельниковою і її матір’ю як комплекс вправ для відновлення голосу вокалістки. В ході занять виявилися інші дивовижні результати впливу гімнастики на весь організм:

  • припинення нападів задухи при бронхіальній астмі;
  • одужання від хронічних форм бронхіту і гаймориту, пневмонії;
  • відновлення носового дихання;
  • подолання заїкання;
  • лікування сколіозів, наслідків травм хребта;
  • налагодження роботи серцево-судинної системи і всього апарату кровообігу, зокрема, позбавлення від ВСД (вегето-судинної дистонії);
  • підвищення загальної опірності організму;
  • оздоровлення нервово-психічного стану;
  • лікування сечостатевої системи у жінок і чоловіків.

Дихальну гімнастику Стрельникової називають парадоксальною через її сильний ефект завдяки нескладним динамічним вправам, виконуваним всупереч загальноприйнятим правилам (частина з них робиться при стислій грудній клітці на вдиху).

Суть і основні правила виконання гімнастики Стрельникової:

  1. Акцент на вдиху через ніс  – активному, щомиті, різкому, короткому, як оплеск в долоні.
  2. Видих ротом після активного вдиху ви не контролюєте, він здійснюється автоматично, пасивно, безшумно.
  3. У момент кожного вдиху потрібно здійснювати рух: основне правило –  немає вдиху без руху.
  4. Всі вдихи-видихи робляться ритмічно, як ніби ви йдете стройовим кроком.
  5. Під час зарядки можна стояти, сидіти, лежати –  залежно від стану.

Гімнастика робиться натщесерце, в добре провітрюваному приміщенні. Займатися рекомендується 2 рази на день, вранці і ввечері, до півгодини. Робити потрібно весь комплекс за раз, а не окремі вправи.

Гімнастика по Стрельниковій показана людям будь-якого віку –  і дітям, і людям в глибокій старості. В середньому, щоб відчути потрібен місяць щоденних занять по 2 рази на день.

Незважаючи на те, що благотворний вплив на організм дихальної гімнастики по методу Стрельникової перевірено клінічно і визнано офіційною медициною, вона має і свої протипоказання:

  • перенесений інфаркт;
  • гіпертонія в важкого ступеня (підвищений тиск);
  • сильна короткозорість;
  • глаукома.

Дихальна гімнастика Бутейко

Метод поверхневого дихання за системою радянського лікаря Костянтина Павловича Бутейко ґрунтується на запобіганні інтенсивного виведення вуглекислого газу з організму. Іншими словами, Бутейко пропонує… «менше дихати: затримувати дихання і зусиллям волі дихати неглибоко, поверхово».

Самому, тоді ще молодому, доктору винайдена ним методика допомогла подолати важку форму гіпертонії, яка загрожувала йому ранньою смертю.

Ще в середині ХХ століття Бутейко експериментально довів, що хворому астмою під час нападу досить перейти на неглибоке, поверхневе дихання, і йому стає значно легше. А коли ж він знову дихає, роблячи глибокі вдихи-видихи, напад поновлюється. Пізніше клінічно було підтверджено, що така методика дихання надає виключно корисний вплив на хід близько 100 захворювань, основна причина яких –  гіпервентиляція легенів.

 Відмінність методу Бутейко від гімнастики Стрельникової –  дихання під час вправ легке і непомітне, безшумне.

Дихання за системою Бутейко:

  • вдихаємо протягом 2 секунд;
  • видихаємо протягом 4 секунд;
  • наступні 4 секунди –  затримуємо дихання.

Починаючи займатися, ви швидше за все відчуєте неприємні симптоми, пов’язані з нестачею кисню: прискорене дихання, втрату апетиту, навіть больові відчуття. Необхідно перебороти страх і думки про припинення вправ. Згодом все побічні відчуття повністю припиняться, головне –  продовжувати займатися. Результат обов’язково буде. Доведено, що дихання за методом Бутейко допомагає вилікувати бронхіт, пневмонію, аритмію серця, хвороби суглобів, шкіри, вирішити проблеми з аденоїдами, ожирінням і позбавити від багатьох інших неприємностей.

Дихати за принципом Бутейко можна в будь-який час і де завгодно. Вікових обмежень теж немає, займатися можуть і дошкільнята, і пенсіонери.

Проведіть невеликий експеримент, щоб оцінити роботу своїх органів дихання:

  • вдихніть так, як ви зазвичай це робите;
  • максимально затримайте дихання.

Якщо не змогли не дихати більше 20 секунд –  справи кепські, якщо затримка тривала 20-40 секунд –  все добре, а якщо більше хвилини – відмінно.

 Правильне дихання може стати ключовим моментом на шляху до вашого одужання і секретом подальшої гармонійного життя.

Список літератури

1. Абрамов В. Н. Нарушение регуляции дыхания / В. Н. Абрамов. – М. : Медицина, 1990. – 248 с.

2. Алекса В. И. Практическая пульмонология / В. И. Алекса, А. И. Шатихин. – М. : ТриадаХ, 2005. – 696 с.

3. Бейсебаев А. А. Диагностика и лечение бронхоэктазий / А. А. Бейсебаев, Л. У. Иоффе. – Алма-Ата : Наука, 1992. – 152 с.

 4. Болезни органов дыхания : рук-во для врачей : в 4 т. / под общ. ред. Н. Р. Палеева. – М. : Медицина, 1989. – 217 с.

5. Ботя В. Рекомендации страдающим заболеваниями органов дыхания / В. Ботя, Ф. Герман. – Кишинев : [Б. И.], 1990. – 60 с.

6. Гордон Н. Заболевания органов дыхания и двигательная активность / Н. Гордон. – К. : Олимпийская литература, 1999. – 126 с.

7. Иванов Л. А. Биологический возраст дыхательной системы // Физиологический журнал. – 1992. – Т. 38, № 1. – С. 15 – 22. 8. Карпюк І. Ю. Дихання в оздоровчій фізичній культурі / І. Ю. Карпюк. – К. : Знання України, 2004. – 196 с.

9. Лебедева Т. В. Болезни органов дыхания как проблема здравоохранения / Т. В. Лебедева, А. В. Кудрин // Здравоохранение Российской Федерации. – 1998. – № 3 – С. 44 – 49.

10. Панасюк Е. М. Фізіологія і патологія системи дихання : посіб. для мед. ін-тів / Е. М. Панасюк. – Л. : Світ, 1992. – 216 с.

11. Сувховская О. А. Исследование качества жизни при заболеваниях органов дыхания // Пульмонология. – 2003. – № 1. – С. 96 – 99.