До 100-річчя з дня народження Олександра Олексійовича Шалімова

do-100-richya-z-dnya-naridzhennya-olexandra-olexijovycha-shalimova20 січня медична громадськість відзначає 100-річчя з дня народження видатної особистості: заслуженого діяча науки УРСР, головного хірурга МОЗ УРСР, почесного директора НДІ клінічної та експериментальної хірургії, доктора медичних наук, професора — Олександра Олексійовича Шалімова. І це далеко не всі його регалії.

А колись в далекому 1918 році, коли він народився , ніхто й подумати не міг, що він стільки зробить для збереження життя і здоров’я людей, стільки відкриттів для вітчизняної та зарубіжної медицини. Тому що народився О.О.Шалімов в багатодітній селянській сім’ї, де на той час уже було тринадцятеро дітей: одинадцять своїх та двоє прийомних — безпритульних, в селі Введенці Липецького повіту. Незважаючи на тяжку працю, діти охоче вчились. Саме любов до праці і знань, що зародилась в ті роки, стала постійною рисою шалімовського характеру, допомогла йому в подальшому.

У 1936 році після закінчення робітфаку Олександр Олексійович був зарахований до Кубанського медичного інституту. Зарекомендувавши себе як наполегливого в навчанні студента, він виділявся схильністю до практичних досліджень в анатомічному театрі, серйозністю та пунктуальністю під час проведення дослідів і практичних занять. Охоче відвідуючи чергування в хірургічних відділеннях, студент опановував практичну роботу лікаря, асистував на операціях та робив перші самостійні кроки. Це дало поштовх зробити вибір фаху — хірургію, яка стала його подальшою справою, подихом, самим життям.

Серед перших учителів-хірургів Шалімова були талановиті фахівці, професори Кубанського медичного інституту — М.С.Гуревич, К.С.Керопян, Г.М.Лук’янов. Саме їм він завдячує своєю любов’ю до хірургії. Випускні іспити в інституті молодий лікар складає достроково, тому що почалась Велика Вітчизняна війна. Але за станом здоров’я до лав діючої армії його не взяли а направили спочатку до невеликої лікарні під Краснодаром, а невдовзі — в Нерчинсько-Заводську лікарню Читинської області на посаду головного лікаря та хірурга, доручивши одночасно медичне забезпечення загону прикордонників. Практика хірурга загального профілю для Шалімова саме тут і розпочалась. Разом із безсонними ночами і тисячами оперованих хворих росте майстерність хірурга, все складніші операції він опановує. Доводилось очолювати одразу два відділення — хірургічне та гінекологічне, а у 1946 році його вперше направили на курси удосконалення до відомого хірурга В.Р. Брайцева, де він мав можливість обійти найвідоміші клініки країни — О.В.Вишневського, Б.В.Петровського, В.І.Казанського. Та найбільше захоплення викликала клініка С.С. Юдіна в Інституті невідкладної допомоги ім. М.В. Скліфосовського, операції самого генія хірургії та його численних учнів. Помітивши здібності Олександра Олексійовича, його стали залучати до асистування, що в поєднанні практичного досвіду та глибоких знань дозволили молодому хірургу досягти нового професійного рівня. А очоливши одне з хірургічних відділень обласної лікарні Брянська і співпрацюючи там з Миколою Михайловичем Амосовим, вони роблять складні, унікальні операції на стравоході, печінці, підшлунковій залозі, легенях, серці, судинах. В цьому була заслуга цих двох майбутніх Великих хірургів.

За захищену дисертацію, присвячену виконанню операцій на стравоході за власною методикою, молодого кандидата наук відмічено присвоєнням йому звання “Заслужений лікар РСФСР”, а у 1958 році він захищає докторську дисертацію на тему “Хирургическое лечение рака поджелудочной железы и фатерова соска” — унікальну за матеріалом, прийомами виконання та висновками.

По-справжньому розкривається талант Олександра Олексійовича як вченого, клініциста, експериментатора, організатора і педагога на посаді доцента Харківського медичного інституту. Загалом, харківський період для Шалімова був періодом злету: в 1965 році було відкрито Харківський науково-дослідний інститут загальної та невідкладної хірургії, а самого Олександра Олексійовича призначено директором. Він вперше в житті зміг розправити свої могутні крила — проявилася притаманна йому універсальність, що робить хірурга Генієм, разом зі своїми учнями він модифікує способи основних операцій на травному каналі, модернізує техніку їх виконання. Він уже визнаний у світі корифей операцій на підшлунковій залозі, йому підкоряється навіть серце — доступи за Шалімовим, розроблені ним інструменти для корекції стенозу клапанів, сконструйований апарат штучного кровообігу, в експерименті розроблена методика трансплантації підшлункової залози. В цей час виходять друком його класична монографія “Хирургия поджелудочной железы” та «Атлас хирургических операций на органах брюшной полости», до речі, наша бібліотека має їх у своєму фонді.

Шалімову часто приходиться їздити до Києва оперувати тяжкохворих пацієнтів і він погоджується на переїзд до столиці, але тільки за умови що буде побудований ще кращий інститут. Київський науково-дослідний інститут клінічної та експериментальної хірургії, який він очолював, був задуманий як головну хірургічну установу України, школу практичних та наукових кадрів хірургів, лікувально-консультативний центр республіканського значення.

Крім практики, він напружено працює у Верховній Раді, де очолює Комісію з питань охорони здоров’я та соціального забезпечення, головним хірургом МОЗ України, виступи в Москві, Берліні, консультації хірургів з приводу складних або несподіваних ситуацій, верстка та ілюстрації чергової монографії. І так кожного дня.

Українська хірургія досягла нового рівня завдяки виникненню нової української хірургічної школи — школи академіка Шалімова. Він залишив по собі 870 наукових праць, серед них 35 посібників та монографій, 112 винаходів, захищених авторськими свідоцтвами та патентами. Для наукової медицини ним підготовлено 80 кандидатів медичних наук та 52 доктора медичних наук, великого досвіду набрались всі хто разом з ним стояв за операційним столом. Він прожив багатогранне, цікаве, творче і повноцінне життя.

Помер Олександр Олексійович Шалімов на 89 році життя 26 лютого 2006 р., похований на Байковому кладовищі.

Література:

  1. А.А. Шалимов и современные подходы в хирургическом лечении рака головки поджелудочной железы и органов периампулярной зоны / В.М. Копчак, А.Ю. Усенко, В.В. Чорный, и др. // Клінічна хірургія. — 2007. — N2/3. — С. 26-29.
  2. Академик Александр Алексеевич Шалимов — издалека и вблизи // Хірургія України. — 2013. — N 1. — С. 127-129.
  3. Бойко В.В. Александр Алексеевич Шалимов в Харькове первый «Шалимовский» институт // Клінічна хірургія. — 2007. — N2/3. — С. 5-7.
  4. Віленський Ю. Хірургічні небосхили Олександра Шалімова // Мистецтво лікування. Журнал сучасного лікаря. — 2013. — № 1. — С. 70.
  5. Даценко Б М. Начальный период формирования А.А. Шалимовым Харьковской хирургической школы // Клінічна хірургія. — 2007. — N2/3. — С. 9.
  6. Дрюк Н.Ф. Научная школа А.А. Шалимова и микрохирургия в Украине // Клінічна хірургія. — 2007. — N2/3. — С. 30-32.
  7. Дужий І.Д. Внесок академіка О.О. Шалімова в торакальну фтизіохірургію // Клінічна хірургія. — 2007. — N2/3. — С. 131.
  8. Ничитайло М.Е. Александр Алексеевич Шалимов — хирург, ученый, личность… // Клінічна хірургія. — 2007. — N2/3. — С. 3-5.
  9. Олександр Олексійович Шалімов (до 90-річчя від дня народження) // Клінічна хірургія. — 2008. — N1. — С. 5-7.
  10. Олександр Олексійович Шалімов // Клінічна хірургія. — 2013. — № 1. — С. 5.
  11. Роль академика А.А. Шалимова в развитии хирургии желудка // Клінічна хірургія. — 2007. — N2/3. — С. 13-15.
  12. Фурманов Ю.А. Александр Шалимов в моей жизни // Науковий журнал МОЗ України. — 2013. — № 3. — С. 6-14.